Постанова

від 23.10.2013 по справі 804/6539/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 р. Справа № 804/6539/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіон-Таврія» про стягнення 22833 грн. 57 коп . , -

ВСТАНОВИВ :

14.05.2013р. Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіон-Таврія» та просить стягнути податковий борг з відповідача в сумі 22833,57 грн. шляхом стягнення коштів з відкритих рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіон-Таврія» у банках, обслуговуючих вказаного платника податків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та має борг з податку по орендній платі з юридичних осіб в сумі 22833, 57 грн., який несплачений відповідачем. Позивачем вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача була надіслана податкова вимога №641 від 01.08.2012 р., яку було вручено 15.08.2013 р. Однак, відповідачем не було сплачено податкового боргу, який позивач і просить стягнути в судовому порядку, посилаючись на ст.ст. 16, 20, 59, 95 Податкового кодексу України.

Позивач 23.10.2013р. надав до канцелярії суду заяву, в якій просить розглянути справу у письмовому провадженні та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.(а.с. 34).

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.(а.с. 33).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищенаведене, заяву позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.18. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

П. 49.18.1, п. 49.18.2 ч. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подаються за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також у відповідності до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіон-Таврія» 30.06.2005р. зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ станом на 03.06.2013р. (а.с. 28-30).

У 2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіон-Таврія» до податкового органу були подані наступній податкові декларації по орендній платі з юридичних осіб:

- 02.04.2012 р. податкова декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,00 грн. по строку сплати 30.07.2013 р. (а.с. 14-15);

- 02.04.2012 р. податкова декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. по строку сплати 30.08.2013 р.

- 02.04.2012 р. податкова декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. по строку сплати 30.09.2013 р.

- 02.04.2012 р. податкова декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. по строку сплати 30.10.2013 р.

- 02.04.2012 р. податкова декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. по строку сплати 30.11.2013 р.

- 02.04.2012 р. податкова декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. по строку сплати 30.12.2013 р.

- 02.04.2012 р. податкова декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,07 грн. по строку сплати 30.01.2013 р.

Згідно данних облікової картки відповідача та наданого податковим органом розрахунку суми позову, наведеного у листі від 10.09.2012р., відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив суми грошових зобов'язань за вищевказаними податковими деклараціями та податковий борг становить в загальній сумі 22833, 57грн., а саме по деклараціям по орендній платі з юридичних осіб за півріччя 2012р. в сумі 22833, 57грн.

В подальшому, податковим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога № 641 від 01.08.2012р. на суму 3269,00грн., яка була вручена відповідачеві, докази наявні в матеріалах справи. (а.с. 13).

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, виходячи із граничних строків сплати сум податкових зобов'язань, зазначених самостійно у податкових деклараціях та з урахуванням п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, відповідач повинен був сплатити податкові зобов'язання у наступні строки:

- по податковій декларації № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,00 грн. до 30.07.2013 р. ;

- по податковій декларації № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. до 30.08.2013 р.;

- по податковій декларації № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. до 30.09.2013 р.

- по податковій декларації № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. до 30.10.2013 р.

- по податковій декларації № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. до 30.11.2013 р.

- по податковій декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,10 грн. до 30.12.2013 р.

- по податковій декларація № 9015984691, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати сума 3269,07 грн. до 30.01.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у зазначені строки суми податкових зобов'язань не сплатив, у зв'язку з чим у нього виник податковий борг по сплаті орендних платників за земельні ділянки за червень 2012р. в сумі 3269,10грн. з 31.07.2012р.; за липень 2012р. в сумі 3269,10 грн. з 31.08.2011р.; за серпень 2011р. в сумі 3269,10 грн. з 31.10.2012р.; за вересень 2012р. в сумі 3269,10 грн. - з 31.10.2012р.; за жовтень 2011р. в сумі 3269,10 грн. - з 01.12.2012р.; за листопад 2012р. в сумі 3269,10 грн. - з 31.12.2012р.; за грудень 2012р. в сумі 3269,07 грн. - з 31.01.2013р.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в сумі 22833,57 грн. у встановлені законодавством строки суду не надав, відсутні також і докази на спростування вищевикладених обставин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність своїх позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 22833,57 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 55, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіон-Таврія» про стягнення 22833,57 грн.- задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіон-Таврія» (73000, м. Херсон, Комсомольський район, вул. Петренко, буд.18 код ЄДРПОУ 01351859) на користь держави податковий борг у сумі 22833,57грн. ( двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три грн. 57 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва