Постанова

від 11.11.2013 по справі 805/14818/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 р. Справа №805/14818/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-35 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ», м. Донецьк

до Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсною податкової консультації від 30 серпня 2013 року № 2855/10/05-99-15-01-13-13 та зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду

за участю представників:

від позивача: Беро А.Л., Жаркової О.Г. - за дов. від 01.11.2013р.

від відповідача: Кравченко І.О. - за дов. від 21.06.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» заявлено позов до Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсною податкової консультації від 30 серпня 2013 року № 2855/10/05-99-15-01-13-13 та зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність податкової консультації, наданої відповідачем позивачу, нормам Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.5 статті 198.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що податкова консультація від 30 серпня 2013 року надана позивачу у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24068600, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

31 липня 2013 року позивач звернувся до відповідача листом № 163 з проханням надати письмову консультацію з наступного питання: якщо заклад після завершення реконструкції буд використовуватися виключно в оподатковуваних операціях (наприклад, передача в оренду або продаж, або надання виключно оподатковуваних послуг тощо), то чи має право позивач згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, пов'язаних з реконструкцією, які при проведені перевірки були виключені зі складу податкового кредиту як такі, що призначаються для використання в операціях, звільнених від оподаткування.

Як вбачається із листа позивача та пояснень представників позивача підставою для звернення за податковою консультацією стали наступні обставини. З 2 листопада по 13 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складений акт перевірки від 20 грудня 2012 року № 544/22-2/24068600. Даною перевіркою було встановлено, що позивач не має права включати податок на додану вартість по матеріалах та послугах, пов'язаних з реконструкцією позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «ШишкиЛенд» згідно з підпунктом 197.1.6 пункту 197.1 статті 197 (звільняються від оподаткування операції з: постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів) та пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника). Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року в адміністративній справі № 805/1360/13-а вищенаведений висновок ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька був визнаний судом правомірним. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2013 року постанова суду першої інстанції була залишена без змін.

Отже, питання позивача полягає в тому, чи є можливість у підприємства на підставі бухгалтерської довідки включити суми податку на додану вартість, які були зняті з податкового кредиту в ході перевірки податковим органом, до складу податкового кредиту у випадку, якщо такі товари/послуги, необоротні активи почнуть використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

На запит позивача від 31 липня 2013 року № 163 Головним управління Міндоходів у Донецькій області була надана податкова консультація від 30 серпня 2013 року № 2855/10/05-99-15-01-13-13, а саме: у випадку позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв'язку із тим, що придбання товарів/послуг було призначено для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільнених від оподаткування, та минуло 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З податкової консультації відповідача від 30 серпня 2013 року вбачається, що відповідач керувався нормами пункту 198.2 статті 198, пункту 187.9 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.4 статті 198, пункту 198.6 статті 198, статті 201, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Згідно з пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Суд зазначає, що жодного посилання та аналізу норм пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, можливість застосування якого і була викладена позивачем у спірному питанні, відповідач у податковій консультації від 30 серпня 2013 року не здійснив, фактично уникаючи відповіді, в тому числі й під час судового розгляду справи у письмових запереченнях та поясненнях представників.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Частинами 2 та 3 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Проаналізувавши пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, суд зазначає, що норми даного пункту надають можливість платнику саме на підставі бухгалтерської довідки, включати суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів. Та як визначено частиною 3 даного пункту, податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Суд зазначає, що податкові накладні є документами податкового обліку, а не первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на підставі яких формується бухгалтерський облік .

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, умовами застосування платником податків норм пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є наступне: обов'язок платника податку нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, яка визначається відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, в тому числі в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу; відсутність факту включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання; початок використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів. Суд також зазначає, що норми пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не забороняють їх застосування за умови виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту та нарахування податкових зобов'язань податковим органом за наслідками документальної перевірки. Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на норми пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при вирішенні спірного питання в податковій консультації стосовно права на включення сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної з огляду на те, що норми пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України регулюють виключення із загальних норм, які застосовують платником податку при формуванні податкового кредиту, а саме податковий кредит формується на підставі бухгалтерської довідки, та при застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а не від дати складання податкової накладної. Суд також вважає некоректним посилання відповідача у податковій консультації на відсутність у підприємства права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв'язку із тим, що придбання товарів/послуг було призначено для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільнених від оподаткування, з огляду на те, що така відповідь не стосується взагалі поставленого позивачем питання у запиті від 31 липня 2013 року щодо застосування норм пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. Відповідно до пунктів 52.1 та 52.2 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Пункт 53.3 статті 53 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкова консультація відповідача від 30 серпня 2013 року є необґрунтованою, внаслідок чого визнається недійсною судом. Висновок суду у спірних правовідносинах, з урахуванням вищенаведеного, є наступним: позивач має право включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі бухгалтерської довідки після завершення реконструкції позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «ШишкиЛенд», при його використанні виключно в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, при дотриманні всіх умов, визначених пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, відсутності цих сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, враховуючи і виключення цих сум податку на додану вартість з податкового кредиту податковим органом за наслідками перевірки; та при застосуванні позивачем пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит визначається на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, пов'язаних з реконструкцією, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів обґрунтованість спірної податкової консультації в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» до Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсною податкової консультації від 30 серпня 2013 року № 2855/10/05-99-15-01-13-13 та зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду задовольнити повністю.

Визнати недійсною податкову консультацію Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30 серпня 2013 року № 2855/10/05-99-15-01-13-13, надану Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ».

Зобов'язати Головне управління Міндоходів у Донецькій області надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 листопада 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 15 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.