Постанова

від 13.11.2013 по справі 812/8741/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.4.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2013 року Справа № 812/8741/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

за участю:

представника позивача: Шмігельського М.О.,

відповідач: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Брянківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3146,94 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Брянківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3146,94 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 18.12.2012 року за послугами у працевлаштуванні до Брянківського міського центру зайнятості звернувся ОСОБА_2.

25.12.2012 року ОСОБА_2 подав заяву про надання йому статусу безробітного, в якій зазначив, що він не є найманим працівником, не укладав договір цивільно-правового характеру, не одержує пенсію на пільгових умовах тому числі за вислугу років, не зареєстрований як підприємець, не займається видами діяльності, що визначені п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення».

25.12.2012 року наказом №НТ121225 відповідачу було надано статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю протягом 360 календарних днів, з 25.12.2012 року по 19.12.2013 року.

Згідно наданих Реєстраційною службою Брянківського міського управління юстиції Луганської області довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, стало відомо, що ОСОБА_2 станом на 08.07.2013 року значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як фізична особа - підприємець, а згідно довідки станом на 08.10.2013 дата державної реєстрації ОСОБА_2, як фізичної особи - підприємця 31.07.2002 року.

Таким чином, ОСОБА_2 на день надання йому статусу безробітного, тобто 25.12.2013 року відноситься до категорії зайнятих осіб і не міг бути визнаним безробітним.

Наказом від 10.07.2013 року №130710 в зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних, та документів на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та призначення виплати матеріального забезпечення, ОСОБА_2 було припинено реєстрацію як безробітного та було зобов'язано повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю.

У період з 25.12.2012 року 19.06.2013 року перебуваючи на обліку в Брянківському міському центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_2 незаконно отримав кошти у вигляді допомоги по безробіттю у сумі 3187,38 грн.

Брянківським міським центром зайнятості перераховано АКБ «Укрсоцбанк» за послуги по виплаті ОСОБА_2 зазначеної суми - 9,56 грн.

12.07.2013 року при відвідуванні Брянківського міського центру зайнятості ОСОБА_2 був ознайомлений з необхідністю повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та суму оплачених центром зайнятості послуг банку на загальну суму 3196,94 грн.

ОСОБА_2 вимоги центру зайнятості визнав у повному обсязі і звернувся з заявою від 12.07.2013 року вх. №04/1869 про надання йому можливості повернути зазначені кошти шляхом розстрочення платежу. В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 добровільно сплатив 50,00 грн.

Остаточна сума незаконно отриманої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю складає 3187,28 грн. - 50,00 грн. = 3137,38 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями завдав матеріальну шкоду позовичачу в сумі: 3137,39 грн. + 9,56 грн. = 3146,94 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд сягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Брянківського міського центру зайнятості (ідентифікаційний номер 13392349) заборгованість у загальній сумі 3146,94 грн. (три тисячі сто сорок шість гривень 94 копійки), яка складається з незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 3137,38 грн. та оплати послуг банку у сумі 9,56 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові та просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Відповідач у судове засідання не прибув, надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.49).

В судовому засіданні 05.11.2013 року відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що він був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, однак фактично підприємницькою діяльністю не займався, доходу не отримував у зв'язку з сімейними обставинами. На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позову (а.с.38).

Заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та надані на їх підтвердження докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» № 05.07.2012 № 5067-VІ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VІ до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що 25.12.2012 року ОСОБА_2 подав заяву про надання йому статусу безробітного, в якій зазначив, що він не є найманим працівником, не укладав договір цивільно-правового характеру, не одержує пенсію на пільгових умовах тому числі за вислугу років, не зареєстрований як підприємець, не займається видами діяльності, що визначені п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (аркуш справи 15).

25.12.2012 року наказом №НТ121225 відповідачу було надано статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю протягом 360 календарних днів, з 25.12.2012 року по 19.12.2013 року (аркуш справи 16).

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 93 від 10.07.2013 підтверджується, що 05.07.2013 позивачем було виявлено, що згідно ідентифікаційного номера НОМЕР_1 у електронній базі даних «Довідник ПОУ (ЄДРС)» значиться ОСОБА_2, який зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.24). В результаті чого було направлено запит до державного реєстратора виконавчого комітету Брянківської міської ради про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1, від 05.07.2013, який було зареєстровано у державного реєстратора за №16771183 від 08.07.2013.

Згідно отриманого Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було встановлено, що відповідач дійсно зареєстрований як фізична особа-підприємець з 31.07.2002 року по теперішній час (аркуші справи 21, 22-23).

Згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 у Брянківському міському центрі зайнятості зареєстрований ОСОБА_2, а згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 у державного реєстратора зареєстрований ОСОБА_2 який є фізичною особою-підприємцем. За даними ідентифікаційного номера НОМЕР_1 можна зробити висновок, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є одна і та ж сама людина, яка перебувала на обліку як безробітний з 25.12.2012, а з 31.07.2002 є фізичною собою-підприємцем.

Викладене свідчить про те, що відповідач не повідомив позивача під час надання статусу безробітного про те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ, згідно якої застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що він лише перебував на обліку як фізична особа-підприємець, однак фактично цією діяльністю не займався, ніякого доходу не отримував виходячи з наступного.

Статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб - підприємців» встановлено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, не зайняття підприємницькою діяльністю не є її припиненням.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.07.2013 Брянківським міським центром зайнятості винесено наказ № НТ130710 про повернення коштів, отриманих відповідачем в якості допомоги по безробіттю (аркуш справи 16).

Згідно довідки позивача, ОСОБА_2 в період з 25.12.2012 по 19.06.2013 отримав допомогу по безробіттю в сумі 3187,38 грн. Брянківським міським центром зайнятості перераховано АКБ «Укрсоцбанк» за послуги по виплаті ОСОБА_2 зазначеної суми - 9,56 грн.

12.07.2013 року при відвідуванні Брянківського міського центру зайнятості ОСОБА_2 був ознайомлений з необхідністю повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та суму оплачених центром зайнятості послуг банку на загальну суму 3196,94 грн.

ОСОБА_2 вимоги центру зайнятості визнав у повному обсязі і звернувся з заявою від 12.07.2013 року вх. №04/1869 про надання йому можливості повернути зазначені кошти шляхом розстрочення платежу (аркуш справи 26). В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 добровільно сплатив 50,00 грн.

Однак, відповідачем суду не надано доказів повної сплати залишку заборгованості в сумі 3146,94 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 листопада 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Брянківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3146,94 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Брянківського міського центру зайнятості (ідентифікаційний номер 13392349) заборгованість у загальній сумі 3146,94 грн. (три тисячі сто сорок шість гривень 94 копійки), яка складається з незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 3137,38 грн. та оплати послуг банку у сумі 9,56 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 14 листопада 2013 року.

Суддя О.П. Островська