Рішення

від 11.11.2013 по справі 910/17602/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/17602/13 11.11.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескапром»

до Публічного акціонерного товариства «НВП «Більшовик»

про стягнення 62 859,52 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лічман О.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ескапром» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «НВП «Більшовик» про стягнення заборгованості у розмірі 62 859,52 грн. за договором купівлі-продажу № 07/06/11 від 11.07.2011р. та 9 428, 00 грн. витрат на юридичне забезпечення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17602/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився відповідно до п.п. 1-3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про часткову відмову від позову , а саме: витрат на юридичний супровід в сумі 9 428, 00 грн. та від пені у розмірі 8 624, 10 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Приймаючи до уваги, що подані заяви не суперечать положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне задовольнити їх та припинити провадження в частині стягнення 9 428 грн. витрат на юридичний супровід та 8624, 10 пені.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 49/2 та отримані повноважним представником, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Жодних клопотань від відповідача, в тому числі й в порядку ст. 38 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до суду не надходило.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.11.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескапром» та Публічним акціонерним товариством «НВП «Більшовик» укладено договір купівлі-продажу №07/06/11, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, кількість, найменування, ціна якого, узгоджується сторонами в специфікаціях або в видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору кількість товару, що передається продавцем на умовах даного договору, відображається в специфікаціях або в видаткових накладних, як є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 3.2. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця на складі продавця за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2 з моменту підписання сторонами видаткової накладної на приймання-передачу товару.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна за одиницю товару визначається в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п.п. 5.1.-5.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата товару проводиться покупцем з відстрочкою платежу 30 календарних днів.

Відповідно до п. 6.1. договору за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством.

Договір, відповідно до п. 10.1., вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним договором.

Разом з основним договором, сторони уклали додаток №1 до договору купівлі-продажу №07/06/11 в якому сторони погодили асортимент та загальну кількість товару, що постачається по договору. Загальна вартість товару склала 92 794, 68 грн.

Як вбачається з наявних у справі документів, на виконання умов договору № №07/06/11 від 11.07.2011 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 92 794, 68 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000011 від 11.07.2011 р., нкопія якої долучена до матеріалів справи.

28.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескапром» та Публічним акціонерним товариством «НВП «Більшовик» було підписано протокол про залік взаємних вимог за жовтень, згідно якого проведено взаємозалік заборгованості за договором №07/06/11 від 11.07.2011 р. на суму 42 000, 00 грн.

В матеріалах справи міститься претензія №10 від 27.01.2012 р. в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Ескапром» звернулось з вимогою до Публічного акціонерного товариства «НВП «Більшовик» про сплату заборгованості.

Також в матеріалах справи знаходиться відповідь на претензію Публічного акціонерного товариства «НВП «Більшовик» № 452-13 від 14.03.2012 р., в якому останнє визнало заборгованість та повідомило про фінансові труднощі у зв'язку з чим відповідач просив погодити графік погашення боргу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескапром» частково, у зв'язку з чим останнє просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «НВП «Більшовик» заборгованість за отриманий товар у розмірі 50 794, 68 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору №07/06/11 від 11.07.2011 р. оплата за поставлений товар здійснюється з відстрочкою платежу 30 календарних днів, тобто враховуючи те, що позивачем було поставлено товар 11.07.2011 р., перерахування грошових коштів відповідачем повинно було здійснюватись 10.08.2011 р.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескапром» поставки товару за договором №07/06/11 від 11.07.2011 р. на загальну суму 92 794, 68 грн., разом з тим, судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескапром» товару.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, заперечень не надав та доказів належного та в повному обсязі виконання зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескапром» не надав.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на їх належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Публічного акціонерного товариства «НВП «Більшовик» за договором №07/06/11 від 11.07.2011 р. на суму 50 794, 68 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 440,74 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 10.08.2011 р. до 06.09.2013 р. становить 3 440,74 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочки виконання зобов'язання, а саме з 10.08.2011 р. замість 11.08.2011 р.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що визначені позивачем суми перевищують розрахунок суду.

За розрахунком суду розмір 3 % річних становить 3 437, 29 грн.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 50 794, 68 грн. та 3 437, 29 грн. - 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескапром» задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі №910/17602/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескапром» до Публічного акціонерного товариства «НВП «Більшовик» в частині стягнення пені у розмірі 8 624, 10 грн. та 9 428, 00 грн. витрат на юридичний супровід.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «НВП «Більшовик» (03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 49/2, код 14308569), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескапром» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 12, код ЄДРПОУ 36335363) заборгованість у розмірі 50 794 (п'ятдесят тисяч сімсот дев'яносто чотири грн. 68 коп.) грн., 3 437 (три тисячі чотириста тридцять сім грн. 29 коп.) грн. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 39 коп.) грн. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.