Рішення

від 12.07.2006 по справі 3/40-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/40-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "12" липня 2006 р.                                                       по справі  № 3/40-38.1

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”                  в особі Волинської філії ДК „Газ України”, м. Луцьк  

до відповідача: державного підприємства „Ратнівське лісомисливське господарство”, смт. Ратне             

про стягнення 13014 грн. 18 коп. заборгованості, пені та процентів річних

                                                                                                 Голова господарського суду Волинської області

                                                                                                 Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Савич С.І. –провідний юрисконсульт Волинської філії ДК “Газ України” (дов. №5/102 від 03.01.2006р.)        

від відповідача: не з'явились  

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача  було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки. Заяв                                  та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: Позивач –дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Волинської філії ДК „Газ України”, м. Луцьк просить стягнути з відповідача –державного підприємства „Ратнівське лісомисливське господарство”, смт. Ратне 13014,18 грн., в тому числі 12462,22 грн. заборгованості по оплаті поставленого у відповідності до укладених між сторонами договорів №7-52-5 від 24.12.2004р. та №7-52-6 від 28.12.2005р. природного газу, 476,62 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у встановлені строки                         і порядку належних розрахунків по оплаті поставленого і спожитого природного газу, а також 75,34 грн. процентів річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2006р. розгляд справи відкладався, а у відповідності                          до повідомлення суду від 03.07.2006р. розгляд справи переносився.

В судовому засіданні 12.07.2006р. представник позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач телеграмою від 04.07.2006р. (вх. №01-29/9427) пред'явлений позов визнав повністю зазначивши при цьому, що причиною існування боргу виступає важке фінансове становище підприємства. Одночасно з цим відповідачем заявлене клопотання щодо розстрочення платежів та проведення судового засідання без представника державного підприємства „Ратнівське лісомисливське господарство”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2004 року та 28 грудня 2005 року між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Волинської філії ДК „Газ України”, м. Луцьк                           та державним підприємством „Ратнівське лісомисливське господарство”, смт. Ратне було укладено договори на постачання природного газу за №7-52-5 та №7-52-6.

У відповідності до умов зазначених угод позивачем було взято на себе зобов'язання щодо забезпечення безперебійного постачання відповідачу природного газу.

На виконання умов вказаних договорів Волинською філією дочірньої компанії „Газ України” впродовж періоду грудня 2005 року –березня 2006 року надавались ДП „Ратнівське лісомисливське господарство” послуги по постачанню природного газу.

Всього у зазначений період державному підприємству „Ратнівське лісомисливське господарство” було поставлено, а останнім прийнято та спожито 22700 м.куб. природного газу загальною вартістю 12462,22 грн. Вартість 1000,0 стандартних куб.м. природного газу було погоджено сторонами в пунктах 5.1 договорів №7-52-5 від 24.12.2004р. та №7-52-6 від 28.12.2005р. і в додаткових угодах №№1, 5 від 01.02.2005р., від 01.11.2005р. та від 20.02.2006р. до вказаних договорів.                

Загальна кількість поставленого відповідачу природного газу та його вартість підтверджені долученими до матеріалів справи документами, зокрема, підписаними між споживачем природного газу  (ДП „Ратнівське лісомисливське господарство”) та постачальником газу (Волинською філією ДК “Газ України”) актами прийому-передачі природного газу за грудень 2005 року, січень-березень місяці 2006 року, а також оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 15-21).

Згідно п.п. 6.1 договорів №№7-52-5, 7-52-6, оплата за спожитий природний газ повинна була здійснюватись покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами в наступному порядку: перша оплата в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за п'ять банківських днів до початку місяця поставки газу; послідуючі оплати проводяться плановими платежами по двадцять п'ять відсотків від вартості запланованих місячних обсягів до десятого та двадцятого числа поточного місяця; остаточний розрахунок повинен проводитись відповідачем на підставі акту приймання-передачі газу                       (за звітний місяць) до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач взяті на себе згідно угод від 24.12.2004р. №7-52-5 та від 28.12.2005р. №7-52-6 зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого останнім природного газу (у строки, порядку та розмірах, визначених договорами) не виконав, вартість спожитого газу в повному обсязі не оплатив.  

У зв'язку з викладеним у державного підприємства „Ратнівське лісомисливське господарство” виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи                                       в судовому засіданні склала 12462,22 грн. Сума заборгованості підтверджується також підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 01.04.2006р. №52 (а.с. 22).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом,                але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори на постачання природного газу предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом               не визнавались, сторонами розірвані не були.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договорів, постачання позивачем відповідачу природного газу, отримання останнього та його використання державним підприємством „Ратнівське лісомисливське господарство”, а також не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 12462,22 грн. заборгованості, пред'явлені дочірньою компанією „Газ України” в особі Волинської філії ДК „Газ України”, підставні і підлягають до задоволення.

Разом з тим, відповідачу у відповідності до п.п. 7.2 договорів №7-52-5 від 24.12.2004р. та №7-52-6 від 28.12.2005р., ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого та спожитого природного газу було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків               за період прострочки платежів з 10.01.2006р. по 18.05.2006р. склала 476,62 грн.  

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно                                   до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано 75,34 грн. процентів річних за період прострочки платежів з 10.01.2006р. по 18.05.2006р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми пені та процентів річних суд вважає, що останні нараховані позивачем підставно, у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства                              та підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Клопотання відповідача щодо розстрочення платежів задоволенню не підлягає, оскільки останнім не представлено в підтвердження цих вимог відповідних документів, котрі б свідчили про важке фінансове становище підприємства-відповідача, відсутність у останнього коштів для погашення заборгованості перед позивачем, неможливість у зв'язку з цим виконати рішення господарського суду.  

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому                                у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок державного підприємства „Ратнівське лісомисливське господарство”.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 550, 599, 625 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства „Ратнівське лісомисливське господарство” (смт. Ратне,              вул. Б.Хмельницького, 67, р/р 260083515 в АППБ „Аваль”, МФО 303569, код 00991503) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Волинської філії  ДК „Газ України” (м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, р/р 26030301800 у Волинському центральному відділенні „Промінвестбанку” м. Луцька, МФО 303138, код 23253092) 12462,22 грн. заборгованості,              476,62 грн. пені та 75,34 грн. процентів річних, а всього 13014,18 грн., 130,15 грн. в повернення витрат                по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Голова господарського суду

Волинської області                                                                                 В.О. Кравчук