cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2013 р.Справа № 916/2574/13
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Стадник О.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Електросвіт" до приватного підприємства „Енергуд" про стягнення 10 181,90 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство „Електросвіт" (далі по тексту - ПП „Електросвіт") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Енергуд" (далі по тексту - ПП „Енергуд") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 10 181,90 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 9 394,69 грн., збитків від інфляції в сумі 101,53 грн. та трьох відсотків річних в сумі 685,68 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного згідно із умовами укладеного між сторонами по справі у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого посвідчується видатковою накладною № 220305 від 24.03.2011р.
Згідно із заявою від 11.10.2013р. позивач просив суд розглядати дану справу за відсутності його повноважного представника.
На адресу відповідача ПП „Енергуд", що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно із витягом із названого реєстру, господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду справи № 916/2574/13. Конверти з поштовими відправленнями, надіслані на адресу ПП „Енергуд", були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланої на юридичну адресу ПП „Енергуд" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був повернутий органом зв'язку з позначкою "адресат вибув" та "адресат відсутній", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином ПП „Енергуд" про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ПП „Енергуд" про час та місце розгляду даної справи. Проте, названий відповідач не скористався правом на забезпечення участі свого представника у судовому процесі. Оскільки відповідачем не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
На підставі видаткової накладної № 220305 від 24.03.2011р. ПП „Електросвіт" було передано на користь ПП „Енергуд" товар на загальну суму 9 394,69 грн. Про прийняття даного товару відповідачем свідчать підпис його представника та печатка підприємства на даному первинному бухгалтерському документі.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" наголошено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару, вчинення якого посвідчується видатковою накладною № 220305 від 24.03.2011р. як первинним бухгалтерським документом, в якому відображено зміст відповідної господарської операції.
В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Позивачем прийняті на себе зобов'язання щодо передачі товару відповідачу були виконані належним чином, що, як вже зазначалося по тексту рішення вище, підтверджується видатковою накладною № 220305 від 24.03.2011р., за якою ПП „Енергуд" було прийнято від ПП „Електросвіт" визначений у даному документі товар вартістю 9 394,69 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, положеннями ст.ст. 251, 252 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
При вирішенні питання щодо строків оплати товару у правовідносинах купівлі - продажу слід обов'язково застосовувати приписи ст. 692 ЦК України та мати на увазі той факт, що вказаною законодавчої нормою закріплено спеціальне для даних відносин правило щодо визначення порядку перебігу строку виконання грошового зобов'язання покупця з оплати вартості придбаної продукції, яке виникло на підставі відповідного договору купівлі-продажу. Так, строк виконання зобов'язання з оплати вартості придбаного товару починається для покупця з моменту прийняття ним товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо інший строк оплати вартості товару не визначено угодою сторін або актами цивільного законодавства. У випадку, якщо угодою сторін не визначено строку виконання покупцем вказаного грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 530 названого Кодексу, якою врегульовано порядок виконання зобов'язань, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення у постанові від 28.02.2012р. № 5002-8/481-2011.
Так, при укладенні у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого підтверджується наявною у матеріалах справи накладною, сторонами по справі не було визначено строку виконання ПП „Енергуд" грошового зобов'язання з оплати проданого позивачем товару , оскільки документ, якими посвідчувалось вчинення названої угоди, не містять застережень про зворотне. У зв'язку з викладеним, керуючись приписами ст. 692 ЦК України, порядок застосування якої відображено по тексту рішення вище, суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити вартість товару в сумі 9 394,690 грн., придбаного за видатковою накладною № 220305 від 24.03.2011р., з моменту прийняття переліченої у даному документі продукції, тобто до 24.03.2011р. включно.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем прийняті на себе грошові зобов'язання з оплати вартості придбаного товару в сумі 9 394,69 грн. в порушення вимог ст. 692 ЦК України виконані не були, в результаті чого на момент вирішення спору у ПП „Енергуд" наявна заборгованість перед ПП „Електросвіт" в сумі 9 394,69 грн.
За таких обставин, враховуючи нездійснення з боку відповідача оплати вартості придбаного за видатковою накладною № 220305 від 24.03.2011р. товару після його прийняття, керуючись положеннями ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ПП „Електросвіт" про стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар в сумі 9 394,69 грн.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної за видатковою накладною № 220305 від 24.03.2011р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 101,53 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції /а.с. 11-12/, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення із ПП „Енергуд" інфляційних збитків в сумі 101,53 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 685,68 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань /а.с. 12, зворотній бік/, суд доходить висновку про його обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП „Електросвіт" про стягнення з ПП „Енергуд" трьох відсотків річних в сумі 685,68 грн. також підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, факт існування заборгованості ПП „Енергуд" перед ПП „Електросвіт" за придбаний на підставі видаткової накладної № 220305 від 24.03.2011р. товар в загальному розмірі 10 181,84 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 9 394,69 грн., збитків від інфляції в сумі 101,53 грн. та трьох відсотків річних в сумі 685,68 грн., витікає з положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ПП „Енергуд" на користь ПП „Електросвіт" суми основного боргу в розмірі 9 394,69 грн., збитків від інфляції в сумі 101,53 грн. та трьох відсотків річних в сумі 685,68 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Судові витрати зі сплати судового збору згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства „Енергуд" /65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, буд. 13, код ЄДРПОУ 37008005/ на користь приватного підприємства „Електросвіт" /79000, м. Львів, вул. Граб'янки, 10, код ЄДРПОУ 31658711/ суму основного боргу в розмірі 9 394 грн. 69 коп. /дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири грн. 69 коп./, збитки від інфляції в сумі 101 грн. 53 коп. /сто одна грн. 53 коп./, три відсотки річних в сумі 685 грн. 68 коп. /шістсот вісімдесят п'ять грн. 68 коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп./. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 11.11.2013р.
Суддя С.П. Желєзна
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2013 |
Оприлюднено | 19.11.2013 |
Номер документу | 35297714 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Желєзна С.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні