Рішення

від 12.11.2013 по справі 908/3170/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/86/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2013 Справа № 908/3170/13

за позовом Приватного підприємства «Стройремпуть» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Олеся Гончара, буд. 30-А, кв. 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БИО-АГРО» (70600, м. Пологи Запорізької області, вул. Чкалова, буд. 63- А)

про стягнення суми неустойки

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Хижня Л.Є. - довіреність б/н від 18.09.2013 р.;

від відповідача: Бойко О.В. - довіреність № 167 від 30.09.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Стройремпуть» звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БИО-АГРО» неустойки в сумі 63500,00 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що умовами укладеного між сторонами договору підряду № 538 від 06.08.2012 р., а саме п. 10.4, передбачено, що у випадку односторонніх дій, які потягли за собою неможливість виконання договірних зобов'язань та/або розірвання Договору, Сторона, чиї дії призвели до неможливості виконання Договору, сплачує іншій Стороні неустойку в розмірі 5% договірної ціни (загальної вартості робіт). Посилаючись на те, що укладений між сторонами Договір було розірвано за ініціативою відповідача, останньому було нарахавано до сплати неустойку у розмірі 5% від загальної вартості робіт (1270000,0 грн.) в сумі 63500,00 грн. Посилаючись на приписи статей 525, 526, 611 ЦК України, ст. 193, 216, 218 ГК України та умови договору підряду № 538 від 06.08.2012 р., позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3170/13, розгляд якої призначено на 22.10.2013 р.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 22.10.2013 р. було оголошено перерву до 12.11.2013 р.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Відповідач - свою правову позицію виклав у письмовому відзиві. Зокрема, відзначив, що з метою розширення виробничих потужностей та ринків збуту готової продукції, відповідачем було прийнято рішення про будівництво лінії грануляції біомаси, площадки тимчасового зберігання сировини та складу готової продукції і відвантаження на залізничний транспорт. Будівництво об'єкта містобудування (лінії грануляції біомаси, площадки тимчасового зберігання сировини, складу готової продукції та відвантаження на залізничний транспорт) включало в себе будівництво залізничних колій. З метою фактичної реалізації проекту, 06 серпня 2012 року між відповідачем та позивачем укладено договір підряду № 538. У подальшому, відповідачем було прийнято рішення про припинення будівництва залізничних колій. Відповідач пояснює, що підставою для прийняття такого рішення послугували фінансово-економічні труднощі, пов'язані з відсутністю попиту на готову продукцію відповідача, відсутність достатньої кількості сировини для роботи підприємства на повну потужність та скорочення обсягів виробництва внаслідок стрімкого падіння цін на готову продукцію, що виробляється відповідачем. З метою виконання даного рішення, у зв'язку з відсутністю покращення фінансово-економічного становища, відповідач звернувся до позивача з проханням про розірвання Договору, мотивуючи вищезазначене відсутністю необхідності у виконанні робіт. У зв'язку з цим, з ініціативи відповідача Договір було розірвано, про що сторонами було укладено відповідну угоду про розірвання Договору. Відповідач погоджується з тим фактом, що розірвання Договору виникло з його ініціативи, і як наслідок вважає правомірним застосування до нього штрафних санкцій, передбачених Договором. В той же час, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем.

В судовому засіданні 12.11.2013 р. відповідач звернувся до суду із письмовою заявою (вих. № 199 від 11.11.2013 р.), в якій просить частково задовольнити позовну заяву позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 63500,00 грн., а саме - задовольнивши вимоги позивача у розмірі 50000,00 грн.

В письмовому клопотанні (вих. б/н від 11.11.2013 р,), позивач зазначив, що з огляду на тяжкий фінансовий стан ТОВ «БИО - АГРО» та наявність перспектив у майбутньому на продовження співпраці з ТОВ «БИО - АГРО», ПП «Стройремпуть» не заперечує проти часткового задоволення судом позовних вимог, а саме - у розмірі 50 000,00 грн.

В судовому засіданні 12.11.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 06.08.2012 р. між позивачем (Підрядником) та відповідачем (Замовником) було укладено договір підряду № 538 (надалі -Договір), за умовами якого, Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати наступний об'єм робіт: будівництво залізничних колій з примиканням до діючої залізничної колії двох стрілочних переводів та з'єднувальної залізничної колії між ними - 75 метрів; продовження існуючого глухого кута на 100 метрів з укладанням залізничної колії, пристроєм насипу і залізничних переїздів з проектними роботами, оформленням паспортних документів та здачею об'єкта в експлуатацію.

Згідно пункту 3.4 Договору Сторони домовилися, що Роботи за Договором повинні бути виконані Підрядником протягом 60 календарних днів з дня здійснення Замовником попередньої оплати у розмірі 50 % відсотків від загальної вартості виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 Договору договірна ціна становила 1270000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони домовилися, що Замовник протягом З (трьох) календарних днів до дати укладення Договору здійснює попередню оплату вартості робіт у розмірі 635000,00 грн. з ПДВ. Така оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

За умовами пункту 10.4 Договору у випадку односторонніх дій, які потягли за собою неможливість виконання договірних зобов'язань та/або розірвання Договору, Сторона, чиї дії призвели до неможливості виконання Договору, сплачує іншій Стороні неустойку в розмірі 5% договірної ціни (загальної вартості робіт).

07 серпня 2012 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 635000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №104 від 07.08.2012 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Як зазначено в позовній заяві, позивач своєчасно приступив до виконання передбачених Договором робіт. Зокрема, забезпечив виконання робіт матеріальними ресурсами, а саме власними силами поставив на будівельний майданчик відповідача будівельні матеріали, комплектуючі, обладнання, що підтверджується актом приймання - передачі від 09.08.2012 р.

В подальшому, відповідачем було прийнято рішення про припинення будівництва, у зв'язку з чим, останній звертався до позивача з листами (від 24.09.2012 р. № 588/1 та від 20.12.2012 р. № 695/1), в яких, посилаючись на відсутність фінансування, просив відкласти виконання робіт.

В подальшому, у зв'язку з відсутністю покращення фінансово-економічного становища відповідача, останній звернувся до позивача з листом (вих. № 151/1 від 30.08.2013 р.), в якому просив достроково розірвати Договір шляхом підписання відповідної угоди.

30.08.2013 р. Сторонами було підписано Угоду про розірвання договору підряду №538 від 06.08.2012 р., з ініціативи відповідача.

Позовна вимога про стягнення з ТОВ «БИО-АГРО» на користь ПП «Стройремпуть» неустойки в сумі 63500,00 грн., стала предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між ними Договору, який за своєю правовою є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Після укладення Договору, Сторони розпочали його виконання. Так, на виконання умов п. 7.1 Договору, відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму попередньої оплати в розмірі 635000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №104 від 07.08.2012 р., а позивач, в свою чергу, забезпечив виконання робіт матеріальними ресурсами, що підтверджується актом приймання - передачі від 09.08.2012р.

Разом з тим, у зв'язку із фінансово-економічними труднощами, які виникли на підприємстві відповідача, останній ініціював розірвання укладеного між сторонами Договору. Розірвання Договору оформлено позивачем та відповідачем відповідною Угодою від 30.08.2013 р., в якій Сторони, зокрема, домовились про розірвання Договору з 20.09.2013 р. та узгодили порядок повернення відповідачу перерахованої ним на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 635000,00 грн.

Право Замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, передбачено в розділі 11 Договору та ст. 849 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (п. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно із ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як узгоджено сторонами в п. 10.4 Договору у випадку односторонніх дій, які потягли за собою неможливість виконання договірних зобов'язань та/або розірвання Договору, Сторона, чиї дії призвели до неможливості виконання Договору, сплачує іншій Стороні неустойку в розмірі 5% договірної ціни (загальної вартості робіт).

Матеріали та обставини справи свідчать, що за ініціативою відповідача, укладений між сторонами договір підряду було розірвано. Враховуючи, що розірвання Договору потягло за собою неможливість виконання договірних зобов'язань, на підставі п. 10.4 Договору відповідачу була нарахована неустойка в розмірі 5% договірної ціни (1270000,00грн.) в сумі 63500,00 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення неустойки в сумі 63500,00грн., заявлена обґрунтовано та правомірно.

В той же час, беручи до уваги всі обставини справи в їх сукупності, враховуючи економічні та фінансові підстави відмови відповідача від виконання Договору (розірвання Договору) та тяжкий фінансовий стан, а також причини, які стали перешкодою для виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, факт згоди позивача на зменшення розміру неустойки, суд вважає за необхідне скористався наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України правом і зменшити суму неустойки, що підлягає стягненню з відповідача - до суми 50000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково, в іншій частині позову відмовляється.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 1720,50 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БИО-АГРО» (70600, м.Пологи Запорізької області, вул. Чкалова, буд. 63-А, код ЄДР 34472505, рахунки в установах банку не відомі) на користь Приватного підприємства «Стройремпуть» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, буд. 30-А, кв. 4, код ЄДР 31433646, р/р 26003033583200 в АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) суму 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. неустойки та суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.11.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко