Рішення

від 12.11.2013 по справі 917/1912/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2013 р. Справа №917/1912/13

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул.Л.Толстого,87, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Відділу освіти Лубенської районної державної адміністрації, пл.Кузіна,19, м. Лубни, Полтавська обл., 37500

про стягнення грошових коштів у сумі 2 096 326,74 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники сторін у засіданнях 15.10.2013р. та 12.11.2013р.:

від позивача: Дейнека О.В., довіреність №17 від 13.02.2013 р.

від відповідача: Гузь Л.В., довіреність №01-21/1034 від 14.10.2013 р.

Дудник Ю.В., довіреність №01/21/1033 від 14.10.2013 р.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної в засіданні суду 15.10.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного рішення (15.11.2013 р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 2096326,74 грн., з них: 2028759,64 грн. - основна заборгованість за поставлений природний газ за жовтень 2012 р. по березень 2013 р. за договором № 34-Л-Б від 22.02.2012 р., 52764,39 грн. пені, 4249,85 грн. інфляційних втрат та 10552,88 грн. 3% річних.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 34-Л-Б від 22.02.2012 р. про закупівлю товарів за державні кошти (на постачання природного газу за регульованими тарифами) та після перерви, оголошеної в засіданні суду 15.10.2013 р. надав заяву про зменшення позовних вимог у порядку ст. 22 ГПК України (арк. спр. - 147-148).

Згідно даної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 1443525,35 грн., з них: 1375958,23 грн. основного боргу, 52764,39 грн. пені, 4249,85 грн. інфляційних втрат та 10552,88 грн. 3% річних.

Дана заява про зменшення позовних вимог в судовому засіданні 12.11.2013 року приймається судом до розгляду як така, що не суперечить чинному законодавству, і позовні вимоги розглядаються в новій редакції.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 1443525,35 грн., з них: 1375958,23 грн. основного боргу за поставлений природний газ за жовтень 2012 р. по березень 2013 р. за договором № 34-Л-Б від 22.02.2012 р., 52764,39 грн. пені, 4249,85 грн. інфляційних втрат та 10552,88 грн. 3% річних.

Представники відповідача позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу визнають та просять суд зменшити суму штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

22.02.2012 р. між сторонами було укладено договір № 34-Л-Б про закупівлю товарів за державні кошти (на постачання природного газу за регульованими тарифами) (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. (п.1.1 договору, арк. справи - 11).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами передачі газу, що оформлюються за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (п.2.6 договору);

- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами, шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 до договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки. (п.4.6 договору); У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим;

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України (п. 6.1 договору);

- у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу (п.6.2.2 договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє в частині розрахунків за надані позивачем послуги з постачання газу - до повного виконання споживачем своїх зобов'язань за цим Договором (п.10.1. договору).

У подальшому між сторонами були переукладені договори №34-Л-Б/1 від 08.02.2013р. №34 Л-Б/2 від 05.07.2013р., №34-Л-Б від 03.01.2013р. на аналогічних умовах (копії - у матер.справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по постачанню природного газу виконав, поставив відповідачу протягом жовтня 2012 року-березня 2013 року природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (арк. спр. - 17-20). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками; оригінали актів оглянуті у судовому засіданні.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними договорами та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України частково оплатив поставлений природний газ у встановлений у договорі строк (докази проплати в матеріалах справи, арк. спр. 121-137), у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 1375958,23 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог). Даний факт не заперечується відповідачем.

Крім того, позивач на підставі договору, ст. 230 ГК України та 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 52764,39 грн. пені, 10552,88 грн. 3% річних та 4249,85 грн. інфляційних втрат (нарахування штрафних санкцій проводилося по кожному акту приймання-передачі).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення становить 1443525,35 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 1375958,23 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та допустимими доказами (Договір, акти приймання-передачі, підписані сторонами і скріплені їх печатками; оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні, а також перевірено правильність нарахувань основного боргу; Акт звірки взаємних рахунків за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2013 р. (арк.117 справи), підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який містить посилання на даний договір поставки і відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту відпуску газу позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі) та підлягають задоволенню.

Відповідач в наданих поясненнях та у судовому засіданні позов визнав та пояснив утворення заборгованості недостатнім фінансуванням і тяжким матеріальним становищем.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд здійснив перевірку нарахувань заявленої до стягнення пені та дійшов до висновку про її правильність.

Відповідач заявляв клопотання від 07.10.2013 р. та від 06.11.2013 р. про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому він просить суд відповідно ч2. ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити суму штрафних санкцій ( арк. с.55,116 ).

При вирішенні цього клопотання суд виходить з наступного:

Частина 3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач постійно здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, як до, так і після звернення до суду з даним позовом. Також з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що прострочення відповідача по виконанню основного зобов"язання є наслідком недостатнього фінансуванням і тяжкого матеріального становища. Відповідачем вживалися дії з метою уникнення даної ситуації. Так, відповідач неодноразово звертався до райдержадмінстрації з клопотаннями про виділення додаткових коштів (листи від 24.04.2013р., від 07.06.2013р., від 25.06.2013р., від 05.09.2013р.). Сесією районної ради виділено кошти на оптлату природного газу.

Враховуючи усі обставини справи у сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та зменшення розміру пені, заявленої до стягнення, на 50 % (з 52764,39 грн. до 26382,20 грн. ). Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013); одночасно з цим суд враховує і інтереси позивача, тому не може максимально зменшити розмір заявленої пені.

Вирішуючи питання про стягнення інфляційних втрат, суд керується наступним:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дана правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема, викладена у численних постановах Вищого господарського суду України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4249,85 грн. за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р., підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при розрахунках інфляційних втрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 % .

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за вказаний у позові період та усунуто вказані неточності, у результаті чого за вказаний позивачем період існування заборгованості розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню, становить 1856,96 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 10552,88 грн. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог. У цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. В іншій частині судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Лубенської районної державної адміністрації (37500, пл. Кузіна, 19, м. Лубни, Полтавська область, р/р 35414018000478, ГУДКС України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 02145576) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул.Л.Толстого,87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05524713, п/р 2600735987101 в ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна, МФО 300120, ІПН 055247116046) 1375958,23 грн. основного боргу, 26382,20 пені, 10552,88 грн. - 3% річних, 1856,96 грн. інфляційних втрат та 28826,52 грн. судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул.Л.Толстого,87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05524713, п/р 2600735987101 в ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна, МФО 300120, ІПН 055247116046) зі спеціального фонду державного бюджету України 13056,03 грн. судового збору (у зв"язку зі зменшенням розміру позовних вимог).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 15.11.2013р.

Суддя О.С. Мацко