Рішення

від 06.11.2013 по справі 287/411/13-ц

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/411/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» Житомирської області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

16.07.2013 року Публічне акціонерне товариство «Олевський хлібозавод» Житомирської області (далі позивач), звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2, (далі відповідач), в якому просять суд стягнути з відповідача на їхню користь 45940.75 грн., - матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок дій відповідача, який будучи матеріально відповідальною особою, відповідно до договору, отримав під реалізацію товарно-матеріальні цінності, виручені кошти за які не здав до каси позивача. Крім того просить стягнути з відповідача 459.41 грн., понесених витрат при сплаті судового збору.

Представник позивача заявлені позовні вимоги до відповідача підтримала повністю, із підстав, які наведено у позовній заяві та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, та його представник за договором ОСОБА_3, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнали повністю та просять суд зменшити розмір відшкодування завданої позивачу шкоди.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 з 29.04.2011 по 16.05.2013 року, відповідно до наказу № 70-к перебував в трудових відносинах з ПАТ «Олевський хлібозавод», де обіймав посаду водія - продавця виїзної торгівлі та 16.05.2013 року звільнений з роботи за ч.1 п.2 ст.41 КЗпП України (а.с.3,8).

29.11.2011 року, з ОСОБА_2, позивачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Строк дії договору встановлено на весь період роботи відповідача у позивача, що стверджується договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 29.04.2011 року (а.с.7). Відповідно до вказаного договору, відповідач повинен дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою товарно-матеріальних цінностей Товариства і вживати заходів для попередження збитків та відвернення шкоди, своєчасно повідомляти керівництво Товариства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження (схоронності) ввірених йому товарно-матеріальних цінностей, вести облік, проводити, складати й надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух, рештки і інші види операцій, з довіреними йому матеріальними цінностями.

За час роботи ОСОБА_2, у позивача, останнім було встановлено суму нестачі грошових коштів у розмірі 45940.75 грн. Зазначена нестача грошових коштів у відповідача виникла внаслідок не своєчасного та не в повному обсязі зданої виручки, товарно-грошових звітів та нереалізованої продукції, в результаті чого і виникла така сума заборгованості, яку відповідач у добровільному порядку погасити відмовляється. Залишок боргу, станом на 16.05.2013 року (на день проведення ревізії) становить 45940.75 грн. (а.с.4-6).

Так відповідно до п.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для збереження або для інших цілей. В даному випадку, під повною матеріальною відповідальністю розуміється - покладення на працівника обов’язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень.

Із статті 130 КЗпП України слідує, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Статтею 135-1 КЗпП України передбачено, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений з працівником, який займає посаду або виконує обов’язки безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей.

Відповідно до наказу Мінпраці України від 12.05.1996 року № 43 перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність; роботи пов’язанні з виконанням касових операцій, роботи пов’язанні з прийняттям від населення усіх видів платежів та виплатою грошей не через касу; роботи пов’язанні з прийманням на зберігання, обробкою, зберіганням, видачею матеріальних цінностей на складах; роботи, пов’язанні з продажем (видачею) товарів (продукції), їх підготовкою до продажу незалежно від форми торгівлі та профілю підприємства (організації), чинний на час розгляду справи, де зазначено відповідний перелік посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємства можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості цінностей, які передані їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, до якого входить і посада ОСОБА_2, яку останній обіймав у позивача у період з 29.04.2011 по 16.05.2013 року, як водій - продавець виїзної торгівлі.

В даному випадку відповідач дійсно, фактично у період з 29.04.2011 по 16.05.2013 року перебував у трудових відносинах з позивачем, оскільки відповідно до ч.3, 4 ст.24 КЗпП України, передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що завдана ОСОБА_2 сума у розміри 45940.75 грн., матеріальної шкоди (недостачі) повинна бути стягнута на користь ПАТ «Олевський хлібозавод» у примусовому порядку.

Виходячи з вищенаведеного суд, крім того вважає що у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України на користь позивача за рахунок відповідача також повинно бути стягнуто 459.41 грн., витрат, понесених позивачем при зверненні до суду.

Відносно вимоги представника відповідача щодо зменшення розміру відшкодування завданої ОСОБА_4, позивачу шкоди, слід зазначити, що відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України.

Статтею 60 ЦПК України крім того покладено обов’язок доказування і подання доказів сторонами. Із зазначеної статті слідує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наведеного та керуючись ст.21,55,129 Конституції України ст.ст.3,10,11,15,57,60,88,209,212-218 ЦПК України, ст.ст.130,134,135-1,136,232,233 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» Житомирської області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого на користь Публічного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» м.Олевськ вул.Кооперативна, 13 Житомирської області на рахунок № 26000702973605 відкритого в ЖОД АТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4» МФО 380805 код ЄДРПОУ 00375964 кошти в сумі 45940 (сорок п’ять тисяч дев’ятсот сорок) грн., 75 коп., у відшкодування матеріальної шкоди та 459 (чотириста п’ятдесят дев’ять) грн., 41 коп., понесених витрат по сплаті судового збору, а всього на загальну суму 46400 (сорок шість тисяч чотириста) грн., 16 грн.

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_6