Рішення

від 12.11.2013 по справі 919/1193/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року справа № 919/1193/13 Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод"

(9-й км Московського шосе, м. Сімферополь, 95492)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій"

(пр. Жовтневої революції, 50, м. Севастополь, 99038)

про стягнення 92 356,40 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Зуєв Дмитро Миколайович - представник, доручення №б/н від 01.09.2013;

від відповідача - не з'явився.

Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій" про стягнення 92 356,40 грн заборгованості за поставлену продукцію.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, поставленого йому позивачем.

Ухвалою суду від 16.10.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 16.10.2013 та від 29.10.2013 не виконав, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мipi характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Державним підприємством "Сімферопольський виноробний завод" (далі - позивач, продавець) була передана товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Меркурій» (далі - відповідач, покупець) алкогольна продукція (далі - товар), згідно з видатковими накладними від 07.12.2011 №РН-0000295 на суму 20 556,00 грн., від 08.12.2011 №РН-0000302 на суму 51 390,00 грн, від 09.12.2011 №РН-0000303 на суму 10 278,00 грн, від 09.12.2011 №РН-0000304 на суму 10 278,00 грн, від 15.12.2011 №РН-0000320 на суму 10 278,00 грн, від 27.12.2011 №РН-0000346 на суму 10 278,00 грн, від 27.12.2011 №РН-0000347 на суму 10 278,00 грн, від 21.02.2012 №РН-0000022 на суму 22 915,00 грн, від 22.02.2012 №РН-0000025 на суму 318,00 грн, від 22.02.2012 №РН-0000027 на суму 4 058,40 грн, від 22.02.2012 №РН-0000026 на суму 2 541,00 грн, від 07.03.2012 №РН-0000039 на суму 9 154,80 грн, від 17.10.2012 №РН-0000258 на суму 97 033,20 грн, всього на загальну суму 259 356,40 грн (а.с. 7-19).

Оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена частково на суму 167 000,00 грн., відповідно до банківських виписок з 13.02.2012 по 26.11.2012 (а.с.20-33).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість в сумі 92 356,40 грн, що i стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати за одержаний ним товар за видатковими накладними від 07.12.2011 №РН-0000295 на суму 20 556,00 грн., від 08.12.2011 №РН-0000302 на суму 51 390,00 грн, від 09.12.2011 №РН-0000303 на суму 10 278,00 грн, від 09.12.2011 №РН-0000304 на суму 10 278,00 грн, від 15.12.2011 №РН-0000320 на суму 10 278,00 грн, від 27.12.2011 №РН-0000346 на суму 10 278,00 грн, від 27.12.2011 №РН-0000347 на суму 10 278,00 грн, від 21.02.2012 №РН-0000022 на суму 22 915,00 грн, від 22.02.2012 №РН-0000025 на суму 318,00 грн, від 22.02.2012 №РН-0000027 на суму 4 058,40 грн, від 22.02.2012 №РН-0000026 на суму 2 541,00 грн, від 07.03.2012 №РН-0000039 на суму 9 154,80 грн, від 17.10.2012 №РН-0000258 на суму 97 033,20 грн, всього на загальну суму 259 356,40 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статі 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Відповідно до частини 1 статі 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною 7 статі 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статі 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з частиною 1 статі 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цивільного Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина 1 статі 691 Цивільного кодексу України).

Системний аналіз правовідносин сторін дозволяє зробити висновок, що між сторонами укладений договір поставки, на який розповсюджується вищевказані норми законодавства.

Положеннями статі 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статі 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вказана норма закону презюмує необхідність сплати покупцем вартості одержаного товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тобто визначає можливість визначення сторонами іншого строку у договорі.

Як установлено судом, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, не встановлювався, тому відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

В період з 07.12.2011 по 17.10.2012 позивачем був переданий відповідачу товар на суму 259 356,40 грн з ПДВ згідно до видаткових накладних від 07.12.2011 №РН-000029, від 08.12.2011 №РН-0000302, від 09.12.2011 №РН-0000303, від 09.12.2011 №РН-0000304, від 15.12.2011 №РН-0000320, від 27.12.2011 №РН-0000346, від 27.12.2011 №РН-0000347, від 21.02.2012 №РН-0000022, від 22.02.2012 №РН-0000025, від 22.02.2012 №РН-0000027, від 22.02.2012 №РН-0000026, від 07.03.2012 №РН-0000039, від 17.10.2012 №РН-0000258, та відповідних товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв (а.с. 58-70).

Одержання товару за вищевказаними накладними відповідачем не заперечувалось, накладні підписані обома сторонами без заперечень, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача здійснити повну оплату вартості товару є таким, що настало з моменту прийняття товару, як це встановлено статею 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статі 612 Цивільного кодексу України).

Оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена частково на суму 167 000,00 грн., відповідно до банківських виписок з 13.02.2012 по 26.11.2012.

Згідно до статі 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, в якій зазначають обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини, вимоги заявника, суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці та інше.

Позивачем була направлена претензія № 466 від 30.09.2013 відповідачу, в якій позивач просив відповідача погасити в 7-ми (семи) денний строк заборгованість у розмірі 92 356,40 грн, надав йому докази, що підтверджують його вимоги (а.с. 34). Суду позивачем наданий доказ направлення претензії відповідачу (а.с. 35), але відповіді на претензію відповідач не надав, також ним не була погашена заборгованість в сумі 92 356,40 грн.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 92 356,40 грн, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості з оплати отриманого товару відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 92 356,40 грн обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Меркурій», (пр. Жовтневої революції, 50, м. Севастополь, 99038, ідентифікаційний код 36127359, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (9-й км Московського шосе, м. Сімферополь, 95492, ідентифікаційний код 05414657, п/р 26006000132779 ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», МФО 384577) 92 356,40 грн (дев'яносто дві тисячі триста п'ятдесят шість грн. 40 коп.) боргу, а також 1 847,12 грн. (одна тисяча вісімсот сорок сім грн. 12 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складене 15.11.2013.

Суддя Ю.В. Лотова