Ухвала

від 14.11.2013 по справі 370/176/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/176/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/6662/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А. Категорія 56 14.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Бевзюк М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Макарівської селищної ради Київської області про визнання недійсними рішення селищної ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати недійсним та скасувати рішення Макарівської селищної ради Київської області № 570-37-4 від 17.03.2006 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, визнати недійсними державні акти серії ЯЕ № 815011 та серії ЯЕ № 815013 на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га для ОЖБ по АДРЕСА_1 та площею 0,2265 га для ведення ОСГ за цією ж адресою, видані на ім'я ОСОБА_3 Також просив зобов'язати Макарівську селищну раду Київської області здійснити інвентаризацію земельних ділянок по АДРЕСА_1, що належать позивачу та відповідачу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 вказував на те, що йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу належить житловий будинок із господарськими спорудами по АДРЕСА_2.

Рішенням Макарівської селищної ради від 459-29-4 від 11.07.2005 року позивачу у власність було передано земельну ділянку площею 0,19 га за вказаною адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення 06.09.2006 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 659281, на ділянку площею 0,1265 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер ділянки 3222755102:00:002:0001.

Як пізніше з'ясував позивач, йому у власність передано ділянку меншого розміру, а ніж якою він фактично користується. Також після проведення геодезичних робіт було встановлено, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки і селищною радою у його власність було передано частину земельної ділянки, що йому належить.

Ухвалою суду від 23.08.2013 року провадження у даній справі в частині вимог до Макарівської селищної ради про зобов'язання провести інвентаризацію земельних ділянок закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2005 року, укладеного із ОСОБА_4, належить житловий будинок із господарськими спорудами по АДРЕСА_2, вказаний договір зареєстровано у реєстрі права власності на нерухоме майно 13.04.2005 року.

Рішенням Макарівської селищної ради від 459-29-4 від 11.07.2005 року позивачу у власність було передано земельну ділянку площею 0,19 га за вказаною вище адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по АДРЕСА_2 без погодження меж із суміжними землекористувачами - ОСОБА_5, ОСОБА_6 (батьком відповідача).

На підставі вказаного рішення 06.09.2006 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 659281, на ділянку площею 0,1265 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер ділянки 3222755102:00:002:0001.

Судом також встановлено, що суміжним землекористувачем позивача є ОСОБА_3, якому на праві власності належать: земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд, у с. Калинівка Макарівського району Київської області, на підставі рішення Макарівської селищної ради від 17.03.2006 року № 570, кадастровий номер ділянки 3222755102:00:002:0005, державний акт серії ЯЕ № 815011 від 14.12.2007 року; земельна ділянка площею 0,2265 га для ведення особистого селянського господарства, господарських споруд, у с. Калинівка Макарівського району Київської області, на підставі рішення Макарівської селищної ради від 17.03.2006 року № 570, кадастровий номер ділянки 3222755102:00:002:0004, державний акт серії ЯЕ № 815013 від 14.12.2007 року.

Дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність відповідач отримав на підставі рішення Макарівської селищної ради від 19.11.2003 року № 176. Відповідно посилання позивача на те, що рішенням селищної ради № 570-37-4 від 17.03.2006 року відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до відповіді Макарівської селищної ради від 24.05.2012 року на звернення позивача, селищна рада рекомендувала останньому замовити комплекс робіт по відновленню меж його земельної ділянки.

Зі звіту землевпорядної організації по винесенню меж земельної ділянки позивача в натуру вбачається, що правовстановлюючий документ позивача на його земельну ділянку не відповідає межам земельної ділянки, якою він користується фактично (а.с. 34-35).

З копії земельно-шнурової книги № 1 по АДРЕСА_3, вбачається, що за ОСОБА_3, по АДРЕСА_1, рахується земельна ділянка площею 0,45 га. За ОСОБА_2, по АДРЕСА_2, рахується земельна ділянка площею 0,1265 га.

Згідно відповіді відділу Держземагенства у Макарівському районі Київської області від 20.08.2013 року технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, в архіві відділу не обліковується.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволені позову, оскільки позивач всупереч приписам ст.60 ЦПК України не довів тих обставин, на які вин посилається а саме той факт, що відповідач захопив частину його земельної ділянки, а також те, що селищною радою у власність відповідача передано частину його земельної ділянки жодними належними та допустимими доказами не підтверджується, а також позивач не довів факт накладання земельних ділянок відповідача на земельну ділянку позивача.

У відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового права або інтересу. Тому позивач мав права звернутися до суду за захистом порушеного права підопічних у спосіб, визначений ним у позовній заяві.

Згідно зі ст.ст. 3, 10, 60, 119, 212-213 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав та предмету позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що посилання позивача на невідповідність меж його земельної ділянки, вказаних у правовстановлюючому документі, межам згідно фактичного користування, не є підставою для визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки відповідача.

Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: