Постанова

від 24.10.2013 по справі 804/12055/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р.Справа № 804/12055/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання -Шайді О.В., за участю: представників позивача - представника відповідача -Недвиги К.О., Самичко І.В., Лягути М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Екстрім» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 року за №№ 0001722202, 0001732202, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2013 року Приватне підприємство «Екстрім» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 року за №№ 0001722202, 0001732202.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були встановлені хибні обставини та зроблені протиправні висновки, з урахуванням яких винесені протиправні податкові повідомлення-рішення з розрахунком сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, штрафних (фінансових) санкцій, які не відповідають дійсності та є помилковими. Адже за твердженнями позивача чинним законодавством не надано права податковому органу на встановлення висновків в актах перевірок про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності. Крім того, відповідач позбавлений повноважень встановлювати, що правочин суперечить інтересам держави та суспільства чи вчинені удавано з метою приховування від сплати податків третіх осіб. Тим більше, що в акті перевірки відсутні посилання контролюючого органу на наявність порушень у складанні або оформленні первинних документів. А це у свою чергу підтверджує те, що проведені господарські операції Приватного підприємства «Екстрім» (далі за текстом - ПП «Екстрім») з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндстейт» (далі за текстом - ТОВ «Віндстейт»): фактично здійснені з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що і було досягнуто, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності наявний об'єкт оподаткування податком на додану вартість, здійснені господарські операції є цілком прозорими, мають логічний, послідовний ланцюг - реальний цикл проходження робіт, ідентифіковано особи, які безпосередньо отримували роботи, у повному обсязі підтверджена необхідними документами, які відповідають чинному законодавству України. У зв'язку із чим винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 04.07.2013 року № 0001722202, яким визначено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 48 930, 00 грн. (у томі числі штрафні (фінансові) санкції - 9 786, 00 грн.) та від 04.07.2013 року № 0001732202, яким визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 113 030, 00 грн. (у томі числі штрафні (фінансові) санкції - 22 606, 00 грн.).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги ПП «Екстрім» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Так, за твердження відповідача податковий орган має право в акті перевірки припустити, що певні правочини можуть бути визнані судом недійсними або зробити висновок про їх нікчемність, у зв'язку із порушенням правочином публічного порядку. А наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних відповідно до закону до віднесення певних сум до валових витрат, не є безумовною підставою для включення до валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

З даних Довідки серії АБ № 560903 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що 19.10.1999 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства «Екстрім» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30499580) (далі за текстом - ПП «Екстрім»). Видами діяльності за КВЕД-2010 останнього є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інша професійна, наукова та технічна діяльність, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно копії свідоцтва № 04959618 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 248414 ПП «Екстрім» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

У період з 03.06.2013 року по 07.06.2013 року Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Екстрім» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Віндстейт» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37884410) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Вказану перевірку було проведено на підставі направлень податкової інспекції від 03.06.20132 року № 234, № 235, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1, 3, 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, наказу від 31.05.2013 року № 650 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Екстрім» та відповідно до постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві від 18.04.2013 року «Про призначення позапланової перевірки». Позивача було проінформовано про проведення позапланової виїзної перевірки наказом від 31.05.2013 року № 650.

Згідно даних акту перевірки для проведення перевірки ПП «Екстрім» були надані такі документи: угода на виконання підрядних робіт від 10.05.2012 року № 1005/12, від 06.07.2012 року № 1007/12, податкові накладні, кошторисна документація, акти виконаних підрядних робіт, журнали ордери з бухгалтерського рахунку № 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами», № 36.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Також під час перевірки відповідачем були використані дані акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віндстейт», акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва документальної позапланової невиїзної перевірки основного постачальника ТОВ «Віндстейт» за квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 року - ТОВ «Річ Альянса» (код ЄДРПОУ - 37450227).

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані відповідачем в акті перевірки від 14.06.2013 року № 1630/2201/30499580.

Так, за результатами проведеної перевірки податковим органом були зроблені такі висновки щодо встановлених обставин, а саме порушення ПП «Екстрім»:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Екстрім» при придбанні підрядних робіт. Роботи по вказаним правочинам не були передані в порушення ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму - 90 424, 00 грн. у тому числі: ІІ квартал 2012 року - 46 199, 00 грн., ІІІ квартал 2012 року - 44 225, 00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму - 38 144, 00 грн., а саме: за травень 2012 року - 19 999, 00 грн., за липень 2012 року - 19 145, 00 грн.

Проте, ПП «Екстрім» не погодилось із даними висновками та надіслало на адресу податкового органу свої заперечення до акту перевірки. У відповідь листом від 01.07.2013 року № 8475/10/220 податкова інспекція повідомила позивача про те, що не бере до уваги вказані заперечення, а висновки за результатами проведеної перевірки є правомірними.

Висновки Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, зроблені за результатами проведеної перевірки, стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 04.07.2013 року № 0001722202, від 04.07.2013 року № 0001732202, відповідно до яких ПП «Екстрім» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі - 39 144, 00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 9 786, 00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі - 90 424, 00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 22 606, 00 грн. відповідно. Не погодившись із винесеними податковими повідомленням-рішеннями, ПП «Екстрім» звернулось до адміністративного суду за захистом свого порушеного права.

Отже, предметом доказування в даній адміністративній справі є правомірність/протиправність винесених Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 року за №№ 0001722202, 0001732202.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» було реорганізовано Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби та утворено нову юридичну особу публічного права - Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником зазначеної податкової інспекції.

У період, що перевірявся - з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року - позивач перебував у взаємовідносинах із ТОВ «Віндстейт» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37884410). Так 10.05.2012 року між ТОВ «Віндстейт» та ПП «Екстрім» було укладено договір на виконання підрядних робіт № 1005/12, відповідно до умов якого замовник - ПП «Екстрім» доручає, а підрядник - ТОВ «Віндстейт» приймає на себе виконання робіт з капітального ремонту покрівлі ТДЦ «Сатурн», блок А, Б, В, будівельні матеріали підрядника, загальна вартість договору з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) становить - 119 996, 64 грн. Здача-прийомка робіт оформлюється двосторонніми актами виконаних робіт (форма № КБ-2в), строк виконання робіт - 10 робочих днів з моменту підписання даного договору, доставка будівельних матеріалів здійснюється транспортом підрядника.

Реальність проведеної господарської операції позивач підтверджує наданими суду копіями первинних документів, а саме: договору, актів за №№ 1, 2, 3 прийомки виконаних будівельних робіт за травень 2012 року, відомостей ресурсів до них, розрахунків № 1-1 загальновиробничих витрат за травень 2012 року, податкових накладних, платіжних доручень, податкової декларації за травень 2012 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстром отриманих податкових накладних.

Також 06.07.2012 року між ТОВ «Віндстейт» та ПП «Екстрім» було укладено договір № 1007/12 на виконання підрядних робіт, згідно умов якого замовник - ПП «Екстрім» доручає, а підрядник - ТОВ «Віндстейт» приймає на себе виконання робіт з капітального ремонту приміщень ТДЦ «Сатурн», блок Г, будівельних матеріалів підрядника. Загальна сума договору становить з урахуванням ПДВ - 114 870, 00 грн. Здача та прийомка робіт оформлюється двосторонніми актами виконаних робіт (форми № КБ-2в), строк виконання робіт - 10 робочих днів з моменту підписання даного договору, доставка будівельних матеріалів здійснюється транспортом підрядника.

Факт реальності здійсненої господарської операції ПП «Екстрім» підтверджує наданими суду копіями первинних документів, а саме: договору, актів за №№ 1, 2 виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, відомостей ресурсів до них, розрахунків № 1-1 загальновиробничих витрат за липень 2012 року, податкових накладних, платіжних доручень, податкової декларації за липень 2012 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстром отриманих податкових накладних.

Дані копії первинної документації враховуються судом в якості належних доказів згідно положень ст.ст. 69, 70, 71 КАС України.

У своєму акті перевірки податковий орган посилається в тому числі і на порушення позивачем норм чинного законодавства України, що призвело до вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених ними при придбанні підрядних робіт, адже такі роботи на думку податкової інспекції передані не були. Також за твердженнями податкової інспекції витрати ПП «Екстрім» на придбання товарів у ТОВ «Віндстейт» на суму - 195 722, 00 грн. без урахування ПДВ - є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не підтверджені відповідними первинними документами, вартість будівельно-монтажних робіт з ПДВ, отримані від ТОВ «Віндстейт» в сумі - 234 867, 00 грн. визнана відповідачем безоплатно отриманими товарами. У зв'язку із чим ним були наведені відповідні розрахунку грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства, нараховані штрафні (фінансові) санкції, оформлені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, то суд вважає за необхідне вказати на таке.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідач, зробивши висновок про нікчемність правочинів хибно керувався лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини мають ознаки нікчемності, а проведені господарські операції є нереальними, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у відповідній чинній редакцій) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Проте, відповідач не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та передчасно зробив висновки щодо нереальності наслідків, заради яких позивачем було укладено вищезазначений правочин.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. А, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення податкового кредиту надано у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Так, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це належним чином і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Також посилання відповідача на акти перевірок Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва також є безпідставними. Адже пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, лише безпосереднє дослідження первинної документації або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів є підставою для викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Що ж стосується встановленої безоплатності отриманих товарів ПП «Екстрім» від ТОВ «Віндстейт», встановленої не пов'язаності витрат на придбання товарів від ТОВ «Віндстейт» з господарською діяльністю підприємства, то суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України під господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України наведено визначення господарської діяльності, під якою розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

А згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ст. 142 Господарського кодексу України визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, враховуючи характер проведених господарських операцій за укладеними правочинами, суд приходить до висновку, що позивач здійснював свою господарську діяльність, що була спрямована на отримання прибутку та досягнення економічних і соціальних результатів. А твердження відповідача з цього приводу є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, які склались.

Відповідно до вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

А у пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг належать:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Хоча вище суд посилався на первинні документи, що підтверджують сплату позивачем наданих послуг за укладеними договорами з ТОВ «Віндстейт» та зазначав про умови договорів, що передбачають грошову компенсацію вартості таких. Так, зокрема, сплата позивачем робіт підтверджується копіями наявних в матеріалах справи платіжних доручень, податкових накладних, актами прийомки виконаних будівельних робіт, розрахунків загально - виробничих витрат за травень, липень 2012 року.

У відповідності до положень п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Так, загалом вартість отриманих будівельних робіт від ТОВ «Віндстейт» склала - 195 722, 00 грн. без урахування ПДВ, яка і була віднесена позивачем до складу витрат. Позивач окрім того вказав на те, що виконані роботи за укладеними правочинами по ремонту приміщень ТДЦ «Сатурн», яке є власністю ПП «Екстрім» та тих, що здаються в оренду суб'єктам господарювання - використовуються в господарській діяльності ПП «Екстрім», та останнє отримує доходи від оренди, сплачує податок на прибуток та ПДВ.

Як зазначалось вище, ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, а датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тому, суд погоджується з твердженнями ПП «Екстрім» згідно яких останній зазначає про те, що першою подією для останнього було отримання будівельних робіт, яке відбулось у травні та липні 2012 року, що також підтверджується актами прийомки будівельних робіт, відповідними податковими накладними. У зв'язку із чим позивачем було правомірно віднесено суми ПДВ, сплачені за операції з придбання будівельних робіт за укладеними правочинами, до складу податкового кредиту.

Щодо висновку податкового органу про те, що позивачем не було підтверджене фактичне транспортування сировини та матеріалів товарно-транспортними накладними, то суд зазначає таке.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за № 2344-III (у відповідній чинній редакції) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У пункті 11 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» визначені правила оформлення документів на перевезення.

Так, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття(вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв.

Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного).

Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Як вже зазначалось вище за умовами укладених договорів від 10.05.2012 року, від 06.07.2012 року роботи виконуються з матеріалів підрядник - ТОВ «Віндстейт» на умовах поставки таких - транспортом ТОВ «Віндстейт». Тому, характер взаємовідносин між вказаними контрагентами встановлює, що товарно-транспортні накладні не могли і не повинні бути передані на ПП «Екстрім», та залишаються у ТОВ «Віндстейт» як вантажоотримувача/перевізника матеріалів від вантажовідправника. Отже, суд бере до уваги доводи позивача щодо цього.

Також суд вважає за необхідне підкреслити те, що вказана документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Екстрім» була призначена, зокрема згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та проводилась відповідачем у кримінальному провадженні з урахуванням постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві про призначення позапланової перевірки від 18.04.2013 року в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України та проводилась в рамках досудового розслідування за № 12012110000000565 від 08.12.2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України. Однак, з аналізу норм Податкового кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України не вбачається права податкового органу виносити податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Адже перевірка в даному випадку є процесуальною дією під час розслідування кримінальної справи.

Згідно п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Отже, в ході судового розгляду справи була встановлена правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог ПП «Екстрім» щодо визнання протиправними та скасування винесених податковою службою податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 року № 0001722202, яким визначено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 48 930, 00 грн. (у томі числі штрафні (фінансові) санкції - 9 786, 00 грн.) та від 04.07.2013 року № 0001732202, яким визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 113 030, 00 грн. (у томі числі штрафні (фінансові) санкції - 22 606, 00 грн.). З огляду на що такі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду платіжне доручення № 177 від 16.07.2013 року на суму 1 619, 60 грн.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 619, 60 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Екстрім» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 року за №№ 0001722202, 0001732202 - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 04.07.2013 року № 0001722202, яким визначено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 48 930, 00 грн. (у томі числі штрафні (фінансові) санкції - 9 786, 00 грн.) та від 04.07.2013 року № 0001732202, яким визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 113 030, 00 грн. (у томі числі штрафні (фінансові) санкції - 22 606, 00 грн.).

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Екстрім» (код ЄДРПОУ - 30499580) суму судового збору у розмірі 1 619, 60 грн. (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять гривень 60 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 25.10.2013 року.

Суддя А.Ю. Рищенко