Ухвала

від 13.11.2013 по справі 826/3750/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3750/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 0000482260, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Елін» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у загальному розмірі 169991,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача, у період із 16 по 23 серпня 2012 року, проведено перевірку позивача, за результатами якої 30 серпня 2012 року складено акт № 2666/22-621-32770988 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість (також далі - ПДВ) по фінансово-господарських взаємовідносинах із приватним підприємством "Тантом" (також далі - ПП "Тантом") за січень 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено суму ПДВ у розмірі 135992,92 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3 , 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 21 вересня 2012 року відповідачем складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 135993,00 грн. за основним платежем та у розмірі 33998,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про заниження позивачем суми ПДВ ґрунтуються на тому, що у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ПП "Тантом".

В той же час, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Тантом" укладено договір поставки товару від 28 листопада 2011 року № 28/01-11 (також далі - договір поставки), за умовами якого ПП "Тантом" зобов'язалось поставити та передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти його та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно з п. 1.2 розділу 1, п. 2.1 розділу 2, п. 4.1 розділу 4 договору поставки, найменування, загальна кількість та ціна товару, що підлягає поставці, визначаються у відповідній накладній (накладних).

Поставка товару здійснюється партіями, у строки та в обсягах, визначених у замовленнях позивача.

Позивач оплачує поставлений ПП "Тантом" товар за цінами, що визначені за одиницю товару у накладній (накладних).

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано договір поставки, додаткові угоди № 1 та № 2 до нього, видаткові та податкові накладні, копію витягу з реєстру отриманих податкових накладних за січень 2012 року, а також бухгалтерську довідку по взаєморозрахунках із ПП "Тантом" за січень 2012 року.

Копії перелічених документів, окрім реєстру виданих та отриманих податкових накладних, представниками позивача також надано до суду. При цьому, до суду також надано копії заявок на поставку товару, платіжних доручень, банківських виписок по особовому рахунку позивача та подорожніх листів вантажного автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані копії первинних документів, складених за результатами фінансово-господарської діяльності позивача із ПП "Тантом".

Крім того, представниками позивача до суду надано копії документів, які є підтвердженням подальшої реалізації товару, придбаного позивачем у ПП "Тантом".

Факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій № 1.

Вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Стосовно викладеного в акті перевірки висновку відповідача про недійсність укладеного між позивачем та ПП "Тантом" договору поставки суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності вини, завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак, вважати такий правочин нікчемним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України у суду достатніх підстав немає.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо недійсності укладеного між позивачем та ПП "Тантом" договору поставки.

У зв'язку з цим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 18.11.2013р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.