Постанова

від 04.11.2013 по справі 826/13996/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року 11:02 № 826/13996/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган), в якому, із урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013р. № 247/1701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вказував, що відповідач не вірно визначив об'єкт оподаткування податку з доходів фізичних осіб, оскільки не було враховано витрат на купівлю інвестиційних активів, а взято до ували лише прибуток від їх продажу.

Додатково представник позивача звернув увагу на те, що спірне податкове повідомлення-рішення складене на ім'я ОСОБА_2, яка позивачу невідома, а адресоване рішення ОСОБА_1.

Відповідач в судових засіданнях та письмових запереченнях позов не визнав та зазначив, що при проведенні невиїзної документальної перевірки позивача встановлено факт продажу простих векселів, витрати на придбання яких не підтверджено, проте, про такі витрати зазначено у декларації платника за 2011 рік, внаслідок чого встановлено заниження об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим правомірно прийнято спірне рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС проведена невиїзна документальна перевірка ФО-П ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік, з урахуванням висновку від 21.11.2012р. №198/1875/17-40/НОМЕР_1 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва за результатами розгляду заперечень, поданих ФО-П ОСОБА_1 14.11.2012р., на висновки акту камеральної перевірки від 23.10.2012 №1875/17-40/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, так як ФОП ОСОБА_1 не надано документи що пов'язані з понесенням витрат при отримані доходу від продажу цінних паперів у звітному календарному періоді - 2011 році.

За результатами перевірки сума оподатковуваного доходу за 2011 рік складає 6 256 113,27 грн. (інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах).

Таким чином, за висновками перевірки підлягає нарахуванню податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 061 657,26 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013р. №247/1701, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 326 601,06 грн., з яких 1 061 280,85 грн. основного платежу та 265 320,21 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятого рішення, позивач звертає увагу на те, що складене на ім'я ОСОБА_2, яка позивачу невідома, а адресоване рішення ОСОБА_1.

Також, позивач вказує, що витрати на придбання інвестиційних активів підтверджуються простим векселем від 30.12.2011р. № АА1050774, який є погашеним.

Разом з тим, зазначені доводи позивача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ВАТ «Фінсова компанія «Дисконт-Альфа» укладено договір від 26.03.2008р. № Б56/03/2008-1 купівлі-продажу цінних паперів - простих векселів, на підставі якого відповідно до акту приймання-передачі простих векселів від 26.03.2008р. у власність позивача перейшло 100 векселів номінальною вартістю кожного по 99 920,00 грн., разом на суму 99 920 000,00 грн.

В подальшому, зокрема у 2011 року ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів було продано різним суб'єктам господарювання прості векселі:

- 7 векселів - по 600 000,00 грн. кожний:

- 1 вексель простий АА №0841265;

- 1 вексель простий АА №0841326;

- 1 вексель простий АА №0841327;

- 1 вексель простий АА №0841267;

- 1 вексель простий А А №0841317;

- 1 вексель простий АА №0 841319;

- 1 вексель простий АА №0841320;

- 1 вексель - за 650 000,00 грн.:

- 1 вексель простий АА №0841329;

- 5 векселів - по 660 000,00 грн. кожний:

- 1 вексель простий АА №0 841322;

- 1 вексель простий А А №0841328;

- 1 вексель простий АА №0841263;

- 1 вексель простий АА №0841264;

- 1 вексель простий АА №0841330.

У зв'язку з наведеним позивач отримав дохід від продажу 13 простих векселів на загальну суму 6 256 113,27 грн., що представником позивача не заперечується.

Обґрунтовуючи витрати, понесені позивачем під час придбання зазначених векселів на підставі договору, укладеного із ВАТ «Фінсова компанія «Дисконт-Альфа» від 26.03.2008р. № Б56/03/2008-1, представник позивача надав до суду:

- копію угоди №1 про врегулювання заборгованості шляхом видачі векселя від 29 грудня 2011, укладеної між ОСОБА_1 та ВАТ «ФК«Дисконт-Альфа» (ЄДРПОУ 22976477);

- копію акт приймання - передачі векселів від 30 грудня 2011р., підписаного ОСОБА_1 та ВАТ «ФК«Дисконт-Альфа» (ЄДРПОУ 22976477);

- копію векселя АА1050774 від 30.12.2011р.;

- довідку ПАТ «ФК «Дисконт-Альфа» від 31.10.2013р. про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед товариством та про викуп власного векселя АА1050774 від 30.12.2011р.;

- акт звірки взаєморозрахунків між ВАТ «ФК«Дисконт-Альфа» та ОСОБА_1 від 04.01.2012р.

На думку представника позивача, зазначені документи, а також безпосередня видача векселя із подальшим його погашенням, підтверджують витрати на придбання цінних паперів, за продажу яких позивач отримав у 2011 році прибуток.

Проте, суд не можу погодитись з такими доводами у зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Таким чином, документами, що можуть підтверджувати погашення чи викуп векселя, є платіжні доручення, банківські виписки тощо.

Суд звертає увагу на те, що згідно з позицією позивача та наданими її представником документами простий вексель АА1050774 від 30.12.2011р. був погашений до 04.01.2012р. Проте, позивачем не надано жодних платіжних документів на погашення згаданого векселя.

Пояснити, яким чином відбувалось погашення векселя представник позивача не зміг. Позивач також не мала змоги надати пояснення з цього приводу, оскільки вона, зі слів її представника, перебуває за кордоном.

Також, надану позивачем довідку ПАТ «ФК «Дисконт-Альфа» від 31.10.2013р. та акт звірки взаєморозрахунків від 04.01.2012р. суд оцінює критично, що пояснюється наступним.

Судом встановлено, що представник позивача - ОСОБА_3 - син ОСОБА_1 у 2008 році являвся директором ВАТ «ФК«Дисконт-Альфа», від імені якого уклав договір з позивачем від 26.03.2008р. № Б56/03/2008-1 та підписав акт прийому-передачі цінних паперів від 26.03.2008р.

Після цього, від імені ОСОБА_1, вже не будучи директором підприємства, ОСОБА_3 уклав угоду №1 про врегулювання заборгованості та підписав в якості представника позивача вексель АА1050774 від 30.12.2011р.

У зв'язку з наведеним вбачається пов'язаність осіб - ОСОБА_3 та ВАТ «ФК«Дисконт-Альфа».

Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також відсутність платіжних документів на погашення згаданого векселя, суд приходить до висновку про недоведеність і, як наслідок, відсутність витрат на придбання інвестиційних активів, які були продані позивачем у 2011 році на суму 6 256 113,27 грн.

Відповідно до пп. 170.2.2. п. 170.2 т. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу.

Згідно з пунктом 176.1 Кодексу платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

з) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;.

Відповідно до статті 167 Податкового кодексу України пунктом 1.67.1. ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу щодо наявності у ОСОБА_1 самостійно не задекларованого податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в розмірі 1 061 280,85 грн.

Щодо доводів позивача про винесення податкового повідомлення-рішення ОСОБА_2, суд зазначає, що в податковому повідомленні-рішенні допущена технічна помилка. Визначальною ознакою даного податкового повідомлення-рішення є наявність в ньому ІПН ОСОБА_1 - НОМЕР_1, також на корінці податкового повідомлення-рішення зазначене правильне прізвище та ініціали ФО-П ОСОБА_1

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, наявність технічної помилки в прізвищі та ініціалах платника податку не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо факту того, що в податковому повідомленні-рішенні та в акті від 31.07.2013 147/17-20/НОМЕР_1 відрізняються суми податкових зобов'язань, суд зазначає наступне.

Листом від 16.08.2013 №690/К/1701 ОСОБА_1 було повідомлено про виправлення помилки в акті від 31.07.2013 №147/17-20/НОМЕР_1, де на сторінці 12 замість «За результатами перевірки нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1061657,26 грн.» та «Перевіркою нараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 1061657,26 грн.», а також в листі від 14.08.2013 №669/К/1701, надісланому на адресу позивача на сторінці 6 речення «Перевіркою нараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 1061657,26грн.» слід читати «Перевіркою нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1061280,85грн.» Про надіслання даного листа свідчить чек «Укрпошти» про відправлення рекомендованого листа №0100108032337.

Враховуючи наведене суд вважає, що підстав для скасування спірного рішення немає.

Крім того суд звертає увагу на те, що якщо слідувати позиції позивача та визначити вексель АА1050774 від 30.12.2011р. як документ, який підтверджує витрати на придбання інвестиційних активів, то об'єкт оподаткування повинен бути визначений наступним чином: 6 256 113,27 - 13х99 920,00 = 4 957 153,27.

Враховуючи те, що позивач взагалі не декларував податок з доходів фізичних осіб по операціях, пов'язаних з продажем цінних паперів, то підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в повному обсязі не існує.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, і не довів неправомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 07.11.2013р.