Постанова

від 05.11.2013 по справі 811/2922/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року справа № 811/2922/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача : Кондратюка В.С.;

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Ранчо "Оазис" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ульяновського РУЮ Кіровоградської області ОСОБА_2 провизнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Ранчо "Оазис" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ульяновського РУЮ Кіровоградської області ОСОБА_2 про визнання незаконними дій Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_2, виражені в бездіяльності щодо прийняття особисто нею рішення про реєстрацію права оренди, та передачу заяви ПП "Ранчо "Оазис" про реєстрацію права оренди на розгляд іншому Державному реєстратору прав на нерухоме майно Державної реєстраційної службми України та зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_2 зареєструвати право оренди на земельну ділянку площею 3, 24 га., кадастровий номер якої: 3525581900:02:000:7507, яка знаходиться на території Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, за ПП "Ранчо "Оазис", як за орендарем згідно договору оренди землі від 26.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що директором ПП "Ранчо "Оазис" 26.06.2013 року подано державному реєстратору прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ульяновського РУЮ Кіровоградської області ОСОБА_2 документи для реєстрації права оренди. В серпні 2013 року відповідач повідомив, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковським М.В. від 18.07.2013 року №4101783 відмовлено позивачу у державній реєстрації права оренди. Позивач зазначав, що дії державного реєстратора ОСОБА_2 є незаконними, оскільки особисто рішення про реєстрацію або відмову не приймала, а передала документи для вирішення даного питання іншому реєстратору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги адміністративного позову і просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов та зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки вона діяла згідно наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5. Пунктом 1 даного наказу передбачено, що державна реєстрація, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів державного реєстру речових прав на нерухоме майно водного фонду та земельних ділянок загальною площею понад 1 га проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.06.2013 року з метою реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер - 35255819000:02:000:7507, директор ПП "Ранчо "Оазис" звернулась з заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ульяновського РУЮ Кіровоградської області ОСОБА_2 (а.с.18-19).

Вищевказана заява з документами була прийнята державним реєстратором ОСОБА_2 та сформована картка прийому заяви №3458464 від 26.06.2013 року(а.с.20).

На виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 державним реєстратором ОСОБА_2 заяву ПП "Ранчо "Оазис" та подані документи для реєстрації права оренди земельної ділянки направлено на розгляд Державній реєстраційній службі України.

18.07.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковським М.В. прийнято рішення №4101783 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с.21).

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до пп.2 п.1 ст. 4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягає право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Згідно п.7 ст.3 Закону №1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Частиною 4 статті 9 Закону№1952-IV визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

У пункті 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703 зазначено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що державний реєстратор за місцем розташування майна повинен самостійно прийняти рішення про реєстрацію права оренди або рішення про відмову в реєстрації такого права.

Відповідач посилається на законність своїх дій, оскільки вони вчинені відповідно до наказу Міністерства юстиції України.

Суд погоджується з відповідачем, що така вимога встановлена до державних реєстраторів прав на нерухоме майно, а саме - наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5, зареєстрованим Міністерством юстиції України 02.04.2013 року №534/23066.

Водночас, права та обов'язки державного реєстратора прав на нерухоме майно, правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Положеннями зазначеного Закону не передбачено передачу заяв та документів щодо реєстрації прав на нерухоме майно для розгляду іншим державним реєстраторам.

Закон №1952-IV не містить вимог щодо розгляду заяв та документів про реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень водного фонду та земельних ділянок загальною площею понад 1 га. державними реєстраторами прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, а наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 є підзаконним нормативно-правовим актом. Тому суд не може взяти до уваги аргумент відповідача, оскільки застосування підзаконного правового акта у цій ситуації привело до порушення закону, що має вищу юридичну силу порівняно з підзаконним актом.

Суд зазначає, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

У разі невідповідності підзаконного правового акта Конституції, закону, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою, або іншому правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тобто при застосуванні правових актів суд повинен враховувати їх місце в ієрархії національного законодавства - юридичну силу.

Отже, на час виникнення спору наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 суперечив вимогам Закону №1952-IV у частині регулювання правовідносин щодо розгляду заяв та документів про реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень водного фонду та земельних ділянок загальною площею понад 1 га.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції, закону, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.02.2013 року справа №21-29а13.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1.11.96 №9 (п.5), зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, постанови Верховної Ради, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи наведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми закону №1952-IV.

Суд звертає увагу на те, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 допущено протиправну бездіяльність, яка знайшла прояв у невиконанні вимог статті 9 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стосовно позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 зареєструвати право оренди на земельну ділянку площею 3,24 га., кадастровий номер якої: 3525581900:02:000:7507, яка знаходиться на території Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, за ПП "Ранчо "Оазис", суд звертає увагу на наступне.

За своєю правовою природою повноваження державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є дискреційним повноваженням даного державного службовця.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - «Рекомендація R(80)2») під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень позамежами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 прийняти конкретно визначені рішення є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому в її задоволенні слід відмовити. В той же час, відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав Позивача суд зобов'язує Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 розглянути документи ПП "Ранчо "Оазис" про реєстрацію права оренди на земельну ділянку та прийняти рішення відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_2, виражені в бездіяльності щодо прийняття особисто нею рішення про реєстрацію права оренди, та передачу заяви ПП "Ранчо "Оазис" про реєстрацію права оренди на розгляд іншому Державному реєстратору прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України.

Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_2 розглянути документи ПП "Ранчо "Оазис" про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 3,24 га, кадастровий номер якої: 3525581900:02:000:7505 та прийняти рішення відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ранчо "Оазис" судові витрати у розмірі 17,20 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10.11.2013р.

Суддя Р.В. Жук