Постанова

від 29.10.2013 по справі 826/15869/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 жовтня 2013 року 13:54 справа №826/15869/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Куракіна Ю.В.;

відповідача: Кальковця В.Л.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тетраенергостандарт" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання дій протиправними, визнання протиправним акта, зобов'язання вчинити дії На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетраенергостандарт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Тетраенергостандарт") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить: 1) визнати протиправними дії відповідача по заміні в односторонньому порядку відомостей, що містяться в податкових деклараціях, в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за перевіряємий період; 2) визнати протиправним акт від 25 січня 2013 року №340/22-3/37240849, на підставі якого було змінено в односторонньому порядку відомості, що містяться в податкових деклараціях, в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за перевіряємий період; 3) зобов'язати відповідача відновити відомості у інформаційних базах даних податкової служби по звітності позивача, що були змінені через складання акта від 25 січня 2013 року №340/22-3/37240849 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських операцій по придбанню та реалізації товару, імпортованого походження за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15869/13-а, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 21 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні 29 жовтня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача проти задоволення позову заперечив; первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби замінено на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту -позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, та визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються, зокрема Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ "Тетраенергостандарт" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами яких складено акт від 25 січня 2013 року №340/22-3/37240849 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тетраенергостандарт" код за ЄДРПОУ 37240849 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року" (далі по тексту - Акт про неможливість проведення зустрічної звірки).

Позивач вважає протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо зміни відомостей, що містяться в податкових деклараціях в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" внесених на підставі Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки вони вчинені з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав відповідності своїх дій вимогам Податкового кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сума грошового зобов'язання, яка зазначається у податковій декларації визначається платником податків самостійно, крім випадків, встановлених статтею 54 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач стверджує, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 25 січня 2013 року №340/22-3/37240849 в односторонньому порядку змінено відомості, що містяться в податкових деклараціях, в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту внесення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС змін до інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" або до будь-яких інших інформаційних баз даних на підставі Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, тобто позивачем не наведено, які саме відомості у податковій звітності ТОВ "Тетраенергостандарт" були змінені відповідачем, в якій частині та яким чином змінено відомості податкової звітності позивача, які відомості та в яких інформаційних базах даних податкової служби підлягають відновленню.

Враховуючи викладене, судом під час розгляду справи не встановлено, а відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем вчинено протиправні дії по зміні відомостей, що містяться в податкових деклараціях ТОВ "Тетраенергостандарт" в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" або в будь-яких інших інформаційних базах даних та, відповідно які, відомості в податковій звітності позивача підлягають відновленню, відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Суд також не погоджується з позовними вимогами про визнання протиправним акта від 25 січня 2013 року №340/22-3/37240849, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, акти перевірок чи акти про неможливість проведення зустрічних звірок, а також висновки, зазначені в таких актах не можна вважати рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку чи заходи по її проведенню.

Будь-які висновки, викладені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, а тому, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивачем не оскаржуються дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Тетраенергостандарт", результати якої оформлені актом від 25 січня 2013 року №340/22-3/37240849 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тетраенергостандарт" код за ЄДРПОУ 37240849 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Тетраенергостандарт" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Тетраенергостандарт" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко