Постанова

від 14.11.2013 по справі 19/414

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.11.2013 р. справа №19/414

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кододової О.В. суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О. при секретарі Коломієць С.О. за участю представників сторін: від позивача: Зима Д.Л., Мальцев О.М. (за довіреностями) від відповідача (заявника): Сорока С.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія», м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року по справі№19/414 (головуючий суддя Демідова П.В., судді Бокова Ю.В., Довгалюк В.О.) за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія», м. Київ до відповідача :Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове, Донецька область про за заявою простягнення 1323853,15грн. Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове, Донецька область визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю.

В С Т А Н О В И В:

Державним підприємством "Селидіввугілля", м. Селидове Донецької області 20.09.2013р. подано до господарського суду Донецької області заяву про визнання наказу господарського суду Донецької області №19/414 від 30.08.2002р. таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2013року задоволено заяву Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове Донецької області. Визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Донецької області №19/414 від 30.08.2002р. про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 1150341,30 грн., витрати по держмиту в сумі 1477,30 грн. та за інформаційно-технічні послуги в сумі 102,54 грн.

Ухвалу мотивовано тим, що Вищим господарським судом України 18.03.2009 року здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2002р. по справі №19/414. Місцевим господарським судом розглядалася заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2009 року по справі № 19/414 про заміну стягувача в виконавчому провадженні.

Господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2013р. по справі №910/3358/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р., визнано недійсним договір відступлення права вимоги №34 від 16.07.2008р., укладений між Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. по справі №910/3358/13 встановлено припинення юридичної особи - Акціонерного комерційного Агропромислового банку "Україна", у зв'язку з чим провадження по справі №910/3358/13 щодо нього припинено.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що з урахуванням норм ч.2 ст.35 ГПК України, суд вважає преюдиційним факт припинення Акціонерного комерційного Агропромислового банку "Україна", що виступає стягувачем по справі №19/414, та не потребує його доведення під час розгляду заяви Державного підприємства "Селидіввугілля" №4/1737 від 20.09.2013р.

Крім того господарський суд Донецької області зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність наразі обов'язків Державного підприємства "Селидіввугілля" перед ліквідованою особою Акціонерним комерційним Агропромисловим банком "Україна".

Не погодившись з прийнятою ухвалою, скаржник - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія», м. Київ звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу господарського суду Донецької області по справі №19/414 від 07.10.2013року, судові витрати покласти на ДП «Селидіввугілля». Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що починаючи з 2001року й до теперішнього часу порушуються законні права та інтереси скаржника. Згідно договору №34 нова сторона (стягувач) отримує від попередньої сторони (стягувача) не тільки права, але і обов»язки саме з того часу, коли прийнято рішення судів з цих питань.

Відповідно до умов договору №34 відбулась безумовна заміна сторони в зобов'язанні, тобто правовідносини між ДП «Селидіввугілля» та Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна» припинились, натомість, виникли правовідносини між ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» та Державним підприємством «Селидіввугілля».

Апелянт зазначає, що ухвалу про призначення заяви до розгляду від 25.09.2013року ним отримано у день слухання - 03.10.2013року. Ухвалу про відкладення розгляду справи від 03.10.2013року на 07.10.2013року ним отримано 09.10.2013року, ухвалу від 07.10.2013року ним так і не отримано, про винесену ухвалу він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень України 17.10.2013року.

Крім того, апелянт зауважує, що клопотання про перенесення судового засідання відхилено судом першої інстанції без будь-якого обґрунтування та мотивації, як і заява про застосування терміну позовної давності до спірних правовідносин по справі №19/414, який пропущено ДП «Селидіввугілля» без поважної причини. Пропущення строку позовної давності підтверджується матеріалами справ №1/36, №1/161, №1/248, №19/414, №19/600.

Також скаржник зазначає, що господарським судом порушено ст.35 ГПК України підстави звільнення від доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Але господарський суд Донецької області по справі №1/36 проігнорував той факт, що 18.03.2009року по справі №1/36, №1/161, №19/414, №19/600 та від 24.03.2013року по справі №1/248 постановами Вищого господарського суду України затвердженими 13.08.2009року ухвалами Верховного Суду України по справам №1/36, №1/161, №1/248, №19/414, №19/600 касаційні скарги ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» задоволено. Здійснено заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з АК АПБ «Україна» на ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» щодо виконання наказу господарського суду Донецької області, виданого за рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2001року у справі №19/600, від 29.12.2003року у справі №1/248, від 20.08.2002року у справі №19/414, від 26.03.2004року у справі №1/36, від 22.06.2004року у справі №1/161. Додатково також господарським судом Донецької області по справі №1/161 залишено без уваги те, що наявний борг боржником ДП «Селидіввугілля» не було повернуто ні АК АПБ «Україна», а ні ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія».

Апелянт зазначає, що недотримання господарським судом Донецької області ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» суперечить закріпленими статтями 124 та 129 Конституції України принципам судочинства в Україні та порушує право стягувачів на володіння, користування та розпорядженням власним майном (гарантоване статтею 41 Конституції України) та право на справедливий судовий розгляд, згідно із статтею 6 Конвенції про за прав людини і основоположних свобод, тим самим порушені права та охоронювані права та інтереси ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія».

Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції жодним чином не прийняв до уваги положення ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», такі дії суду суперечать закріплені статтями 124 та 129 Конституції України принципам судочинства України та порушує право стягувача на володіння , користування та розпорядження власним майном (гарантоване статтею 41 Конституції України) та право на справедливий судовий розгляд, згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тим самим порушені права та інтереси апелянта. Крім того судами не враховані ст.257, ч.1 ст.510, п.1 ч.1 ст.512, ст.514, п.1 ст.638, ст.655 , ч.3 ст.656 Цивільного кодексу України.

Апелянт зазначає, що згідно договору відступлення права вимоги №34 від 16.07.2008року , ТОВ «УГПК» має майнову вимогу до ДП «Селидіввугілля» згідно судових справ №1/161,№1/36, №19/414, №19/600, №1/248, що набрали законної сили. Тому що право майнової вимоги підтверджені договором застави №3 від 29.06.1998року та договором застави від 18.01.2000року.

Відповідно до умов договору №34 відбулась безумовна заміна сторони в зобов»язанні, тобто правовідносини між ДП «Селидіввугілля» та АКАБ «Україна» припинились, натомість, виникли правовідносини між ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» та ДП «Селидіввугілля».

Скаржник зауважує, що по справам №№1/161, 1/36, 19/414, 19/600, 1/248 у 2009р. постановами Вищого господарського суду України та ухвалами Верховного Суду України здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з АК АПБ «Україна» та ТОВ «УГПК».

На думку апелянта, ДП «Селидіввугілля» не є стороною договору №34 про відступлення права вимоги від 16.07.2008року. А тому, предмет даного договору не зачіпає та не порушує права чи інтереси ДП «Селидіввугілля». Заміна стягувача, з АК АПБ «Україна» та ТОВ «УГПК», для боржника суть зобов'язання не змінює.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі. Через канцелярію 12.11.2013року надав письмові пояснення до апеляційної скарги (вхід.№02-489962) з копіями додаткових документів. Зазначені пояснення долучені до матеріалів справи.

Крім того апелянтом через канцелярію суду 12.11.2013року надане клопотання (вхід.№02-49/9901/13) про залучення речових (письмових) доказів по справі №19/414. У Зазначеному клопотанні позивач просить долучити до матеріалів справи №19/414: заперечення від 09.10.2013року, яке є письмовим доказом, заяву про застосування терміну позовної давності від 09.10.2013року, яка є письмовим доказом, клопотання про перенесення судового засідання на 09.10.2013року, яке є письмовим доказом.

Розглянувши заявлене клопотання (вхід.№02-49/9901/13) судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відмовляє у його задоволенні та повертає апелянту за наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається скаржником, ухвалу суду про призначення скарги до розгляду він отримав 03.10.2013року та згідно ст.22 ГПК України мав право ознайомитися з матеріалами справи та надати свої заперечення, натомість позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування терміну позовної давності та заперечення на заяву боржника - 09 жовтня 2013року, тобто після винесення ухвали від 07.10.2013року про задоволення заяви ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, про що також свідчить копія листа господарського суду Донецької області від 10.10.2013року (а.с. 42 тому копій) про повернення цих документів позивачу.

За таких підстав та керуючись ст.101 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд відмовляє позивачу у долучені до матеріалів справи клопотання (вхід.№02-49/9901/13) та доданих до нього документів.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Згідно з положеннями ст.101, ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2, ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

30 серпня 2002р. на примусове виконання рішення від 20.08.2002р. по справі №19/414 господарським судом Донецької області виданий наказ, яким стягнуто з Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта Курахівська" на користь Акціонерного комерційного Агропромислового банку "Україна" відсотки за користування кредитом в сумі 1150341,30 грн., витрати по держмиту в сумі 1477,30 грн. та за інформаційно-технічні послуги в сумі 102,54 грн.

На підставі вищевказаного договору №34 від 16.07.2008р. Вищим господарським судом України 18.03.2009 року здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2002р. по справі №19/414.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2013року по справі №910/3358/13, визнано недійсним договір відступлення права вимоги №34 від 16.07.2008р., укладений між Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013року рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2013року у справі №910/3358/ залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. по справі №910/3358/13 встановлено припинення юридичної особи - Акціонерного комерційного Агропромислового банку "Україна", у зв'язку з чим провадження по справі №910/3358/13 щодо нього припинено.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Як вже зазначалося, на підставі договору №34 від 16.07.2008року Вищим господарським судом України 18.03.2009року здійснено заміну стягувача у виконавчому проваджені з виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2008року по справі №19/414.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального Кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином господарський суд Донецької області розглядав заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2009року по справі №19/414 про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, згідно ч.3 ст.512 ЦК України, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до норм цивільного законодавства відступлення права вимоги передбачає перехід права вимоги, що забезпечують виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2013року по справі №910/3358/13 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 16.07.2008року укладений між Акціонерним агропромисловим Банком «Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013року рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2013року у справі №910/3358/ залишено без змін.

Чинним законодавством України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК України). Господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання; у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду та в інших випадках, передбачених Господарським кодексом України або іншими законами (ст.202 ГК України) .

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013року по справі №910/3358/13 Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна» виключено з Державного реєстру Банків у зв'язку із завершенням ліквідаційної процедури банк. Також зазначеною ухвалою припинено провадження у справі №910/3358/13 щодо Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна».

Згідно з статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Таким чином висновок місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві про відсутність наразі обов'язків ДП «Селидіввугілля» перед ліквідованою особою Акціонерним комерційним Агропромисловим банком «Україна».

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ухвалу про призначення заяви до розгляду від 25.09.2013року ним отримано у день слухання - 03.10.2013року. Ухвалу про відкладення розгляду справи від 03.10.2013року на 07.10.2013року ним отримано 09.10.2013року, ухвалу від 07.10.2013року ним так і не отримано, про винесення ухвали він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень України 17.10.2013року, за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалу від 25.09.2013року про призначення судового засідання з розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, було направлено за адресами сторін 26 вересня 2013року рекомендованою поштою з повідомленням , тобто наступного дня з дня її прийняття.

Ухвалу про відкладення розгляду заяви від 03.10.2013року було направлено за адресами сторін того ж дня, тобто 03.10.2013року.

Відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Крім того, колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.

Апелянт при наявності інформації про розгляд відповідної заяви мав право ознайомитися з матеріалами справи, як зазначає сам апелянт ухвалу суду від 03.10.2013року він отримав, тобто мав можливість ознайомитися з матеріалами справи та підготуватися до наступного судового засідання.

Відповідно до пункту 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

При цьому, як вже зазначалося суд першої інстанції відкладав розгляд заяви, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Таким чином суд обмежений у строках розгляду заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Матеріалами справи підтверджується факт своєчасного направлення сторонам відповідних ухвал.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 07.10.2013року по справі №19/414 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» - без задоволення.

Результати апеляційного провадження у справі №19/414 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.99, ст.101, ст.103, ст.105, 106, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія», м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.10.2013року по справі №19/414 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 07.10.2013року по справі №19/414- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Геза Т.Д.

Мартюхіна Н.О.

Надруковано 5екз.: позивачу-1екз., відповідачу - 1екз., у справу - 1екз., ДАГС-1екз., господарському суду-1екз.