Рішення

від 12.11.2013 по справі 902/1395/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2013 р. Справа № 902/1395/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-2010" (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12; код ЄДРПОУ 37423586)

до : Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, 1; код ЄДРПОУ 00294020)

про стягнення 239 062,29 грн. попередньої оплати вартості товару по договору купівлі-продажу силікатної цегли № 17 від 07.06.2012 року

Суддя Лабунська Т.І.

Секретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники сторін не з"явились.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-2010" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" про стягнення 239 062,29 грн. попередньої оплати вартості товару по договору купівлі-продажу силікатної цегли №17 від 07.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.10.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1395/13 та призначено її до розгляду на 31.10.2013 року.

Ухвалою суду від 31.10.2013 року розгляд справи відкладено на 12.11.2013 року.

12.11.2013 року в судове засідання представники сторін до суду не з"явились, письмових пояснень щодо причин своєї неявки не надали, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи.

Зокрема, судом встановлено, що 06.11.2013 року надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначає, що в змісті описової та прохальної частини позовної заяви допущено технічну описку, а саме помилково предметом позову окрім стягнення попередньої оплати в розмірі 239 062,29 грн. вказано розірвання договору.

Із змісту зазначених пояснень вбачається, що позивач звертається до суду з проханням не приймати до уваги при вирішенні спору вимогу про розірвання договору як частину предмету позову з огляду на допущену описку.

Розглянувши матеріали справи № 902/1395/13, дослідивши письмові докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступне.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-2010" та публічним акціонерним товариством "Ладижинський завод силікатної цегли" договору купівлі-продажу силікатних виробів № 17 від 07.06.2012 року, додатків № 1, № 2 від 07.06.2012 року "Специфікація на товар" позивачем було подано відповідачу заявки № 14-08 від 04.04.2013 року, № 16-08 від 09.04.2013 року, № 22-08 від 24.04.2013 року на отримання товару та здійснено попередню оплату в розмірі 100 000,00 грн. (04.04.2013 року), 5000,00 грн. (11.04.2013 року), 150 000,00 грн. (25.04.2013 року), відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов"язання щодо поставки товару у наступні терміни (граничні): по заявкам № 14-08 від 04.04.2013 року - 09.04.2013 року, № 16-08 від 09.04.2013 року - 14.04.2013 року, № 22-08 від 24.04.2013 року - 29.04.2013 року.

Однак, в порушення умов договору відповідач виконав свої договірні зобов"язання частково, здійснивши поставку товару по заявкам позивача на суму 15 937,71 грн..

Таким чином, у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 239 062,29 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № К-00038 від 31.07.2013 року.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення 239 062,29 грн. боргу є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що згідно відомостей, які містяться в Базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" суддею господарського суду Вінницької області Лабунською Т.І. здійснюється провадження у справі № 902/79/13-г за заявою Лисенка М.М. до ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" про визнання банкрутом.

В силу п.1-1 ч.1 Розділу Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення вказаного Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення даного Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у справі № 902/79/13-г здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року).

Застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справах про банкрутство є пріоритетним перед будь-якими іншими законами.

На даний час провадження у справі № 902/79/13-г перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника. Триває розгляд заяв конкурсних кредиторів в окремих судових засіданнях.

П. 54 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 зазначає, що Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство № 902/79/13-г порушено 15.01.2013 року.

12.06.2013 року в газеті "Голос України" № 108 здійснена публікація оголошення про порушення судом справи про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли".

Фактичні обставини справи № 902/1395/13 свідчать про те, що заборгованість ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-2010" у розмірі 239 062,29 грн. виникла після порушення провадження у справі № 902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" (після 15.01.2013 року), тому є поточною.

Ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) встановлено, що кредитором у справі про банкрутство є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Поточні вимоги до боржника - це ті вимоги, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Тоді як позивач звернувся до господарського суду Вінницької області із позовною заявою до ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" 08.10.2013 року та на час перебування справи № 902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" на стадії процедури розпорядження майном боржника.

За ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

За ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ).

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати, пов"язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 631, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 19.01.2013 року), п.1-1 ч.1 Розділу Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року), ст.ст. 4-1, 4-5, 32 - 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли", код ЄДРПОУ 00294020 (вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-2010", код ЄДРПОУ 37423586 (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12) 239 062,29 грн. - основного боргу, 4 781,25 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. На підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-2010", код ЄДРПОУ 37423586 (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 0,75 грн. (судовий збір сплачено згідно платіжного доручення № 449 від 30.09.2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 902/1395/13).

5. Рішення з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати позивачу, а копію рішення відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст рішення суду складено та оформлено 15 листопада 2013 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - 04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12

3 - відповідачу - 24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, 1