Рішення

від 14.11.2013 по справі 915/1721/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 915/1721/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила-центр»

07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акан ТД»

54010, м. Миколаїв, вул. 7 - Поперечна, 1 а, офіс 2

Про: стягнення боргу в сумі 20 336,56 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Божко С.А., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 24.09.2013 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 18 633,90 грн., 3% річних в розмірі 284,33 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення в розмірі 1418,33 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 356/116 від 20.02.2013 року; видаткових накладних № 3560000115 від 20.02.13 р. та № 3560000162 від 05.03.13 р., довіреності № 1 від 22.02.13 р., претензії № 60/13 від 07.08.13 р., товарно-транспортної накладної від 05.03.13 р., акту звірки підписаного позивачем, норм ст. ст. 530, 526, 625, 545, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, відповідь на претензію не надав, акт звірки підписати відмовився, прийнятий товар не оплатив.

Відповідач відзив по суті позову не надав, в судове засідання свого представника двічі не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал та поштові рекомендовані повідомлення про вручення відправлення.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

14.11.2013 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

20 лютого 2013 року між сторонами був укладений договір поставки № 356/116 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність покупця, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар. Асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та її ціна, за бажанням покупця, зазначаються у специфікації та/або в рахунку на оплату. В процесі виконання договору інформацію, яку зазначено у специфікації, може бути змінено постачальником, в результаті чого сторони погоджують нову специфікацію.

Відповідно до умов пунктів 3.1. 3.2 та 3.3 договору поставка товару здійснюється за заявкою на поставку покупця на умовах правил ІНКОТЕРМС-2010; СРТ-транспортом та за рахунок постачальника на склад (місцезнаходження) покупця або EXW - власним транспортом та за власний рахунок покупця зі складу (місцезнаходження) постачальника. Поставка товару здійснюється партіями на підставі належним чином оформлених заявок на поставку товару покупця. Заявка на поставку товару передається постачальнику засобами електронного зв'язку (по факсу). Підтвердженням про прийняття заявки зі сторони постачальника являється виставлений рахунок на оплату. Покупець набуває права власності на товар і несе пов'язані з цим ризики (випадкова втрата, псування) з моменту отримання товару та підпису сторонами товаро-супровідних документів.

Відповідно до змісту пунктів 4.2, 4.5 та 4.6 цього договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами визначеними у рахунках, видаткових накладних, належним чином оформлених на підставі специфікації або заявки на поставку. Оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві . Моментом здійснення оплати вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами пунктів 10.2 та 10.3 строк дії договору з моменту визначеного п. 10.1 договору до 31.12.2013 року включно. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до припинення, не повідомить іншу сторону про свій намір не продовжує дію договору, даний договір автоматично продовжує діяти на кожний наступний календарний рік і на тих же умовах.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар: 1) за видатковою накладною № 3560000115 від 20.02.13 р. на загальну суму 13828,80 грн. ; 2) за видатковою накладною № 3560000162 від 05.03.13 р. на загальну суму 4805,10 грн .

Вказані факти позивач підтверджує також наступними доказами: довіреність № 1 від 20.02.13 р. зі зразком підпису особи якій належить отримати паливно - мастильних матеріалів на суму 13828,80 грн.; товаро-транспортна накладна № 3560000115 від 20.02.13 р. з печатками та підписами обох контрагентів; рахунок № 3560000116 від 20.02.13 р. на 13828,80 грн.; товаро-транспортна накладна № 3560000162 від 05.03.13 р. з печатками та підписами обох сторін; рахунок № 3560000130 від 01.03.13 р. на 4805,10 грн.

Доказів, які спростовують наведені обставини відповідач суду не надав.

На вимогу ухвали суду, позивач письмово повідомив, що окрему специфікацію сторони до договору не укладали, асортимент товару погоджували у видаткових накладних та рахунках на оплату. Всі заявки в процесі виконання договору відповідач надав позивачу в усній формі.

Беручи до уваги відсутність в договорі № 356/116 від 20.02.13 р. посилання на специфікацію та заявки, як на невід'ємні частини цього договору та відсутність відповідних заперечень з боку відповідача, суд прийняв до відома наведені пояснення позивача.

Відповідно до умов п. 4.5 договору оплата товару покупцем повинна була здійснюватися не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві, тобто з 20.02.13 р. до 07.03.13 р.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач в строки погоджені сторонами в даному договорі, оплату товару, переданого йому постачальником, не здійснив.

Так, 07.08.13 р. позивач письмово звертався до боржника з вимогою погасити основну суму боргу в розмірі 18633,90 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного досудового попередження № 60/13.

10.08.13 р. відповідач отримав це попередження, але відповідь на нього не надав, борг в зазначений термін не погасив.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за договором № 356/116 від 20.02.13 р. дійсно складає в сумі 18633,90 грн.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, суд перевірив нарахування позивачем розмір річних, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період прострочення з 07.03.2013 р. по 11.09.2013 р. та 3% річних в сумі 284,33 грн.

Також, розділом 7 договору № 356/116 сторони дійшли згоди, що у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5 договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в період прострочення оплати) від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 цього Закону визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 даного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведених норм, обставин справи та умов п. 7.2 договору, суд перевірив нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені (щодо строків та розміру) та дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог в цій частині позову, а саме - стягнення пені в загальному розмірі 1336,54 грн. за період з 07.03.2013 р. по 05.09.2013 р. (182 дні).

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, але з урахуванням вищенаведеного - задоволенню їх частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акан ТД» (54010, м. Миколаїв, вул. 7 - Поперечна, 1 а, офіс 2, код ЄДРПОУ 38169390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила-центр» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б, код ЄДРПОУ 382557222) - суму основного боргу в розмірі 18 633,90 грн., 3% річних в розмірі 284,33 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення в розмірі 1336,54 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову щодо стягнення пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 18 листопада 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова