Постанова

від 13.11.2013 по справі 820/9216/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2013 р. Справа №820/9216/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Сковира Л.Ю.,

за участю:

представника позивача - Гаврюшенка В.Г.,

представника відповідача - Засопіна М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛНІЯ" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛНІЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.06.2013 року №0000532223.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України. Так, позивач послався на безпідставність висновків Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Молнія» з контрагентом - ТОВ «Укрпромснаб» (податковий номер 31233254), оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку, окрім того. Придбаний товар був у подальшому реалізований позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідачем та зафіксоване у акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, просив суд задовольнити позов та скасувати у повному обсязі оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Також представник позивача пояснив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року по справі №820/5625/13-а було визнано неправомірними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області з проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Укрпромснаб" (код ЄДРПОУ 31223354) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року, за наслідками якої складений акт від 28.03.2013 року №339/22-207/31233254. Також йому відомо, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року вказана постанова суду залишена без змін.

Відповідач, Дергачівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що ТОВ «Молнія» порушені вимоги п. 185.1 ст. 185,п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Молнія» завищено податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 43 024,00 грн. за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ «Укрпромснаб», які реально не відбулись. Співробітниками ВПМ Харківської ОДПІ Харківської області ДПС надано висновок №141 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Молнія» за жовтень 2012 року з ТОВ «Укрпромснаб». Також було надано акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 28.03.2013р. №339/22-207/31233254 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпромснаб» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень, грудень 2012р. та січень 2013р., згідно якого встановлено, що по ТОВ «Укрпромснаб» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків за вказаний період. У зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача - Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області - заперечував проти позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «Молнія», зареєстровано Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 19.03.2010 року як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36922439. (а.с.9, 12)

ТОВ «Молнія» перебуває на обліку як платник податків у Дергачівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області з 22.03.2010 року за №1968, зареєстроване платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200035494 від 02.04.2010р. (а.с.11)

Також, згідно даних Статуту ТОВ «Молнія» та довідки АА №747024 Головного управління статистики Харківської області, предметом та видами діяльності позивача за КВЕД-2010, зокрема, є: неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; виробництво електророзподільної та контрольної апаратури. (а.с.12, 13-20)

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.79.1 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що фахівцем Дергачівської ОДПІ на підставі наказу від 08.05.2013р. №204, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, 78.1.4, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79 ПК України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Молнія» (код ЄДРПОУ 36922439) з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Укрпромснаб» (код ЄДРПОУ 31233254), їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2012 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 20.05.2013 року №471/22-204/36922439, згідно висновків якого було встановлено порушення ТОВ «Молнія» п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 43024,00грн.(а.с.25-41)

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Дергачівської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2013 року №0000532223, яким ТОВ «Молнія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 64536,00грн., у тому числі за основним платежем - 43024,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21512,00грн.(а.с.42)

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення податкового органу слугувало відображення в акті від 20.05.2013 року №471/22-204/36922439 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Молнія» вищезазначених вимог Податкового кодексу України, а саме формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ «Укрпромснаб», які реально не відбулись.

Судом встановлено, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення ТОВ «Молнія» діючого податкового законодавства, є висновок Індустріальної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС, викладені у акті від 28.03.2013 р. №339/22-207/31233254 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрпромснаб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року». (а.с.119-130)

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що 30.08.2012 року між ТОВ «Укрпромснаб» (Продавець) та ТОВ «Молнія» (Покупець) укладений договір поставки №47/1-12, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується протягом дії цього договору передати Покупцеві електрообладнання в асортименті, на суму, що визначається сторонами в видаткових накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором. (а.с.43-46)

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного договору поставки постачальником ТОВ «Укрпромснаб» позивачеві поставлено товар (електрообладнання в асортименті) згідно специфікації №1, що підтверджується видатковими накладними: №РН-051001 від 05.10.2012р., №РН-081001 від 08.10.2012р., №171001 від 17.10.2012р., №221005 від 22.10.2012р., які містять перелік товару, їх кількість і ціну, по якій вони поставлені покупцеві. (а.с.47-51)

Загальна сума поставленого товару у жовтні 2012 року складає 258144,04грн., в т.ч. ПДВ 43024,01грн.

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах договору поставки №47/1-12 від 30.08.2012 року, укладеного між ТОВ «Укрпромснаб» (Продавець) та ТОВ «Молнія» (Покупець), позивачем надані до суду виписані ТОВ «Укрпромснаб» податкові накладні від 05.10.2012 року №42, від 08.10.2012 року №51, від 17.10.2012 року №133, від 22.10.2012 року №167, від 30.10.2012 року №229. (а.с.52-56)

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Укрпромснаб», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Зазначені суми податку на додану вартість було віднесено ТОВ «Молнія» до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними від 05.10.2012 року, від 08.10.2012 року, від 17.10.2012 року, від 22.10.2012 року , від 30.10.2012 року. (а.с.57-61)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Укрпромснаб», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. (а.с.62-68, 69, 70)

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними від від 05.10.2012 року, від 08.10.2012 року, від 17.10.2012 року, від 22.10.2012 року , від 30.10.2012 року. (а.с.57-61)

Окрім того, судом встановлено, що у подальшому придбаний товар за договором поставки №47/1-12від 30 .08. 2012 року позивачем було використано у власній господарський діяльності, з метою виконання позивачем умов договорів, укладених між ТОВ «Молнія» та ТОВ «КПФ «Промікс», між ТОВ «Молнія» та ТОВ «Енергохімпром» та інших, окрім того, на виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів справи долучені видаткові та податкові накладні, якими підтверджується факт отримання товарів останніми.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку з ТОВ «Укрпромснаб», на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами Дергачівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ «Молнія» товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не знаходить підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ТОВ «Молнія» порушень Податкового кодексу України ґрунтується лише на мотивах складеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Укрпромснаб».

Що стосується посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпромснаб», то суд вважає зазначені посилання відповідача необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нереальності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

Суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що згідно із змістом суджень відповідача, які викладені в акті перевірки, висновок суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведені заходи податкової інспекції та обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб`єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 20.05.2013р. №471/22-204/36922439 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Молнія» вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Укрпромснаб» за жовтень 2012 року.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.06.2013 року №0000532223 винесено з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 07.06.2013 року №0000532223, прийняте відповідачем, підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛНІЯ" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.06.2013 року №0000532223.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛНІЯ" (62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, буд. №163-Г, офіс №409, код ЄДРПОУ 36922439, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 645,36грн. (шістсот сорок п'ять грн. 36 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови складено 15 листопада 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв