Рішення

від 11.11.2013 по справі 910/15355/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/15355/13 11.11.13

За позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм"

про стягнення 164 755,08 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кравець І.В., (за довіреністю від 15.01.2013);

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 11 листопада 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" про стягнення 164 755,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено до розгляду на 18.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 розгляд справи відкладено на 07.10.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.10.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 11.11.2013.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

У судове засідання, призначене на 11.11.2013 з'явився представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2012 Міністерство охорони здоров'я України (далі за текстом - МОЗ України) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" (далі за текстом - ТОВ "Центрофарм", відповідач) на підставі проведених конкурсних торгів уклали договір №382/21-24 (далі за текстом - Договір) про закупівлю товарів за державні кошти (постачання товару).

Умовами Договору визначено, що відповідач зобов'язується поставити товар, а Замовник - оплатити товар за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" на виконання "Загальнодержавної програми забезпечення профілактики BIЛ- інфекції, лікування, догляду та підтримки BIЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки" в частині "Централізована закупівля медикаментів для антиретровірусної терапії дорослих, підлітків та дітей, відповідно до узгодженої Специфікації.

Згідно з п. 5.1. Договору поставка товару здійснюється у відповідності до узгодженого Графіку поставки.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що уповноваженим підприємством Міністерства охорони здоров'я України визначено - Державне підприємство "Укрвакцина" МОЗ України.

Відповідно до Укладеного та погодженого Графіку поставки, відповідач повинен був здійснити постачання товару: 24.42.1 Препарати лікарські (Антиретровірусні препарати): Тенофовір+Емтрицитабін, табл., капс., драже, 300 мг/200 мг в кількості 172 050 од. на загальну суму 1 307 580,00 грн. до 31.12.2012.

19.12.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду №1, згідно якої було змінено вартість та кількість товару та були внесені зміни до Специфікації та Графіку поставки.

При цьому, Державне підприємство "Укрвакцина" МОЗ України" (далі за текстом - ДП "Укрвакцина" МОЗ України", позивач) зазначає, що додатковою угодою не було змінено сам строк поставки - грудень 2012 року, а тому відповідач був зобов'язаний здійснити поставку товару до 31.12.2012.

Відповідач здійснив поставку товару 26.02.2013, що підтверджується видатковою накладною №Ц-00000011.

Відповідно до укладених між Міністерством охорони здоров'я України та ДП "Укрвакцина" МОЗ України договорів-доручення від 04.05.2012 №30/21-24 та від 12.03.2013 №6, а також довіреностей, виданих на виконання договорів доручення, ДП "Укрвакцина" МОЗ України забезпечує контроль за виконанням постачальниками своїх договірних зобов'язань та забезпечує участь у претензійно-позовній роботі у разі недотримання постачальниками умов договорів.

ДП "Укрвакцина" МОЗ України 19.04.2013 на виконання покладених на неї наказом МОЗ та договором-доручення обов'язків, було здійснено нарахування штрафних санкцій відповідачу за порушення строків постачання Товару, визначеного Графіком поставки.

Як зазначає позивач, відповідач прострочив поставку Товару з 01.01.2013 по 26.02.2013 року на суму 1 307 580,00 грн., а тому 19.04.2013 за прострочення постачання товару на 56 календарних дні, відповідачу було нараховані штрафні санкції (пеню та штраф) на суму 164 755,08 грн. та надіслано претензію №01.05.20-05/265 від 19.04.2013, проте відповіді не було отримано.

Відповідно до п. 11.2, Договір може бути змінено у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.2., Замовник має право передбачити попередню оплату шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору про закупівлю, яка передбачається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Позивач вказує на те, що ним було перераховано на рахунок відповідача передоплату за товар, але будь-які зміни до графіку поставки внесені не були.

Позивач наголошує на тому, що оплата замовником 25.12.2012 виставленого відповідачем рахунку не свідчить про зміну сторонами строку поставки. Пункт 4.2. договору лише надає право замовнику передбачити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Таким чином, позивач зазначає, що воля сторін застосувати до відносин поставки положення цього нормативного акта повинна бути виражена письмовою угодою, так як п.4.2. надає лише право замовнику передбачити попередню оплату.

Позивач звертає увагу суду на те, що здійсненням попередньої оплати сторони не змінили графік поставки, свідчить і лист відповідача від 24.12.2012 №215, згідно якого відповідач просив замовника здійснити попередню оплату та гарантував поставку товару в грудні 2012 року згідно графіку поставки.

Відповідно до укладених між Міністерством охорони здоров'я України та ДП "Укрвакцина" МОЗ України договорів-доручення від 04.05.2012 р. №30/21-24 та від 12.03.2013р. №6, а також довіреностей, виданих на. виконання договорів доручення, ДП "Укрвакцина" МОЗ України здійснює претензійно-позовну роботу, а тому виступає у якості представника Міністерства охорони здоров'я України перед третіми особами.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з ТОВ "Центрофарм" пеню в розмірі 73 244,48 грн., штраф в розмірі 91 530,60 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва суд зобов'язував надати відповідача письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини та нормативно-правове обгрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду, відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

При цьому ст. 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором №382/21-24 від 19.12.2012 не виконав, чим порушив умови Договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору, у випадку затримки поставки Товару понад термін, встановлений п. п. 5.1, 5.2 Договору (в тому числі з причин, якщо поставку не було прийнято з підстав, зазначених у п. 7.2. цього Договору) Постачальник, сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару на склад одержувача і прийняття його одержувачем, а за прострочення понад 30 (тридцяти) календарних днів з Постачальника стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (неприйнятого) одержувачем товару (п.7.2 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі вищезазначеного, позивачем надано наступний розрахунок пені: 1 307 580,00 * 56 * 0,1% = 73 224,48 грн. (за період з 01.01.2013 до 26.02.2013).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 91 530,60 грн. штрафу з розрахунку: 1 307 580,00 * 7% = 91 530,60 грн.

Надані позивачем розрахунки пені та штрафу перевірено судом та встановлено, що вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаних статей.

На підставі вищезазначеного, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 73 244,48 грн. та штраф у розмірі 91 530,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено неналежне виконання умов договору відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: пеня у розмірі 73 244,48 грн. та штраф у розмірі 91 530,60 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, б. 17, будівля №93-А, оф. 12, ЄДРПОУ 35735265, р/р 26008007145601 в АТ "Сведбанк", МФО 300164), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925, р/р 35213067000021 в ДКСУ, МФО 820172), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пеню у розмірі 73 244,48 грн. (сімдесят три тисячі двісті сорок чотири гривні 48 копійок), штраф у розмірі 91 530,60 грн. (дев'яносто одна тисяча п'ятсот тридцять гривень 60 копійок) та судові витрати - 3 295,10 грн. (три тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень 10 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.11.2013.

Суддя Ю.В. Цюкало