Постанова

від 15.11.2013 по справі 812/9397/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

5.1.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2013 року Справа № 812/9397/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості рішення від 11.11.2013 № 000228/2,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Луганській області (далі - позивач, Інспекція) звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про підтвердження обґрунтованості рішення від 11.11.2013 № 000228/2.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно з наказом начальника Інспекції від 04.11.2013 № 85 та направлення від 04.11.2013 № 000228 спеціалістами позивача була проведена планова перевірка дотримання законодавства про ринковий нагляд ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 - магазин), юридична адреса: АДРЕСА_2.

В ході перевірки було встановлено, що апарат опалювальний газовий побутовий «Колві-Термона», ТМ «Колві», КТ 8 ТSY, заводський номер 83151307, дата виготовлення - 07.2013, виробник - ТОВ «Колві Євротерм», 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 13-д, не відповідає вимогам п. п. 13, 17 Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ № 748 від 27.08.2008, а саме: немає Національного знаку відповідності, нанесеного виробником або його уповноваженим представником. За результатами перевірки складено акт від 04.11.2013 № 000228.

На підставі акту перевірки відповідачу 04.11.2013 були надані проекти рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність зі встановленими вимогами та обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку.

На підставі викладеного позивач просив суд підтвердити обґрунтованість прийнятого Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області рішення від 11.11.2013 № 000228/2 в частині тимчасової заборони розповсюдження апарату опалювального газового побутового «Колві-Термона» ТМ «Колві», КТ 8 ТSY, заводський номер 83151307, дата виготовлення - 07.2013, виробник - ТОВ «Колві Євротерм», 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 13-д.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до частини 6 статті 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання осіб, яким належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзаца 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (надалі - Закон України № 877) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Зі змісту частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII слідує, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів та має право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Абзацом 2 частини 5 статті 4 Закону України № 877 визначено, що якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Згідно з частиною 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Аналогічна за змістом норма міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, де у частині 1 статті 183-6 визначено, що провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 частини 1 статті 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735 (далі - Закон № 2735) з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 09.06.1995 (арк. справи 12).

Відповідно до графіку планових перевірок відділу ринкового нагляду на тиждень з 04.11.2013 по 08.11.2013 (арк. справи 7), затвердженого наказом начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 04.11.2013 № 85 (арк. справи 5), та направлення від 04.11.2013 № 000228 (арк. справи 7) позивачем 04.11.2013 проведено планову перевірку дотримання законодавства про ринковий нагляд ФОП ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_2, адреса магазину: АДРЕСА_1.

Результати перевірки відображено в акті перевірки характеристик продукції від 04.11.2013 № 000228, який підписано відповідача без заперечень (арк. справи 8-9).

Згідно з актом в ході перевірки встановлено, що котел «Колві-Термона», КТ 8 ТSY, ТМ «Колві» не має Національного знаку відповідності, нанесеного на нього виробником або його уповноваженим представником.

Підпунктом «а» пункту 1 частини 2 статті 24 Закону № 2735 передбачено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Відповідно до пунктів 13, 17 Технічного регламенту водонагрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 748, котел, відповідність якого підтверджено в установленому порядку, повинен мати національний знак відповідності, нанесений на нього виробником або його уповноваженим представником.

Табличка з технічними даними котла повинна містити національний знак відповідності і такі відомості:

найменування виробника чи його ідентифікаційний номер;

фірмова назва та умовне позначення котла;

вид та номінальний тиск газу;

номінальна теплопродуктивність або теплова потужність котла;

порядковий номер котла та дата (місяць та рік) випуску.

На котлах, оснащених електрообладнанням, крім зазначених відомостей міститься:

номінальна напруга;

символ роду струму (постійний, змінний);

символ ступеня захисту від ураження електричним струмом.

Залежно від призначення та конструкції котла можуть додаватися відомості, необхідні для його монтажу.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону № 2735 у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до частини 3 статті 29 Закону № 2735 у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежно застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 «Правил застосування Національного знака відповідності», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599, Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. У разі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

На підставі акту перевірки відповідачу 04.11.2013 було надано проекти рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність зі встановленими вимогами та обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (арк. справи 10, 11).

11.11.2013 позивачем винесено рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 000228/1, а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (арк. справи 13).

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Статтею 6 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлені права споживача продукцію належної якості, а саме: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість; Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років. Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до належної якості продукції забезпечується правом участі споживачів та їх об'єднань у розробленні нормативних документів згідно із законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 14 зазначеного Закону споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну. У разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів, забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:

а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;

г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;

ґ) яка є фальсифікованою.

Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначають Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877).

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Частиною 7 статті 7 даного Закону, визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України (частина третя статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, визначені статтею 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Таким чином, як Закон № 877, так і Кодекс адміністративного судочинства України передбачають, що підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування під час здійснення державного нагляду відбувається у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом.

Тобто, підтвердженню в судовому порядку підлягають не всі рішення контролюючих органів про вжиття заходів реагування, а лише ті, щодо яких необхідність такого підтвердження прямо встановлена законом.

Крім того, судом проаналізовано зміст Закону України «Про захист прав споживачів», Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011), Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 09.11.2011.

Суд зазначає, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є загальним законом, у той час як Закон України «Про захист прав споживачів» є спеціальним законом для позивача.

З аналізу вищевказаних нормативних актів слідує, що нормами спеціальних законодавчих актів не передбачено необхідності підтвердження адміністративним судом обґрунтованості прийнятого позивачем 04.11.2013 рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 000228/2 та не надано позивачу право на звернення з даним позовом до суду.

В даному випадку прийняте позивачем 04.11.2013 рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 000228/2 не потребує підтвердження його обґрунтованості судом.

За таких обставин, зважаючи на відсутність встановленого законом обов'язку щодо підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення - відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду адміністративної справи по суті.

На час розгляду справи судовий збір позивачем не сплачено.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що його кошторисом не передбачено витрати на сплату судового збору. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 68,82 грн.

Керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167, 183-6, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості рішення від 11.11.2013 № 000228/2 відмовити повністю.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (91021, м. Луганськ, вул. Тімірязєва, 50, код ЄДРПОУ 37991168) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68 грн. 82 коп. (шістдесят вісім грн. 82 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 11 статті 183-6 КАС України апеляційні скарги на судові рішення суду першої інстанції подаються протягом трьох днів з дня їх ухвалення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя І.О. Свергун