Рішення

від 05.11.2013 по справі 5011-52/18046-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-52/18046-2012 05.11.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб ЛТД»

до товариства з обмеженою відповідальністю «КартаМіра»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

приватне підприємство «Глобал Тревел Солюшнс»

про стягнення 625 747,47 грн.

Суддя (головуючий) Удалова О.Г.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Івченко А.М.

Представники учасників процесу:

від позивача Кузнецов О.Є. (директор)

від відповідача не з'явились

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аероклуб ЛТД» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КартаМіра» про стягнення 602 484,18 грн., а саме: 550 885,00 грн. основного боргу, 20 867,89 грн. річних та інфляційних, штрафу в сумі 22 017,70 грн. та збитків в сумі 8 713,59 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у тому числі 7 920,00 грн. витрат на правовову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності перерахування коштів за продані ним від імені позивача авіаквитки за агентським договором № 02-12 від 16.02.2012 р.

05.12.2012 р. ухвалою господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи було призначено на 21.01.2013 р.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яке судом відхилено як необгрунтоване, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у випадку невжиття відповідних заходів виконання рішення суду буде утруднене або унеможливлене.

У судовому засіданні розгляд справи відкладався до 20.02.2013 р.

20.02.2013 р. ухвалою господарського суду міста Києва призначено здійснювати колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням голови господарського суду м. Києва від 20.02.2013 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі Чебикіна С.О. (головуюча), Грєхова О.А., Стасюк С.В.

21.02.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява, якою сторона збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 625 747,47 грн., а саме: 550 885,00 грн. основного боргу, 9 518,90 грн. 3% річних, 18 730,09 грн. інфляційних, штраф в сумі 29 005,30 грн. та збитки в сумі 17 608,18 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати в сумі 21 404,91 грн.

25.02.2013 р. ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи призначено на 25.03.2013 р.

Розпорядженням голови господарського суду м. Києва від 26.03.2013 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі Чебикіна С.О. (головуюча), Пригунова А.Б., Стасюк С.В.

26.03.2013 р. ухвалою господарського суду міста Києва відкладено розгляд справи на 08.04.2013 р. У судовому засіданні розгляд справи відкладався на 05.06.2013 р.

Розпорядженням голови господарського суду м. Києва від 05.06.2013 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі Чебикіна С.О. (головуюча), Блажівська О.Є., Івченко А.М.

05.06.2013 р. ухвалою господарського суду міста Києва відкладено розгляд справи на 26.06.2013 р. У судовому засіданні розгляд справи відкладався на 24.07.2013 р.

У судовому засіданні 24.07.2013 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 05.08.2013 р.

Розпорядженням керівника апарату суду господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи. Справу № 5011-52/18046-2012 передано колегії суддів у складі суддя Власов Ю.Л. (головуючий), судді Блажівська О.Є., Івченко А.М. для подальшого розгляду.

06.08.2013 р. ухвалою господарського суду міста Києва справу № 5011-52/18046-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі суддя Власов Ю.Л. (головуючий), судді Блажівська О.Є., Івченко А.М., розгляд справи призначено на 10.09.2013 р.

У судове засідання 10.09.2013 р. відповідач, третя особа не з'явились, причину неявки суду не повідомили, всіх витребуваних судом доказів по справі не подали. Суд відклав розгляд справи на 08.10.2013 р.

30.09.2013 р. розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-52/18046-2012 у зв'язку з обранням судді Власов Ю.Л. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

У результаті повторного автоматичного розподілу, справу № 5011-52/18046-2012 передано судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 р. справу № 5011-52/18046-2012 прийнято до провадження.

У судовому засіданні представник позивача надав документи, які долучені до матеріалів справи. Інші учасники судового процесу своїх представників у судове засідання не направили.

Розгляд справи було відкладено на 05.11.2013 р.

Судом було розглянуто заяву про забезпечення позову та відхилено як необґрунтовану.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Відповідач та третя особа представників у судове засідання не направили, письмових пояснень по суті спору не надали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.02.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Аероклуб ЛТД» (довірителем) та товариством з обмеженою відповідальністю «КартаМіра» (комерційним агентом) було укладено агентський договір № 02-12 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, зобов'язується надавати послуги зі сприяння та реалізації від імені та за рахунок Довірителя авіаквитків на регулярні рейси Авіакомпаній, визначених BSP.

Пунктом 2.1.8 Договору передбачено, що комерційний агент зобов'язаний надавати звіти та перераховувати кошти від продажу авіаквитків на розрахунковий рахунок Довірителя відповідно до встановленого графіку.

Згідно з п.п. 4.1-4.3 Договору комерційний агент зобов'язаний перераховувати, суму за реалізовані авіаквитки, за виключенням зборів за оформлення авіаквитків і комісійної винагороди авіакомпаній, на розрахунковий рахунок Довірителя один раз на тиждень, згідно рахунку-фактурі Довірителя. Всі кошти, отримані Комерційним агентом за продаж авіаквитків за виключенням зборів за оформлення авіаквитків і комісійної винагороди авіакомпаній, в рамках даного Договору, є власністю Довірителя та довірені Комерційному агенту на збереження до моменту, коли повністю будуть проведені розрахунки за продані агентом авіаквитки. Довіритель надає Комерційному агенту акти прийому-передачі наданих послуг, в яких вказується сума агентської винагороди.

У період з 05.07.2012 р. по 02.08.2012 р. комерційним агентом було реалізовано від імені довірителя авіаквитки на загальну суму 825 998,58 грн.

Комерційним агентом було частково виконано зобов'язання з перерахування довірителю коштів в розмірі 270 302,58 грн. за реалізовані авіаквитки, за виключенням зборів за оформлення авіаквитків і комісійної винагороди авіакомпаній та повернуто на суму 4 811,00 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 550 885,00 грн., що підтверджується доказами (рахунками-фактури, платіжними дорученнями, поясненнями третьої особи), наданими в матеріали справи.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 550 885,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата на користь позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 550 885,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 518,90 грн. 3% річних, 18 730,09 грн. інфляційних, 29 005,30 грн. штрафу та 17 608,18 грн. збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Додатком № 5 до Договору встановлено потижневий період перерахування комерційним агентом коштів довірителю та штраф у розмірі 1% за несвоєчасно перерахований платіж.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України вимога про стягнення штрафу є фактично вимогою про стягнення пені.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане. Договором не передбачено нарахування пені за порушення зобов'язання поза шестимісячним строком.

За розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 44 477,19 грн. пені, позивач просить стягнути 29 005,30 грн. Оскільки підстави для стягнення суми більшої, ніж заявлено позивачем, відсутні, з відповідача підлягає стягненню 29 005,30 грн. пені за розрахунком позивача.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 9 040,46 грн. 3% річних та 5 111,24 грн. інфляційних.

У задоволенні вимог про стягнення 9 689,63 грн. інфляційних та 4 407,66 грн. 3% річних судом відмовлено.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Обґрунтовуючи додаткові витрати позивач зазначив, що ним понесені збитки у вигляді збільшення короткострокового запозичення у ПАТ «Фінексбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Оскільки позивачем не доведено, що необхідність отримати додаткові кошти обумовлена саме порушенням зобов'язання відповідачем, вимога про стягнення збитків у розмірі 17 608,18 грн. не підлягає задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 550 885,00 грн. основного боргу, 29 005,30 грн. пені, 9 040,46 грн. 3% річних та 5 111,24 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 11 880,84 грн. судового збору. У покладенні на відповідача 7 920,00 грн. витрат на правову допомогу судом відмовлено, оскільки під час розгляду справи позивач повідомив про розірвання договорів на правову допомогу, укладених з адвокатом Віровцем Д.В., у зв'язку з чим останній не є представником позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КартаМіра» (03150, м. Київ, вул. Щорса, 3, нежиле приміщення 31 в літ. А, код 35851949) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб ЛТД» (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, код 36925927) 550 885 (п'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 29 005 (двадцять дев'ять тисяч п'ять) грн. 30 коп. пені, 9 040 (дев'ять тисяч сорок) грн. 46 коп. 3% річних, 5 111 (п'ять тисяч сто одинадцять) грн. 24 коп. інфляційних та 11 880 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб ЛТД» (01011, м. Київ, вул. Рибальска, буд. 13, код 36925927) в дохід Державного бюджету України 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 15.11.2013 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя А.М. Івченко

Суддя О.В. Нечай