Рішення

від 07.11.2013 по справі 905/6711/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2013 Справа № 905/6711/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М. , за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Дніпро» м.Дніпропетровськ,

до відповідача: Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван» м.Донецьк,

про стягнення 166713,03грн. (у рахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

за участю представників сторін:

від позивача: Тимошина О.А. за довіреністю б/н від 28.08.2013р.,

від відповідача: Ліндаєв О.С. за довіреністю б/н від 04.10.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

23.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Дніпро» м.Дніпропетровськ (далі - ТОВ «Новобуд-Дніпро») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван» м.Донецьк (далі - ПП «РСФ «Сван») з вимогами про стягнення 179 608,21грн., у тому числі: основного боргу в сумі 143563,85грн., пені в сумі 33306,81грн., 3%річних в сумі 2737,55грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору субпідряду №03/10-12 від 03.10.2012р. позивачем у грудні 2012р. виконані роботи з улаштування утеплювача з полістиролбетону на об'єкті «Розширення ДП «Птахофабрика Шахтарська Нова» на суму 143563,85грн., після чого відповідачу надісланий акт №3 від 24.12.2012р. на будівельні роботи, проте, відповідач зазначений акт не підписав, мотивованої відмови від прийняття робіт не надав, отже, роботи вважаються виконаними, а акт є підставою для оплати, проте, відповідач вартість виконаних робіт на суму 143563,85грн. не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 24.09.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Новобуд-Дніпро» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/6711/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору субпідряду №03/10-12 від 03.10.2012р., кошторису №1 до договору, актів №1 від 30.10.2013р., №2 від 14.11.2012р., №3 від 24.12.2012р., платіжних доручень №771 від 05.10.2012р., №782 від 12.10.2012р., №95 від 17.10.2012р., №2 від 24.10.2012р., №9 від 26.10.2012р., №847 від 16.11.2012р., листів №7 від 26.04.2012р., №9 від 27.05.2013р., №19/12 від 19.12.2012р., акту від 12.11.2012р., претензії №3 від 09.07.2013р., листа №112 від 01.08.2013р., фіскальних чеків та описів вкладення, правовстановлюючих документів підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

06.11.2013р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором субпідряду у розмірі 143563,85грн., пеню у розмірі 21391,01грн., 3%річних у розмірі 1758,17грн.

Копія зазначеної заяви отримана відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка уповноваженого представника ПП «РСФ «Сван» на примірнику суду.

Виходячи зі змісту поданої позивачем про уточнення позовних вимог, суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог, що подана відповідно до ст.22 ГПК України, з дотриманням правил вчинення зазначеної процесуальної дії та приймає до розгляду, внаслідок чого розглядає позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що роботи виконані позивачем з недоліками, які позивач відмовився усунути, внаслідок чого відповідачу були завдані збитки у формі марно понесених витрат на усунення недоліків на об'єкті на суму 17649,60грн., у зв'язку із цим, вважає, що ним обґрунтовано не здійснена оплата за виконані роботи та ніяких порушень договору не допущено.

За супровідним листом від 24.10.2013р. відповідач надав для залучення до матеріалів справи засвідчені копії листа №62 від 19.04.2013р., протоколу засідання комісії від 11.05.2013р., переліку зауважень від 11.07.2013р., листа №295 від 07.10.2013р., листа №11/10-01 від 11.10.2013р., акту від 04.10.2013р.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2013року підтримав зменшені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2013року заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені ними в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

03.10.2012р. між ПП «РСФ «Сван» (Генпідрядник) та ТОВ «Новобуд-Дніпро» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №03/10-12, за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з улаштування утеплювача з полістиролбетону на об'єкті: «Розширення ДП «Птахофабрика Шахтарська Нова» на території Садовського с/с Шахтарського району Донецької області. Убійний цех», у відповідності з проектно-кошторисною документацією, затвердженою Генпідрядником, яка є невід'ємною частиною договору. Субпідрядник зобов'язується виконати на свій ризик, власними силами вищезазначені роботи у відповідності з умовами договору, технічного завдання (арк.справи 8-12).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

У п.12.3 договору сторони встановили, що останній діє до 29.12.2012р.

Згідно п.2.1 договору загальна вартість робіт , що виконуються Субпідрядником визначається кошторисом, погодженим сторонами, який підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідно до кошторису №1, копія якого міститься в матеріалах справи, сторони домовились, що вартість робіт з улаштування утеплювального шару полістирол бетону 142мм становить 453563,84грн. з ПДВ.

Відповідно до п.6.1 договору здача-приймання виконаних робіт оформлюється актом один раз на тиждень та виконавчою зйомкою, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію виконавчої зйомки, що має штамп відповідача, який свідчить про обізнаність відповідача.

Генпідрядник протягом 2 календарних днів з моменту отримання акту здачі-приймання виконаних робіт, зобов'язаний направити Субпідряднику підписаний акт або вмотивовану відмову від приймання робіт (п.6.2 договору).

Позивач стверджує, що роботи виконані ним у грудні 2012р., на підтвердження чого позивачем складено акт №3 на будівельні роботи на суму 143 563,85грн., який він не одноразово надсилав відповідачу для підписання на електронну пошту та листами.

Так, позивачем надані до матеріалів справи роздруківки з його електронної пошти, з яких вбачається, що 7 та 24 грудня 2012р. позивач надсилав на електронну адресу ptosvan@mail.ru акт №3 за грудень.

Належність відповідачу зазначеної електронної адреси підтверджується листом ПП «РСФ «Сван» №62 від 19.04.2013р., який був наданий відповідачем 24.10.2013р. для залучення до матеріалів справи, на бланку якого вказана дана електронна адреса ptosvan@mail.ru .

Незважаючи на те, що відповідач не заперечує факту отримання актів електронною поштою, суд не приймає до уваги роздруківки з електронної скриньки позивача як належні докази направлення відповідачу актів, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачені умови користування електронною поштою, зокрема, задля надсилання актів виконаних робіт, електронні адреси сторін не вказані, як наслідок, неможливо встановити чи дійсно відповідачем отримані акти, надіслані за допомогою електронної пошти, та дату їх отримання, адже, відповідач умовами договору не зобов'язаний щоденно або з іншою періодичністю перевіряти свою електронну пошту.

26.04.2013року позивач надіслав ПП «РСФ «Сван» лист №7, в якому зазначив, що повторно надсилає два примірники акту виконаних робіт №3 від 24.12.2012р. на суму 143563,85грн. для підписання.

На підтвердження факту надсилання відповідачу 26.04.2013р. вищезазначеного листа №7 та акту виконаних робіт від 24.12.2012р. позивачем надані суду фіскальний чек та опис вкладення.

27.05.2013р. позивач листом №9 вкотре надіслав на адресу відповідача 2 примірники акту №3 від 24.12.2012р. для підпису та просив надати у письмовому вигляді зауваження за їх наявності. При цьому, у тексті листа зазначено, що попередній лист №7 від 26.04.2013р. станом на 27.05.2013р. знаходиться у почтовому відділенні та досі не отриманий відповідачем.

Факт надсилання листа №9 від 27.05.2013р. та акту цінним листом №4903803329928 підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, цінний лист №4903803329928 отриманий представником відповідача за довіреністю Даниленко 29.05.2013р.

Під час судового розгляду справи відповідач проти факту отримання акту №3 від 24.12.2012р., який надісланий листом №9 від 27.05.2013р., не заперечував.

Проте, підписаний зі свого боку акт №3 від 24.12.2012р. на суму 143 563,85грн. відповідач позивачу не повернув, мотивованої відмови, як це передбачено п.6.2 договору, не надав.

09.07.2013р. ТОВ «Новобуд-Дніпро» звернулось до відповідача з претензією №3, в якій просило відповідача сплатити вартість виконаних робіт в сумі 143 563,85грн., крім того, 3% річних та пеню.

Претензія надіслана відповідачу за двома адресами: м.Донецьк, 83007, вул.50 років України, буд.47 та м.Донецьк, 83015, пр.Миру, буд.15, оф.34, про що свідчать фіскальні чеки та описи вкладення.

Обидва примірники претензії отримані представником відповідача Даниленко 16.07.2013р. та 30.07.2013р. відповідно.

У відповідь на зазначену претензію ПП «РСФ «Сван», листом №112 від 01.08.2013р. повідомило позивача, що підписання акту виконаних робіт на суму 143563,85грн. є неможливим, оскільки позивачем не усунені недоліки у виконаних роботах.

На час звернення позивача з позовом до суду відповідач акт виконаних робіт №3 від 24.12.2012р. не підписав, вартість робіт на суму 143 563,85грн. не сплатив.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частовому задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір субпідряду №03/10-12 від 03.10.2012р., який за своєю правовою природою є договором підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Відповідно до ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати (п.6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)»).

Судом встановлено, що відповідно до п.6.2 договору Генпідрядник протягом 2 календарних днів з моменту отримання акту здачі-приймання виконаних робіт, зобов'язаний направити Субпідряднику підписаний акт або вмотивовану відмову від приймання робіт.

На підтвердження виконання позивачем у грудні 2012року робіт за договором, в матеріалах справи наявний акт №3 від 24.12.2012р. на будівельні роботи з улаштування теплоізоляції із полістиролбетону на об'єкті: «Реконструкція ДП «Птахофабрика шахтарська Нова» на території Садовського с/с Шахтарського району Донецької області. Убійний цех».

Зазначений акт підписаний одноособово з боку Субпідрядника, підпис з боку Замовника відсутній.

Суд зазначає, що акт не містить посилання на договір субпідряду №03/10-12 від 03.10.2012р., разом з тим, сторони надали суду письмові пояснення, в яких зазначено, що акт виконаних робіт №3 дійсно відноситься до спірного договору.

Враховуючи пояснення сторін, а також той факт, що предмет спірного договору №03/10-12 від 03.10.2012р. та назва виконаних робіт у акті збігаються, суд вважає, що акт №3 складено позивачем на виконання умов саме вказаного договору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт направлення відповідачу акту виконаних робіт №3 від 24.12.2012р., відповідач, з огляду на умови п.6.2 договору, отримавши надісланий йому акт, повинен був протягом двох календарних днів направити Субпідряднику підписаний акт або вмотивовану відмову від приймання робіт.

Фактично матеріали справи не містять ані підписаного відповідачем акту виконаних робіт №3 від 24.12.2012р., ані мотивованої відмови відповідача від приймання робіт, надану у встановлений п.6.2 договору строк.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що роботи виконані позивачем з порушенням технології виробництва, у зв'язку з чим, позивачу висувались вимоги щодо усунення порушень у цілісності покриття з полістиролбетону, втім, жодних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема, листів із переліком зауважень або виявлених недоліків, відповідачем до відзиву не надано. Зазначені докази не надані суду і продовж розгляду справи.

У цьому зв'язку, суд не приймає в якості вмотивованої відмови від прийняття робіт претензію відповідача від 01.08.2013р., оскільки остання направлена позивачу несвоєчасно, тобто з порушенням строку, вставленого п.6.2 договору.

Крім того, у п.6.3 договору сторони домовились, що у разі мотивованої відмови генпідрядника від приймання результатів виконаних Субпідрядником робіт, сторонами складається акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Дефекти усуваються за рахунок Субпідрядника. Мотивованою може вважатись відмова у разі явних порушень встановлених норм будівництва та ремонтних робіт, порушень існуючого законодавства.

Однак, сторонами до матеріалів справи не надані докази складання акту з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення, що також підтверджує висновки суду про відсутність мотивованої відмови відповідача від прийняття робіт.

Суд також відхиляє доводи відповідача стосовно того, що роботи виконані позивачем з порушеннями технології виробництва з огляду на їх доказу недоведеність.

З врахуванням викладеного, належить визнати, що виконані позивачем роботи за актом виконаних робіт №3 від 24.12.2012р. на суму 143 563,85грн., за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт, вважаються прийнятими відповідачем та мають бути ним оплачені.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.7.2 договору розрахунки за виконані роботи Генпідрядник здійснює не рідше ніж один раз на тиждень на підставі актів приймання виконаних робіт, підписаних сторонами, протягом 5-ти банківських днів, на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

З огляду на те, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем 29.05.2013р. акту виконаних робіт №3 від 24.12.2012р., за відсутності вмотивованої відмови від прийняття робіт, яка могла бути надана до 31.05.2013р. включно, ПП «РСФ «Сван» повинно було здійснити оплату вартість виконаних робіт на суму 143563,85грн. відповідно до п.7.2 договору, тобто до 07.06.2013р.

Проте, відповідач оплату вартості виконаних робіт на суму 143563,85грн. у встановлений в договорі строк не здійснив.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору субпідряду №03/10-12 від 03.10.2012р., строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 143563,85грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем зазначеної заборгованості. Відповідно ПП «РСФ «Сван» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт на суму 143563,85грн. у встановленому договором порядку.

Таким чином, позивачем повністю доведені та обґрунтовані матеріалами справи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 143563,85грн., у зв'язку з чим, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 06.11.2013р., яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21391,01грн. та 3%річних у розмірі 1758,17грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимогам статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Умовами п.10.2 договору сторони передбачили, що за порушення Генпідрядником договірних зобов'язань, він сплачує Субпідряднику за затримку платежів більш ніж на 3 дні відповідно до п.7.1, .7.2 договору - пеню у розмірі 0,1% від суми недоплати за кожний день прострочення.

Таким чином, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині обмеження пені розміром, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено судом, відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт до 07.06.2013року включно, отже прострочення відповідачем оплати вартості виконаних робіт починається з 08.06.2013р.

Одночасно, згідно з п.10.2 договору Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню у разі затримки платежу більш ніж на три дні, тобто, нарахування пені в даному випадку можливе з 11.06.2013р.

Відповідно до розрахунку сум пені, позивач нараховує пеню на заборгованість у розмірі 143563,85грн. починаючи з 12.06.2013р. по 07.11.2013р. Крім того, розрахунок здійснений позивачем із застосуванням встановленого договором розміру пені 0,1%, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки розрахований таким чином розмір пені перевищує суму, обчислену з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши розрахунок суми пені на суму заборгованості у розмірі 143563,85грн. за період з 12.06.2013р. по 07.11.2013р. на підставі подвійної облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 7862,58грн.

В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити, так як ці вимоги заявлені безпідставно.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 3% річних нараховані позивачем на заборгованість у розмірі 143563,85грн. за період з 12.06.2013р. по 07.11.2013р. на суму 1758,17грн.

Перевіривши розрахунок сум 3%річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення річних у розмірі 1758,17грн. такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи факт зменшення позовних вимог за заявою позивача, сума судового збору, сплачена позивачем при зверненні з позовними вимогами платіжним дорученням №1888 від 28.08.2013року підлягає поверненню з Державного бюджету України на суму 257,90грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України; ст. ст.193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Дніпро» м.Дніпропетровськ до Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван» м.Донецьк про стягнення 166713,03грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ремонтно-строительная фирма «Сван» м.Донецьк (83007, м.Донецьк, вул.50років України, 47, ідентифікаційний код 31843337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Дніпро» м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровьск, проспект Героїв, буд.40, кв.123, ідентифікаційний код 34498821) 153184,60грн., у тому числі: заборгованість в сумі 143563,85грн., пеню в сумі 7862,58грн., 3%річних в сумі 1758,17грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3063,69грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Дніпро» м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровьск, проспект Героїв, буд.40, кв.123, ідентифікаційний код 34498821) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 257,90грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 07.11.2013року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 08.11.2013року.

Суддя А.М. Осадча