Постанова

від 13.09.2013 по справі 811/2341/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2013 року справа № 811/2341/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ковальов - Авто» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ковальов-Авто» (далі-позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі- відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0000062207 та №0000072207.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем :1) п.198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2011 року на суму 248 248 грн., внаслідок чого підприємством:

- занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на суму 167589 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2011 року на суму 80659 грн.;

2) п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп.139.1.9 п. 139 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 285485 грн.

Позивач зазначає, що господарські операції з контрагентами - ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Євро-Транс 2007», ТОВ «приємна пропозиція» та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позивних вимог посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Євро-Транс 2007», ТОВ «приємна пропозиція» та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» не мали реального характеру. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення - рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Представники позивача та відповідача подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (т.1, а.с.112).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від обох сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності суд ухвалив здійснювати судовий розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП «Ковальов-Авто» та ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Євро-Транс 2007», ТОВ «Приємна Пропозиція» та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», обставини використання придбаних товарів, робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що ПП «Ковальов-Авто» зареєстроване 17.12.2010 року в Кіровоградській районній державній адміністрації (т.1, а.с.33).

Види діяльності за КВЕД: технічне обслуговування та ремонт автомобілів; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; інші види торгівлі та ремонту (т.1, а.с.34).

На підставі наказу №152 від 17.06.2013 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Євро-Транс 2007», ТОВ «Приємна пропозиція» та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» (т.1, а.с.11).

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків (т.1, а.с.12-28).

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000062207 від 10.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72 668 грн. (т.1, а.с.29);

- податкове повідомлення - рішення № 0000072207 від 10.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 78 835 грн. (т.1, а.с.30).

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Євро-Транс 2007», ТОВ «Приємна пропозиція» та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що основною діяльністю ПП «Ковальов-Авто» є технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Як підтверджують матеріали справи, придбане у ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» котел для обігріву встановлено позивачем в приміщенні де здійснюється ремонт автомобілів.

На підтвердження реальності здійсненної господарської операції позивач надав в матеріали справи договір №43 від 16.11.2011р, видаткову накладну №605 від 26.12.2011р., податкову накладну №605 від 26.12.2011р. та на підтвердження оплати за придбаний котел платіжне дорученням №332 від 27.12.2011р. №336 від 04.01.2012р. (т.1, а.с.48-52).

Судом встановлено, що між ПП «Ковальов-Авто» та ТОВ «Євро-Транс 2007» укладений договір поставки №55 від 01.11.2012р. на поставку запасних частин до автомобілів (т.1, а.с.54).

На підтвердження реальності здійсненої господарської операції позивач надав в матеріали справи видаткову накладну № 16 від 01.11.2012р., податкову накладну №16 від 01.11.2012р., платіжне доручення №518 від 19.11.2012р., видаткову накладну №17 від 26.11.2012р., податкову накладну №17 від 26.11.2012р., платіжне доручення №525 від 29.11.2012р. (т.1, а.с.55-62).

Крім того, суд встановив, що між ПП «Ковальов-Авто» та ТОВ «Браво СРЛ» 03.09.2012р. укладено договір поставки №54 згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує запасні частини та матеріали для ремонту автомобілів (т.1, а.с.63).

Згідно видаткових накладних №1481 від 27.09.2012р. та №1480 від 03.09.12р. ТОВ «Браво СРЛ» поставило на адресу позивача запасні частини та матеріали для ремонту автомобілів на загальну суму 92 000 грн. (т.1, а.с.64, 67-68).

ТОВ «Браво СРЛ» виписало податкові накладні №1481 від 27.09.2012р. та №1480 від 03.09.2012р. (т.1, а.с.65, 69-70).

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжними дорученнями №488 від 27.09.2012р. та №487 від 24.09.2012р., копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.66, 71).

16.11.2011р. між ПП «Ковальов-Авто» та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» укладено договір купівлі-продажу №43, згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує знімачі для авто (т.1, а.с.72).

Згідно видаткової накладної №174 від 16.11.11р ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» поставило на адресу позивача знімачі для авто на загальну суму 60 000 грн. (т.1, а.с.73).

ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» виписало податкову накладну №174 від 16.11.2011р. (т.1, а.с.74).

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжним дорученням №305 від 16.11.2011р., копія якого долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.75).

03.07.2012р. між ПП «Ковальов-Авто» та ТОВ «Приємна пропозиція» укладено договір поставки №53, згідно якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує технічну літературу по ремонту та інструмент для ремонту автомобілів (т.1, а.с.76).

Згідно видаткових накладних №243 від 03.07.12р. та №244 від 16.07.12р. ТОВ «Приємна пропозиція» поставило на адресу позивача технічну літературу по ремонту та інструмент для ремонту автомобілів на загальну суму 99 000 грн. (т.1, а.с.77, 81).

ТОВ «Приємна пропозиція» виписало податкові накладні №243 від 03.07.2012р та №244 від 16.07.2012 р. (т.1, а.с.78, 82).

03.07.2012р. між ТОВ «Арагон Торг» (іменується-новий кредитор), ТОВ «Приємна пропозиція» (іменується-кредитор) та ПП «Ковальов-Авто» (іменується-боржник) укладено договір переведення боргу №26. Аналогічний договір переведення боргу укладено 16.07.12р. №27 (т.1,а.с.79,83).

Відповідно до п.1 вищезазначених договорів заборгованість Боржника перед Кредитором, що виникла за товари згідно видаткової накладної від 03.07.2012р. в сумі 57 000 грн. та згідно видаткової накладної від 16.07.2012р. в сумі 42000 грн. переводиться на Нового кредитора, у якого виникає право вимоги у Боржника вказаної суми.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується платіжними дорученнями №448 від 11.07.2012р. та №458 від 31.07.12р., копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.80, 84).

Як підтверджують матеріали справи, придбаний у контрагентів вищевказаний товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності, при надані послуги по технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів.

На підтвердження наданих послуг та використання придбаного товару позивач надав в матеріали справи договорів з ПП «ПВФ «Ацинус» №47/3/4-12 від 04.01.12р., ТОВ «М'ясокомбінат «Ятрань» №46 від 01.01.2012р., ТОВ «АПС-Кіровоград» №34 від 28.09.11р., ТОВ «Агроресурс» №11 від 30.04.11р., ТОВ «Кіровограддорсервіс» №63 від 11.09.12р., ДП «Кіровоградський експертно-технічний центр» №5 від 04.04.11р., ТОВ «Промислове підприємство «ЗІП» №64 від 01.09.12р., ТОВ «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №816 по СЦБ» №43 від 09.12.2011р., СТОВ «Агролан» №67 від 14.1 1.12р.(т.1, а.с.85-95).

Виконання зазначених договорів підтверджуються актами виконаних робіт. (т.1, а.с.96-140)

За виконані технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів замовниками робіт з Позивачем проведено розрахунки, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.145-156).

Частина придбаного майна, обладнання і технічної літератури знаходиться в залишках та використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання: №К-00000016 від 16.07.12р., №К-00000026 від 04.07.12р., №К-00000015 від 03.07.12р., №К-00000079 від 16.11.11р., копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.141-144).

Крім того, судом встановлено, що 01.11.2011р. між ПП «Ковальов-Авто» та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» укладено договір субпідряду №1/11 для виконання деяких робіт (т.1, а.с.157).

На виконання укладених договорів технічного обслуговування та ремонту автомобілів, в субпідряд було надано частину робіт по 9 (дев'яти) автотранспортних засобах.

Роботи субпідрядника підтверджуються дефектними актами, які підписувалися представниками сторін та актом здачі-прийняття робіт №279 від 29.11.2011р., копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.158-168)

ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» виписана податкова накладна №279 від 29.11.11р. (т.1, а.с.169).

Оплата за проведені роботи здійснена згідно платіжного доручення №315 від 30.11.11р. (т.1,а.с.170).

На підтвердження того, що зазначені в договорі субпідряду транспортні засобі знаходились на технічному обслуговувані і ремонті позивач надав в матеріали справи договір №38 від 04.11.2011 р., акт №502 від 04.11.2011р., договір №26 від 07.07.2011р., акт №561 від 25.11.2011р., договір №2 від 25.01.2011р., акт № 517 від 14.11.2011р., договір №9 від 27.04.1 1р., акти: №539 від 15.11.2011р., №522 від 14.11.2011р., №500 від 04.11.2011р., №484 від 01.11.2011р., №483 від 01.11.2011р., №488 від 01.11.2011р., №547 від 17.1 1.1 1р., копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.171-185).

Також, на підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав в матеріали справи копії податкових декларацій з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстри виданих та отриманих податкових накладних за періоди: грудень 2011р., липень 2012р.,вересень 2012р., листопад 2011р., та копії установчих документів ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Євро-Транс 2007», ТОВ «Приємна пропозиція», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» (т.1, а.с.186-257).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання зобов'язань по спірним господарським операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, тощо відповідачем до суду не надано.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.. 215, ст. 228, ст.662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару та робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно формував податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки Акта перевірки про порушення є помилковими.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 10.07.2013 року №0000062207 та №0000072207 є протиправними та підлягають скасуванню.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України ПП «Ковальов-Авто» судові витрати у розмірі 1820,96грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Приватного підприємства «Ковальов - Авто» задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 10.07.2013 року №0000062207.

3.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 10.07.2013 року№0000072207.

4.Присудити Приватному Підприємству «Ковальов - Авто» (код 37277402) судові витрати в розмірі 1820,96 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 1820,96 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук