Рішення

від 29.10.2013 по справі 910/16276/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030 , м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16276/13 29.10.13 р.

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпротранссервіс-0401»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек груп»

про стягнення 30 026,32 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

при секретарі судового засідання Бутенко О.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сербіна Г.О. за довіреністю № 32 від 15.08.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

22.08.2013 р. Товариство з додатковою відповідальністю «Дніпротранссервіс-0401» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек груп» (надалі - відповідач) про стягнення 30 026,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором на перевезення вантажів та транспортне експедирування № 147 від 04.10.2012 р.

Ухвалою суду від 23.08.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.09.2013 р.

Ухвалою суду від 10.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 25.09.2013 р.

Ухвалою суду від 25.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 03.10.2013 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відрядженні справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 03.10.2013 р. суддею Лиськовим О.М. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2013 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. у зв'язку з поверненням з відрядження справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 14.10.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не та витребувані судом документи на надав. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

04.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логітек груп» (надалі - відповідач, Експедитор) та Товариством з додатковою відповідальністю «Дніпротранссервіс-0401» (надалі - позивач, Перевізник) було укладено Договір № 147 на перевезення вантажів та транспортне експедирування (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом даного Договору являється доручення, дане Перевізником Експедитору на виконання агентських послуг щодо організації перевезень вантажів із залученням автотранспорту Перевізника, у зв'язку з чим Експедитор буде замовляти транспорт Перевізника та виконувати з ним від свого імені всі необхідні розрахунки, а Перевізник - надавати автомобілі та здійснювати перевезення в міжнародному та міжобласному сполученні у відповідності до даного Договору та підписаною Сторонами заявкою, якою визначаються умови виконання кожного перевезення, яка являється невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з розділом 2. Договору, при організації міжнародного та міжобласного (без митних пломб) перевезення вантажу автомобільним транспортом, Сторони керуються Заявками, положеннями Договору, Статутом автомобільного транспорту України та чинним законодавством України. Заявка має безумовний пріоритет по відношенню до даного Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, підставою для оплати транспортно-експедиторських послуг Експедитором являється підтвердження факту надання транспортно-експедиторських послуг наданням Експедитору товарно-транспортної накладної/СМR з відміткою вантажовідправника і отримувача вантажу та Акту виконаних робіт.

Згідно з п. 6.4. Договору, строк оплати за надані послуги становить 10 банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/СМR, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної), якщо інше не оговорено в Заявці.

Відповідно до Заявки № 859 від 04.10.2012 р., оплата у розмірі 26 200,00 грн. проводиться протягом 10-14 банківських днів по оригіналам документів.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Згідно зі ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 934 цього ж Кодексу, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином надано послуги відповідно до умов Договору.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 26 200,00 грн.

14.12.2012 р. позивач направив на адресу відповідача Претензію № 72, у якій вимагав сплатити суму заборгованості.

24.12.2012 р. відповідач надіслав відповідь на претензію вих.. № 10/12, у якій визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 26.200,00 грн., проте станом на час розгляду справи суму заборгованості не сплачено.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом та не спростованого у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 566,95 грн. 3 % річних.

У той же час, при розрахунку суми інфляційних втрат позивачем не було враховано від'ємний індекс інфляції, та відповідно, невірно розраховано суму інфляційних втрат.

Суд наголошує, що чинним законодавством України не передбачено нарахування індексу інфляції за певні місяці невиконання зобов'язань, при здійсненні розрахунків сторони повинні враховувати індекс інфляції за увесь час прострочення, включаючи від'ємні показники індексу інфляції.

За таких обставин, судом було самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат позивача, за яким стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 78,57 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 949,37 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з наведених положень ст. 231 Господарського кодексу України, обов'язковою умовою нарахування пені є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру. Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо нарахування пені, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача суми пені.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 200,00 грн. заборгованості та 78,57 грн. інфляційних втрат обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек груп» (02081, м. Київ, просп. П. Григоренка, 20-А, кв. 21; код ЄДРПОУ 36824282) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпротранссервіс-0401» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76; код ЄДРПОУ 00858243) 26 200 (двадцять шість тисяч двісті) грн. 00 коп. заборгованості, 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 95 коп. 3 % річних, 78 (сімдесят вісім) грн. 57 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.10.2013 р.

Суддя Н.І. Зеленіна