Рішення

від 15.11.2013 по справі 902/1467/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2013 р.

Справа № 902/1467/13

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "КІАТОН"" ( вул. Астрономічна, буд.17, к.40, м. Харків, 61085)

до :Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)

про стягнення 13221,86 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Собчак А. П.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "КІАТОН" до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13221,86 грн. заборгованості, з яких: 12 000,00 грн. заборгованості; 897,53 грн. неустойки; 264,33 грн. 3% річних; 60,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 29.10.2013 року порушено провадження по справі № 902/1467/13 з призначенням її до судового розгляду на 15.11.2013 року.

В судове засідання 15.11.2013 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, кореспонденція суду повернута з поштовою відміткою « за зазначеною адресою не проживає».

При цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 29.10.2013 року, яка надсилались останньому рекомендованою кореспонденцією.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "КІАТОН" та фізичної особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 11/13. Відповідно до умов Договору відповідач замовив позивачу послуги з поставки та встановлення обладнання за відповідну плату, а саме поставку маркувального принтеру «ЄКСТ-ДАТА 3М плюс» (б/у) на протязі 15 банківських днів з моменту отримання передоплати на р/р виконавця. Виконати роботи відповідно по специфікації. (додаток №1).

Відповідно до п.2.2. договору відповідач здійснює передоплату в розмірі 50% загальної суми договору протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами договору.

Відповідно до п.2.3. договору остаточні розрахунки за договором здійснюється відповідачем перед позивачем безготівково протягом 5 банківських днів після укладення сторонами акту здачі-приймання обладнання.

Відповідно до п.8.2. договору, в разі затримки платежів за договором, відповідач сплачує позивачу неустойку (пеню) в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Вартість робіт становить 28 690,00 грн., про що зазначено в специфікації, яка міститься в матеріалах справи.

Позивачем свої зобов'язання були виконані повністю, про що свідчать:

- акт здачі-приймання обладнання від 19.11.2012 року, який обопільно підписаний між сторонами та скріплений мокрими печатками останніх;

- видатковою накладною № 202 від 19.11.2012 року, яка обопільно підписана між сторонами та скріплена мокрими печатками останніх.

Натомість відповідачем свої зобов'язання були виконані частково останній сплатив позивачу 16 690,00 грн., а саме:

- на виконання п.2.2. договору було сплачено 14 345,00 грн., що стверджується випискою банку, яка наявні в матеріалах справи;

- 2345,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 134 від 30.01.2013 року у тому числі ПДВ 390,83 грн.

Тобто заборгованість відповідача становить 12 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість в розмірі 12 000,00 грн. залишена несплачена.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань позивачем були нараховані відповідачу 897,53 грн. неустойки; 264,33 грн. 3% річних; 60,00 грн. інфляційних втрат.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 11/13 від 13.11.2012 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2.2. договору відповідач здійснює передоплату в розмірі 50% загальної суми договору протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами договору.

Відповідно до п.2.3. договору остаточні розрахунки за договором здійснюються відповідачем перед позивачем безготівково протягом 5 банківських днів після укладення сторонами акту здачі-приймання обладнання.

Як видно з матеріалів справи позивачем були повністю виконані свої зобов'язання стосовно договору, натомість відповідачем були порушені умови договору, а саме, щодо розрахунків за поставлений товар.

Відповідачем в повній мірі було виконано п. 2.2. договору, а саме здійснено передоплату в 50% від суми загальної суми договору, а саме, в сумі 14 345,00 грн., що стверджується випискою банку, яка наявна в матеріалах справи.

Проте остаточної сплати заборгованості, що передбачено п.2.3. договору здійснено не було, а саме, 30.01.2013 року платіжним дорученням № 134 було сплачено відповідачу частину боргу в розмірі 2 345,00 грн.

Враховуючи викладене сума боргу відповідача становить 12 000,00 грн.

Позивачем в повному обсязі доведено вину відповідача, що підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 12 000,00 грн. заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 897,53 грн. неустойки; 264,33 грн. 3% річних; 60,00 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.8.2. договору, в разі затримки платежів за договором, відповідач сплачує позивачу неустойку (пеню) в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем в повному обсязі доведено вину відповідача, що підтверджено матеріалами справи. Суд, здійснивши перерахунок неустойки, 3% річних, інфляційних втрат не виявив помилок. Тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 897,53 грн. неустойки; 264,33 грн. 3% річних; 60,00 грн. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст..49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "КІАТОН" (вул. Астрономічна, буд.17, к.40, м. Харків, 61085,, код ЄДРПОУ 31633477) 12 000,00 грн. заборгованості, 897,53 грн. неустойки; 264,33 грн. 3% річних; 60,00 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 18 листопада 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( АДРЕСА_1)