Вирок

від 15.11.2013 по справі 243/7623/13-к

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 243/7623/13-к

Номер провадження 1-кп/243/375/2013

В И Р О К

Іменем України

"15" листопада 2013 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарях Бондаренко О.В., Дручиніної О.О.,

за участю:

прокурорів Діброва С.С., Барабаш Ю.Ю.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

перекладачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магадан, Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, холостого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, постійного місця мешкання не має, раніше судимого:

· Вироком Харцизького міського суду від 29.08.2005 року за ст. 185 ч.3 КК України до трьох років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України та призначення іспитового строку на два роки. 06.07.2007 року направлений для відбуття покарання на строк три роки. 11.11.2008 року звільнений умовно-достроково за постановою Микитівського районного суду м. Горлівка, не відбутий строк 1 рік, 4 місяці 3 дні;

· Вироком Харцизького міського суду від 03.11.2009 року за ст. 190 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання по вироку від 29.08.2005 року та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді 2 роки 6 місяців.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 153 ч. 1, 152 ч.2, 187 ч.1, 125 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09.12.2012 року приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_7, знаходячись біля стадіону Локомотив, що розташований по вул. Гречко у м. Слов'янськ, Донецької області, поблизу залізничного полотна перегону ст. Слов'янськ - ст. Шпичкіно ДП «Донецька залізниця», побачив раніше не знайому йому громадянку ОСОБА_1, яка йшла по ґрунтовій стежці вздовж зазначеного перегону. Після цього у ОСОБА_7 із низинних сексуальних мотивів виник умисел на задоволення своєї статевої пристрасті неприроднім способом із останньою.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 зупинив ОСОБА_1 та приставив їй до шиї не встановлений у ході досудового розслідування гострий предмет, який потерпіла сприйняла як ніж, та повалив останню на землю.

Далі ОСОБА_7, сидячи на ОСОБА_1 та притискаючи своїми колінами її руки і застосовуючи при цьому фізичне насильство, проти волі ОСОБА_1, здійснив орогенітальний контакт з останньою.

Крім цього, в цей же день та час, на цьому ж місці ОСОБА_7 після здійснення насильницького задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом з ОСОБА_1, продовжуючи свої умисні протиправні дії, із низинних сексуальних мотивів, з метою зґвалтування ОСОБА_1, зняв з останньої одягнуті на ній брюки, колготи та труси і проти волі останньої, застосовуючи фізичне насильство, здійснив з останньою статеві відносини у природній формі, які закінчив сім'я виверженням у піхву потерпілій та на її речі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в цей же день та час на цьому ж місці ОСОБА_7, після того як вчинив відносно ОСОБА_1 насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом та зґвалтування, навмисно, діючи із корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, напав на ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном останньої, погрожуючи їй застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, утримуючи в руці не встановлений в ході досудового розслідування гострий предмет, який потерпіла сприйняла як ніж, погрожуючи ним ОСОБА_1, висказав вимогу передачі йому грошових коштів та майна останньої, після чого, оглянувши зміст сумочки потерпілої і знайшовши там грошові кошти в сумі 35 грн., заволодів ними, а також заволодів мобільним телефоном «Nokia» вартістю 326 грн., який належав ОСОБА_1, після чого з місця злочину втік, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 361 грн.

Крім того, 18.06.2013 року приблизно о 03 годині ранку, перебуваючи біля магазину «Белиссимо», розташованому за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свердлова, 28а та знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_7, діючи умисно, з метою заподіяння громадянину ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком лівої руки в щелепу з лівої сторони, далі продовжуючи свої протиправні дії наніс один удар кулаком у лівий вісок та два удари в область голови, одночасно з ударами по голові ОСОБА_7 наніс чотири удари колінами обох ніг по корпусу в області ребер. ОСОБА_2, відступаючи від дарів, обперся об урну, яка стояла біля магазину та присів на неї, а ОСОБА_7, продовжуючи свої протиправні дії, наніс п'ять ударів ліктями обох рук по голові потерпілого, від чого ОСОБА_2 впав на землю на лівий бік. ОСОБА_7, діючи умисно з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, наніс один удар правою ногою по голові та чотири удари по тулубу в область грудної клітини тим самим заподіявши ОСОБА_2 тілесні ушкодження , а саме: синці тулуба, синці та садна обличчя з забоєм м'яких тканин, субкон'юктивальні крововиливи, тупа травма лівого ока, закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, які за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я, які вимагають для свого лікування термін понад 6-ти, але не менше 21 дня.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у висунутому обвинуваченні визнав частково, а саме визнав себе винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, заперечуючи при цьому свою провину за ст.ст. 152 ч.2, 153 ч.1 КК України. За ст. 125 ч. 2 КК України себе визнав винним, проте заперечував проти задоволення цивільних позовів прокурора, оскільки вважав, що суми вказані в них є непідтвердженими та необґрунтованими.

Так, у залі суду обвинувачений ОСОБА_7 визнав себе винним за ст. 125 ч.2 КК України та пояснив, що дійсно, 18.06.2013 року приблизно о 03 годині ранку,

знаходячись у стані сильного алкогольного сп'яніння почав наносити удари в обличчя раніше не знайомому йому ОСОБА_2, при цьому які саме він наносив удари він на теперішній час не пам'ятає, проте зазначав, що вони були спрямовані у своїй більшості в обличчя та наносив їх ліктями та лівою рукою, а по тулубу бив колінами ніг. Не заперечував, що потерпілий від його ударів впав на землю, проте він не зупинився і продовжував наносити удари. У вчиненому не розкаявся, оскільки вважає, що потерпілому це було по заслузі, бо він його спровокував. Більшого пояснити не міг, оскільки через свій стан сп'яніння не пам'ятає.

Аналізуючи наведені показання обвинуваченого, суд вважає, що підсудний визнав і підтвердив фактичні обставини вчинення ним інкримінованого злочину.

Крім пояснень обвинуваченого, його винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України повністю підтверджується наступними доказами у справі.

Допитаний у залі суду потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 18.06.2013 року приблизно о 03 годині ранку він знаходився біля магазину «Белиссимо» по вул. Свердлова, 28а разом зі своєю знайомою. До них підійшов раніше не відомий хлопець, який був в стані алкогольного сп'яніння і як він пізніше дізнався був ОСОБА_7 та почав розмову. Потім між ними виник конфлікт і обвинувачений наніс йому удар рукою у ліву щелепу, а потім в праву щелепу. Потім ОСОБА_7 почав наносити йому велику кількість ударів у голові ліктями, від чого він присів на урну, а обвинувачений продовжував бити його ліктями і руками по голові та колінами по тулубу в області ребер. Пояснював, що від чисельних ударів ОСОБА_7 він впав на землю, де останній продовжував наносити йому ударів. Точну кількість ударів і куди саме вони приходились він на теперішній час не пам'ятає, проте впевнений, що їх було багато і вони були умисні.

Зазначав, що на теперішній час претензій до обвинуваченого не має.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що у літку 2013 року, десь в червні місяці, точної дати вона згадати не може, приблизно о 03 годині ранку, знаходячись у магазині «Белиссимо» по вул. Свердлова, 28а, де вона працювала продавцем, вона почула крики на вулиці і вийшовши з магазину побачила як обвинувачений наносить удари іншому молодику, обличчя якого вже на той час було у крові і який вже лежав на землі. Вона одразу викликала працівників міліції, а нападнику кричала, щоб він зупинився. По приїзду працівників міліції, чоловіка, який наносив удари, посадили у міліцейську машину та увезли.

Свідчення свідка суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони узгоджуються з іншими матеріалами справи та свідченнями самого обвинуваченого та потерпілого, були стабільні протягом усього судового слідства, у неприязних відносинах з підсуднім свідок не знаходилась і підстав для його оговору в неї не було.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 18.06.2013 року було встановлено місце події, а саме те місце, де за свідченнями як обвинуваченого, так і потерпілого, свдіка сталося побиття ОСОБА_2 - ділянка місцевості, розташована перед магазином «Белиссимо» за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свердлова, 28-а.(Т.1 а.с.98-101).

Знаходження ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння на час події кримінального правопорушення, яке мале місце 18.06.2013 року, крім зізнання самого обвинуваченого, так і пояснень потерпілого підтверджується довідкою №860 від 18.06.2013 року, виданою Міським наркологічним диспансером м. Слов'янськ (Т.1 а.с.102).

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 16.07.2012 року потерпілий ОСОБА_2 за участю статиста детально розповів та зобразив механізми нанесення йому ударів ОСОБА_7 під час подій, які мали місце 18.06.2013 року (Т.1 а.с.107-112), що повністю збігається з його свідченнями,

наданими ним в залі суду та не суперечать висновку експертизи №624 від 17.07.2013 року, відповідно до якого синці та садна обличчя з забоєм м'яких тканин, субкон'юктивальні крововиливи, тупа травма лівого ока, закрита черепно-мозкова травми: струс головного мозку утворились незадовго до надходження в лікарню від дії тупих предметів і за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили собою короткочасний розлад здоров'я, що вимагає для свого лікування термін понад 6-ти, але не більше 21 дня. Синці тулуба утворились незадовго до надходження до лікарні від дії тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість, характер, локалізацію і механізм утворення ушкоджень, виявлених у громадянина ОСОБА_2 могли утворитися за обставин, на які вказує потерпілий при допиті його 16.07.2013 року і при проведенні слідчого експерименту за його участі 16.07.2013 року. Враховуючи кількість, характер, локалізацію і механізм утворення ушкоджень, виявлених у громадянина ОСОБА_2 синці і садна обличчя з забоєм м'яких тканин, субкон'юктивальні крововиливи, тупа травма лівого ока, закрита черепно-мозкова травми: струс головного мозку могли утворитись за обставин, на які вказує ОСОБА_7 у своєму поясненні від 18.06.2013 року, про нанесення ударів в інші частини тіла, ОСОБА_7 не вказував (Т.1 а.с.116-117 ).

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 19.10.2013 року, здійсненого за участю обвинуваченого ОСОБА_7, останній детально розповів про обставини скоєного ним кримінального правопорушення у відношенні до потерпілого ОСОБА_2, а саме механізм та локалізацію нанесених ним ударів по голові, обличчю та тулубу потерпілого, що не суперечить його показам в залі суду, а також поясненням потерпілого і висновку проведеної по справі судово-медичної експертизи (Т.1 а.с.132-139).

Виходячи із вищевказаного, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_7 у нанесенні потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, які спричинили собою короткочасний розлад здоров'я, що вимагає для свого лікування термін понад 6-ти, але не більше 21 дня при обставинах, встановлених судом і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.

Допитаний в залі суду обвинувачений ОСОБА_9 суду показав, що визнає себе винним у скоєнні кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_1, що кваліфікується за ст. 187 КК України та пояснив, що приблизно на початку грудня 2012 року у денну пору доби він знаходився неподалік стадіону «Локомотив», що розташований на вул. Гречко у м. Слов'янськ, поблизу залізничного полотна та наздогнав жінку, яка йшла та тримала у руці сумку. Штовхнувши її на землю, він забрав у нею сумку, зміст якої вивалив на землю, при цьому забравши собі мобільний телефон нокиа слайдер сріблястого кольору, гроші, кількість яких він не пам'ятає. Пізніше він поїхав до м. Полтава, де на центральному ринку продав молодому чоловіку викрадений мобільний телефон, але за яку суму він згадати не зміг.

Стосовно пред'явленого йому обвинувачення за статтями 153 ч.1, 152 ч.2 КК України , ОСОБА_7 винним себе не визнав та у відповідності до ст. 63 Конституції України відмовився від надання свідчень.

Аналізуючи наведені показання обвинуваченого, суд вважає, що підсудний визнав і підтвердив фактичні обставини вчинення ним розбою, проте намагався дати власну оцінку своїм діям та приховав від суду деякі встановлені факти, та крім того, його винуватість у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 153, ч.2 ст. 152 КК України також знайшла своє підтвердження у наступному.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 09.12.2012 року вона йшла з району «Машмет» у напрямку до Слов'янського залізничного вокзалу. Це була неділя, приблизно 11 год. 30 хвилин. Навкруги

спочатку нікого не було, але пізніше позаду неї з'явився молодий чоловік. Він спитав у неї, де знаходиться залізничний вокзал, вона відповіла йому і він пішов далі. Відійшовши приблизно на 200 метрів, ОСОБА_7 зупинився і попрямував в її сторону. Він був одягнений в чорні брюки, чорну куртку та чорні старі туфлі. Вигляд у нього був неохайний. В руках у нього був ніж з темною ручкою. Навколо були одні очерети, він підійшов до неї приставив правою рукою ніж в область шиї та сказав їй «тихо». Він постійно щось казав. Від нього пахло горілкою. Потім він штовхнув її і вона впала на землю, а він наступив ногою їй на груди. Вона його просила відпустити її, питала навіщо вона йому, на що він їй відповів, що він любить таких як вона «старих». Потім ОСОБА_7 орально задовольнив свої потреби. Пояснювала, що сильно вона не опиралась, оскільки у неї не було фізичних сил на це, у неї був високий тиск. Потім він змусив її роздягтися, але вона відмовилась, і він зняв з неї одяг сам, а саме штани, колготки, труси. Взагалі вона була одягнена у дублянку середньої довжини, шапку, светр, джинси, колготи та нижню білизну, а після того, як він з неї познімав одяг, на ній залишився верхній одяг, а джинси, колготи і нижня білизна були зняті з однієї ноги. Вона постійно намагалась з ним розмовляти, але він все одно її зґвалтував. Після цього він наказав їй дати йому її сумку, та знову схопився за ніж. Він витрусив із сумки речі, і сказав, що до цього він жив у м. Дніпропетровську, що у нього була чотирьохлітня дочка, яку зґвалтували і тепер він мстить. Він забрав у неї телефон, 35 гривень, телефон вимкнув, а сім-картку викинув на землю і пішов. Потерпіла по збирала свої речі та пішла до міліції. Щодо покарання обвинуваченого, то потерпіла зазначила, що вона віруюча людина, поганого вона нікому не бажає, в тому числі і йому. Вказала,що вона вибачила ОСОБА_7 і покараний він буду як велить Бог, а вирок винести просила на розсуд суду.

Свідчення потерпілої стосовно обставин, на які вона вказувала під час допиту та зазначення нею, що обвинувачений погрожував їй гострим предметом, який вона сприйняла як ніж під час нападу та викрадення її майна, суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони були стабільні протягом усього слідства, остання були попереджена про кримінальну відповідальність. Крім того, її свідчення узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи.

Так, протоколом огляду місця події від 09.12.2012 року було встановлено місце скоєння злочину, якою є ділянка місцевості, що розташована в 25 метрах від стадіону «Локомотив» по вул. Гречко у м. Слов'янськ, маюча зі сходу на захід залізничну колію (Т.1 а.с.163-167), що в свою чергу узгоджується як зі свідченнями обвинуваченого, так і потерпілої стосовно місця події.

Як вбачається з протоколу пред'явлення особи для впізнання від 26.06.2013 року, потерпіла ОСОБА_1 вказала на чоловіка з табличкою №3, як на особу, який неподалік від стадіону «Локомотив» по вул. Гречко у м. Слов'янськ і залізничної колії зґвалтував її природним способом та задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом і викрав мобільний телефон «Нокиа» та грошові кошти в сумі 35 грн., яким виявився ОСОБА_7.(Т.1 а.с.148-150).

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.06.2013 року ОСОБА_10 вказав на знімок №1 із зображенням обвинуваченого ОСОБА_7, як на особу, у якого придбав мобільний телефон «Nokia 2220 S» імеі -НОМЕР_1 у м. Полтава взимку 2013 року (Т.1 а.с.151-154), що узгоджується зі свідченнями самого обвинувачення стосовно його подальших дій з викраденим мобільним телефоном.

Протоколом огляду предмету від 19.04.2013 року було зафіксовано проведення огляду мобільного телефону «Nokia 2220 S» типу слайдер, імеі -НОМЕР_1, сріблястого кольору (Т.1 а.с.179-180), опис, модель, колір якого

співпадає з описом, який давав обвинувачений в залі суду щодо викраденого ним мобільного телефону у потерпілій ОСОБА_1

Як вбачається з висновків судово-товарознавчої експертизи, проведення якої було доручено ПП «Жил фонд», встановлено, що вартість мобільного телефону «Nokia 2220 S» складає 326грн. 00 коп. (Т.1 а.с.186-191).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12.07.2013 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7, останній розповів та зобразив яким саме чином напав на потерпілу ОСОБА_1 та забрав у неї мобільний телефон «Нокиа» та гроші, повернувши при цьому їй картку МТС, яку висунув із її мобільного телефону (Т.1 а.с.173-178).

Суд погоджується з поясненнями обвинуваченого тільки в частині зображення ним місця скоєння злочину, часу, а також частково з наслідками його діянь, а саме - заволодіння мобільним телефоном «Нокиа» та грошима потерпілої, проте в іншому ставиться критично до його свідчень, вважає їх неповними та неправдивими, які обвинувачений надавав з метою уникнення кримінальної відповідальності за інші тяжкі злочини, які він вчинив по відношенню до потерпілої ОСОБА_1

Зі складеного протоколу огляду предметів від 09.12.2012 року вбачається, що на оглянутих речах потерпілої ОСОБА_1, а саме: жіночої курки «дубльонки», трусів білого кольору було виявлено сліди речовини прозорого кольору, сліди біологічної речовини бурого кольору, які в подальшому були використанні для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (Т.1 а.с.168-172).

Відповідно до протоколу освідування особи від 26.06.2013 року було зафіксовано як у ОСОБА_7 за допомогою одноразового медичного шприца була взята кров з вени - 1,0 мл. крові для подальшого проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (Т.1 а.с.185).

Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 03.07.2013 №20-486 генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_7 збігаються з генетичними ознаками слідів сперми на трусах та фрагменті хутра і містяться серед генетичних ознак змішаних слідів сперми, крові та епітальних клітин на тампоні із вмістом піхви ОСОБА_1. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові ОСОБА_7 та генетичних ознак, встановлених у слідах сперми на трусах та фрагменті хутра складає 4,6 х 10 -25. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше ніж у 1з 2 септильованих осіб (Т.1 а.с.155-162 ).

Висновок експертизи не суперечать іншим зібраним у справі доказам, достовірність яких встановлена судом та підтверджують винуватість ОСОБА_7 у скоєному ним злочину у відношенні до потерпілої..

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що стороною обвинувачення була доведена причетність обвинуваченого до скоєння злочинів відносно ОСОБА_1 за обставин, які вказувала потерпіла в залі суду, та які відображені в обвинувальному акті, що дає підстави стверджувати, що дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ст. 187 ч.1, ст. 152 ч.2, 153 ч.1 КК України і він дійсно винний у насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, у зґвалтуванні, вчинене ним як особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК України та у здійсненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи» №495 від 03.07.2013 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 виявляє

емоційно - нестійкий розлад особистості (психопатія збудлива форма, нестійка компенсація - в ред. МКБ-9.). У період здійснення правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період здійснення правопорушення ОСОБА_7 не перебував у тимчасово хворобливому стані. В даний час хронічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

У застосуванні примусових заходів медичного характеру потреби не має (Т.1 а.с.192-195).

У суду немає підстав сумніватися в достовірності проведеної по справі експертизи. Вона проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентними особами, що володіють спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ними питань і мають тривалий стаж експертної роботи та при наданні висновку користувалися матеріалами, які знаходились у слідчого, в тому числі і відомості щодо перебування обвинуваченого на обліку у лікаря психіатра з 01.07.2003 року з діагнозом: несоціалізований розлад поведінки. Будь-які інші медичні документи матеріали кримінального провадження не містили і на теперішній час не містять.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Будь-які докази у підтвердження невинуватості ОСОБА_7 у скоєні кримінальних правопорушень, вчинення яких ним не визнавались в судовому засіданні, самим обвинуваченим так і його захисником суду надані не були.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме те, що ч.2 ст. 125 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, ч. 2 ст. 152 та ч.1 ст. 187 КК України відноситься до тяжких злочинів, ч.1 ст.153 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу винного, який раніше неодноразово засуджувався(Т.1 а.с.130-131, 196-198), проте скоїв злочини, маючи не зняту та не погашену судимість, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення; за місцем мешкання характеризується з негативного боку (Т.1 а.с.128,199); у лікаря нарколога на обліку не перебуває (Т.1 а.с.41,200); перебуває на обліку у лікаря психіатра з 01.07.2003 року з діагнозом: «Несоціалізований розлад поведінки» (Т.1 а.с.201); суспільно-корисною працею не займався; стійких соціальних зв'язків не має.

Обставин, які могли б пом'якшити покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, судом встановлено не було.

Обставинами, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому за ст. 125 ч. 2 КК України суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а за ст.ст. 152 ч.2, ст. 153 ч.1, 187 ч.1 КК України - рецидив злочинів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про те, що виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення ним нових злочинів за ст. 125 ч. 2 КК України буде досягнуто тільки при призначенні йому покарання у вигляді арешту, оскільки обвинувачений у скоєному злочині не розкаявся. Крім того, суд вважає, що сам мотив злочину був незначним, приводом послужила дрібна сварка, на ґрунті особистих неприязних взаємин, яка в результаті зловживання алкоголем, переросла в

ненависть, викликала у обвинуваченого вкрай агресивну реакцію, яка спричинила за собою нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, які хоча за тяжкістю є легкими та спричинили собою лише короткочасний розлад здоров'я, що вимагає для свого лікування термін понад 6-ти, але не більше 21 дня, проте у разі невтручання працівників магазину «Белиссимо» наслідки для потерпілого могли бути більш серйозними.

Щодо визначення покарання ОСОБА_7 за скоєння ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 152 ч.2, ст. 153 ч.1, 187 ч. 1 КК України, то суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 буде досягнуто тільки при призначенні йому покарання у вигляді позбавлення волі і саме таке покарання буде необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів, бо як вбачається, ОСОБА_7 необхідних висновків після відбування ним покарання при попередніх ув'язненнях для себе не зробив, знову вчинив злочини, деякі з яких що відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких.

Проте зважаючи на те, що потерпілі жодних претензій до обвинуваченого не мають, то суд вважає за можливе не застосовувати відносно ОСОБА_7 максимального строку покарання, передбаченого санкціями статей, які йому інкриміновані.

Цивільні позови потерпілими по справі не заявлені.

Заявлений позов Слов'янським міжрайонним прокурором в інтересах КЛПЗ «Міська лікарня ім. Леніна м. Слов'янськ» про стягнення з ОСОБА_7 понесених витрат на лікування ОСОБА_2 в розмірі 2854,16 грн. в судовому засіданні повністю доведений(Т.1 а.с.113) та підлягає задоволенню.

Заявлений позов Слов'янським міжрайонним прокурором в інтересах КЛПЗ «Міська лікарня №1» про стягнення з ОСОБА_7 понесених витрат на лікування ОСОБА_2 в розмірі 586,80 грн. в судовому засіданні повністю доведений (Т.1 а.с.114) та підлягає задоволенню.

У ході досудового слідства по справі проведено судову молекулярно-генетичну експертизу експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у м. Київ. Витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження складають загальну суму 1765 грн. 20 коп.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КПК України експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.

Згідно п. 11 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або органів, в провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою КМУ № 710 від 10 липня 1996 року, державні спеціалізовані установи судової експертизи(якою є вищезазначена експертна установа) проводять судову експертизу у кримінальних провадженнях за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Отже, зазначені судові витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КПК України.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 152 КК України, ч. 1 ст. 153 КК України, ч.1 ст. 187 КК України і призначити йому покарання за цими статтями кримінального закону:

за ст. 125 ч.2 КК України у вигляді арешту на строк один місяць.

за ст. 152 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на сім років.

за ст. 153 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

за ст. 187 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

За сукупністю злочинів, у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, з урахуванням положень ст. 72 КК України, остаточне покарання ОСОБА_7 призначити у вигляді позбавлення волі строком на дев'ять років.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 із заліком досудового ув'язнення обчислювати з 27.06.2013 року.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в Державній пенітенціарній службі України Артемівському слідчому ізоляторі Донецької області залишити ОСОБА_7 до набрання вироком законної чинності.

Речові докази - відібрану у ОСОБА_7 кров, що знаходиться на зберігання на підставі постанови від 04.07.2013 року, квитанції №43 від 04.07.2013 року у камері схову ЛВ на ст. Слов'янськ УМВС України на Донецькій залізниці - після набуття вироком чинності -знищити; мобільний телефон «Nokia 2220 S» типу слайдер, імеі -НОМЕР_1, який відповідно до постанови від 19.04.2013 року та схоронної розписки переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - після набуття вироком чинності - залишити власнику за належністю; прозорий поліетиленовий пакет, в якому знаходяться два чеки що зберігаються на підставі постанови від 10.12.2012 року, квитанції №105 від 17.12.2012 року у камері схову ЛВ на ст. Слов'янськ УМВС України на Донецькій залізниці - після набуття вироком чинності -знищити.

Позовну заяву Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах КЛПЗ «Міська лікарня ім. Леніна м. Слов'янськ» до ОСОБА_7 про стягнення понесених витрат на лікування ОСОБА_2 в розмірі 2854 грн. 16 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь КЛПЗ «Міська лікарня ім. Леніна м. Слов'янськ» МФО 834016 ГУДКУ в Донецькій області, ОКПО 01991197 розрахунковий рахунок №35419007002285 витрати в розмірі 2854 грн. 16 коп.

Позовну заяву Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах КЛПЗ «Міська лікарня №1» м. Слов'янськ до ОСОБА_7 про стягнення понесених витрат на лікування ОСОБА_2 в розмірі 586 грн. 80 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь КЛПЗ «Міська лікарня №1» МФО 834016 ГУДКУ в Донецькій області, ОКПО 01991139 розрахунковий рахунок №35411005001770 витрати в розмірі 586 грн. 80 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Якуша Н.В.