Постанова

від 02.10.2013 по справі 801/3404/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2013 р. (15:30) Справа №801/3404/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представника позивача Ялової Л.О., паспорт НОМЕР_1, представника відповідача Григор'єва І.О., довіреність № 10/10 від 09.08.13, посвідчення НОМЕР_2, експерта Дубиніної І.В., посвідчення НОМЕР_3 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ ПРОЕКТ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕ ПРОЕКТ" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 № 0003531501, № 0005571502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності і суперечать чинному законодавству, валові витрати та податковий кредит сформовані на підставі отриманих від контрагентів первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, зокрема податкових накладних. Товарність та відповідність укладених з контрагентом угод нормам чинного законодавства підтверджується відповідними первинними документами, у зв'язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Позивач зазначає, що податковий орган дійшов висновків викладених в акті перевірки тільки на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок від 06.04.2012, відносно контрагентів позивача.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно за порушення позивачем приписів податкового законодавства, а саме під час перевірки встановлено заниження податку на прибуток, завищення податкового кредиту та завищення від'ємного значення з ПДВ, у зв'язку з чим, просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.04.2013 призначено у справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експертизи.

02.09.2013 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов експертний висновок № 15 від 15.08.2013 у зв'язку з чим, суд ухвалою від 09.09.2013 поновив провадження у справі з 18.09.2013 та продовжив судовий розгляд.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, експерта, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

З 21.02.2013 по 27.02.2013 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ДЕ ПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 35109449) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БРЕНД СТРОЙ» (ЄДРПОУ 36165567) за листопад 2010 р., січень 2011 р., ТОВ «КРИМСТРОЙІНДУСТРІЯ»(ЄДРПОУ 32100553) за лютий-квітень, червень 2010 р., за квітень 2011р., ПП «СЕВЕЛІТСТРОЙ»(ЄДРПОУ 35096833) за вересень 2010 р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1518/15.2/35109449 від 06.03.2013 (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 п.п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді що перевірявся на загальну суму 56502 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 р.-1279 грн., 2 квартал 2010 р.- 1680 грн., 3 квартал 2010 р.-50000 грн., 4 квартал 2010 р.-1459 грн., 1 квартал 2011 р.-2084 грн.

-п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено завищення податкового кредиту у сумі 45201 грн., в тому числі: лютий 2010 р. 117 грн., березень 2010 р. 906 грн., червень 2010 р. 1227 грн., вересень 2010 р. 40000 грн., листопад 2010 р. 1167 грн., січень 2011 р. 1667 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму ПДВ 117 грн. у квітні 2010 р. та заниження ПДВ до сплати у сумі 45084 грн. у тому числі: лютий 2009 р.-117 грн., березень 2010 р.-906 грн., червень 2010 р.-1227 грн., вересень 2010 р.-40000 грн., листопад 2010 р.-1167 грн., лютий 2011 р.- 1667 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 20.03.2013 прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0005571502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45084 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 10855,25 грн. та № 0003531501 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 56501 грн. нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 14125,5 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з проханням визнання їх противоправними та скасування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, висновок експертизи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У періоді, який перевірявся відповідачем, вказані правовідносини регулювалися Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість (втратили чинність 01.01.2011), а також Податковим кодексом України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Пунктом 5.3 ст. 5 зазначеного Закону були зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, зокрема не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Суд зазначає, що за змістом вказаних норм законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

При цьому, жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися господарські операції чинне на той час законодавство України не містило. Не наводить таких норм і відповідач в акті перевірки.

З урахуванням вказаних норм, суд зазначає, що до валових витрат платника податку включається вартість ТМЦ, робіт, послуг, які за своїм призначенням однозначно відповідають смислу господарської діяльності платника податку та передбачають можливість отримання платником доходу або іншої користі від їх придбання.

Законом, який до 01.01.2011, визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до взаємовідносин, що існували між позивачем та зазначеними в Акті перевірки контрагентами , на підставі укладених господарських угод, з 01.01.2011 року врегулювання питань оподаткування підлягало згідно Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Разом з тим суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач в акті перевірки, дійшов висновку про порушення позивачем лише Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість», а оскаржувані податкові повідомлення - рішення вже винесені відповідачам також за порушення Податкового кодексу України.

З положень пп.14.1.178 п. 14.1 ст. 14 якого, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Статтею 138 ПКУ визначений склад витрат та порядок їх визнання, зокрема витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у пп. "б" п. 185.1 закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено пп. 14.1.179 п. 14.1 ст.14 ПКУ.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Матеріали справи свідчать про те, що у періоді, який охоплювався перевіркою, між позивачем та визначеними контрагентами укладено низку договорів (угод).

У виконання зазначених договорів (угод) контрагентами виписані податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у ході виконання договорів також були складені документи: акти прийому - передачі, акти - прийому передачі виконаних робіт, довідки про вартість робіт, акти прийому виконаних будівельних робіт, протоколи узгодження договірної вартості, підсумкові відомості ресурсів, видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, розрахунки, Акти звірок, банківські виписки по рахункам позивача, копії яких залучені до матеріалів справи.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Під час розгляду справи судом призначено судово-економічну експертизу, висновок якої № 15 від 15.08.2013 залучений до матеріалів справи, який суд вважає повним обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі.

У вказаному висновку зазначено:

Валові витрати та податковий кредит ТОВ «ДЕ ПРОЕКТ» за період з 01.01.2010 по 06.04.2011 по господарським операціям з підприємствами ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Севелітстрой», які були предметом перевірки за Актом перевірки № 1518/15.2/35109449 від 06.03.2013, згідно наданих документів визначені правильно та склали суму -271200,27 грн. в тому числі:

-валові витрати склали суму - 226000,27 грн.

-податковий кредит склав суму -45200 грн.

Отримання підрядних ремонтне - будівельних послуг, послуг оренди, та атестаційних робіт за період з 01.01.2010 по 06.04.2011 від підприємств ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Севелітстрой» за даними експерта підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку (актами та податковими накладними к ним) ТОВ «ДЕ ПРОЕКТ» на суму 271200,27 грн., в т.ч. ПДВ -45200 грн., а саме:

По взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй»:

Вартість всіх виконаних робіт склала в загальній сумі -17000,27 грн., в т.ч. ПДВ - 2833,33 грн., що підтверджується:

-актом прийому виконаних будівельних робіт за березень 2011 року «Утеплення фасаду міськвиконкому м. Феодосія пінопластом» на суму 17000,27 грн. в т.ч. ПДВ 2833,38 грн. (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 17000,27 грн. в тч. ПДВ 2833,38 грн.(форма КБ-3).

По взаємовідносинам з ТОВ «Кримстройіндустрія»:

Вартість оренди приміщення склала в загальній сумі -13500 грн., в тч. ПДВ -2250 грн., що підтверджується:

-видатковою накладною № 45 від 01.02.2010 на оренду приміщення на суму - 3920 грн., в т.ч. ПДВ -653,33 грн.;

-видатковою накладною № 61 від 19.02.2010 на оренду приміщення на суму - 700 грн. в т.ч. ПДВ -116,67 грн.;

-актом прийому-передачі робіт № 111 від 16.03.2010 за березень 2010 р. «Оренда-приміщення» на суму 1520 грн. в т.ч. ПДВ 253,33 грн.;

-актом прийому-передачі № 259 від 13.05.2010 за травень 2010 р. «Оренда-приміщення» на суму 4220 грн. в т.ч. ПДВ 703,33 грн.;

-актом прийому-передачі № 275 від 18.05.2010 за травень 2010 р. «Оренда-приміщення» на суму 3140 грн. в т.ч. ПДВ 523,33 грн.

Вартість виконаних робіт по атестації зварників склала сума -700 грн. в т.ч. ПДВ-116,67 грн., що підтверджується:

-актом прийому передачі робіт від 06.04.2011 за квітень 2011 « Атестація спеціалістів - зварників» на суму 700 грн. в т.ч. ПДВ 116,67 грн.

-протоколом засідання атестаційної комісії № 1 від 11.03.2011;

-свідоцтвом зварювальника НОМЕР_4 на прізвище -ОСОБА_4

По взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой»:

Вартість всіх виконаних робіт склала на загальну суму 240000 грн., в т.ч. ПДВ -40000 грн., що підтверджується:

-актом прийому виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року «Капітальний ремонт м'якої кровлі будівель загальноосвітньої школи 1-3 ступенів п. Коктебель» на суму 10149,60 грн. в т.ч. ПДВ 1691,60 грн. (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 10149,60 грн. в т.ч. ПДВ 1691,60 грн. (форма КБ-3);

-актом прийому виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року «Капітальний ремонт м'якої кровлі будівель загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 13 м.Феодосії» на суму 19861,20 грн. в т.ч. ПДВ 3310,20 грн. (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 19861,20 грн. в т.ч. ПДВ 3310,20 грн. (форма КБ-3);

-актом прийому виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року «Капітальний ремонт м'якої кровлі загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 9 м.Феодосії» на суму 29989,20 грн. в т.ч. ПДВ 4998,20 грн. (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 29989,20 грн. в т.ч. ПДВ 4998,20 грн. (форма КБ-3);

-актом прийому виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року «Капітальний ремонт електрообладнання в загальноосвітній школі № 1 м. Феодосії» на суму 63988,80 грн. в т.ч. ПДВ 10664,80 грн. (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 63988,80 грн. в т.ч. ПДВ 10664,80 грн. (форма КБ-3);

-актом прийому виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року «Ремонт м'якої кровлі СОШ 1-3 ступенів акредитації № 2 м. Феодосії» на суму 69808,80 грн. в т.ч. ПДВ 11634,80 грн. (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 69808,80 грн. в т.ч. ПДВ 11634,80 грн. (форма КБ-3);

-актом прийому виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року «Капітальний ремонт електрообладнання в загальноосвітній школі № 4 м. Феодосії» на суму 46202,40 грн. в т.ч. ПДВ 7700,40 грн. (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 46202,40 грн. в т.ч. ПДВ 7700,40 грн. (форма КБ-3).

За даними експерта, виконання угод між ТОВ «ДЕ ПРОЕКТ» та ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройіндустрія» ПП «Севелітстрой», згідно наданих документів підтверджується виконаними в повному обсязі та спрямованими на подальше виконання ТОВ «ДЕ ПРОЕКТ» в господарській діяльності по відношенню до кінцевих замовників, наступними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку (актами та податковими накладними к ним), а саме:

Підрядні роботи, виконанні ТОВ «ДЕ ПРОЕКТ» для виконавчого комітету Феодосійської міської Ради, по:

-Договору № 277 від 06.07.2010, згідно Акту прийому виконаних робіт за серпень 2010 р. на суму 162351,60 грн., в т.ч. ПДВ 27058,60 грн. «Капітальний ремонт м'якої кровлі будівель загальноосвітньої школи 1-3 ступенів п. Коктебель»

-Договору № 250 від 21.06.2010, згідно Акту виконаних робіт за серпень 2010 р. на суму 218103,60 грн., в т.ч. ПДВ 36350,60 грн. «Капітальний ремонт м'якої кровлі будівель загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 13 м.Феодосії»;

-Договору № 339 від 02.08.2010, згідно Акту виконаних робіт за серпень 2010 р. на суму -70566 грн. в т.ч. ПДВ-11761 грн. «Капітальний ремонт кровлі Феодосійської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 9»;

-Договору № 338 від 02.08.2010, згідно Акту виконаних робіт за серпень 2010 р. на суму -100974 грн. в т.ч. ПДВ-16829 грн. «Капітальний ремонт електрообладнання будівель Феодосійської спеціалізованої школи 1-3 ступенів № 1»;

-Договору № 249 від 21.06.2010, згідно Акту прийому виконаних робіт за липень 2010 р. на суму 123249,60 грн., в т.ч. ПДВ 20541,60 грн. «Капітальний ремонт м'якої кровлі будівель спеціалізованої школи 1-3 ступенів № 2 м. Феодосії»;

-Договору № 337 від 02.08.2010, згідно Акту прийому виконаних робіт за серпень 2010 р. на суму 90654 грн., в т.ч. ПДВ 15109 грн. «Капітальний ремонт електрообладнання будівель Феодосійської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 4» та Акту прийому виконання робіт за жовтень 2010 р. на суму 212903,89 грн. в т.ч. ПДВ -16481,56 грн. «Капітальний ремонт приміщень дитячого підліткового клубу «Секрет» по вул. Челканова, 86 м. Феодосія»;

-Договору № 414 від 10.09.2010, згідно Акту прийому виконаних робіт за жовтень 2010 року на суму -289807,53 грн., в т.ч. ПДВ 48301,25 грн.

Підрядні роботи, виконанні для Управління капітального будівництва Феодосійської міської Ради, по

-Договору № 2 від 17.02.2011, згідно Акту прийому виконаних робіт за березень 2011 року на суму -58253,39 грн., в т.ч. ПДВ -9708,90 грн. «будівництво мансардного поверху в адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м.Феодосія, вул. Земська, 4».

Висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС за актом перевірки № 1518/15.2/35109449 від 06.03.2013 про заниження податкового кредиту на суму 45201 грн., що призвело к завищенню від'ємного значення на суму ПДВ 117 грн., в квітні 2010 р., заниження ПДВ до сплати в сумі 45084 грн., заниження податку на прибуток на суму 56502 грн., згідно з наданими документами за перевіряємий період, а саме за період з 01.01.2010 по 06.04.2011 за даними експерта документально, нормативно та даними податкового та бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕ ПРОЕКТ» не підтверджується.

Оплата отриманих ремонтне - будівельних послуг, послуг оренди та атестаційних робіт за період з 01.01.2010 по 06.04.2011, від підприємств ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Севелітстрой» підтверджуються наданими документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «ДЕ ПРОЕКТ» платіжними дорученнями, податковими накладними, виписаними по першої події та відображенні в податковому обліку:

По взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй»:

-платіжні доручення № 542 від 12.10.2010, № 547 від 19.10.2010, № 555 від 20.10.2010, податкова накладна № 1764 від 20.10.2010 на суму 7000 грн., в т.ч. ПДВ -1166,67 грн.

-платіжне доручення № 687 від 14.12.2010, податкова накладна № 2640 від 14.12.2010 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ -1666,67 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ «Кримстройіндустрія»:

-платіжне доручення № 321 від 01.02.2010, № 322 від 02.02.2010, № 324 від 05.02.2010, податкова накладна № 45 від 01.02.2010 на суму - 3290 грн. в т.ч. ПДВ 653,33 грн.

-платіжне доручення № 639, податкова накладна № 61 від 19.02.2010 на суму 700 грн., в т.ч. ПДВ 116,67 грн.

-платіжне доручення № 345, податкова накладна № 111 від 16.03.2010 на суму 1520 грн., в т.ч. ПДВ 253,33 грн.

-платіжне доручення № 371, податкова накладна № 259 від 13.05.2010 на суму 4220 грн., в т.ч. ПДВ -703,33 грн.

-платіжне доручення № 387, податкова накладна № 275 від 18.05.2010 на суму 3140 грн., в т.ч. ПДВ 523,33 грн.

По взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» :

-платіжне доручення № 478, податкова накладна № 1199 від 17.08.2010 на суму 60000 грн. в т.ч. ПДВ 10000 грн.

-платіжне доручення № 514, 515,516, податкові накладні № 1275 від 06.09.2010 на суму 180000 грн. в т.ч. ПДВ 30000 грн.

В матеріалах справи відсутні докази того, що контрагенти позивача на час виписки податкових накладних не перебували платниками податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Під час проведення експертизи експертом встановлено, що оплата за отримання товару здійснювалась у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення, якими підтверджено проведення розрахунків з контрагентами.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Однак, крім того, на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені суми до складу витрат та податкового кредиту у перевіряємий період, оскільки враховуючи матеріали зустрічних звірок позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від названих контрагентів, у зв'язку з не підтвердженням у названих контрагентів позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Акт перевірки не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, матеріалами справи порушення позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту, у перевіряємий період не підтверджується.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з вищезазначеними контрагентами свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали.

Приписи податкового законодавства України чітко визначають підстави для віднесення сум до складу витрат та податкового кредиту

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, керуючись зазначеними вище положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону № 168, Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу валових витрат та складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, витрати по зазначеним господарським операціям та суми ПДВ згідно податкових накладних отриманих від вищезазначених контрагентів.

Отже, висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток у сумі 56502 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 45201 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму ПДВ 117 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 45084 грн., є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Зокрема, оскільки судом встановлено відсутність підстав зменшення суми податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 10855,25 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14125,5 грн.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 № 0005571502, № 0003531501.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 № 0005571502, № 0003531501 не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 02.10.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 07.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 № 0005571502.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 № 0003531501.

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ ПРОЕКТ"( 95000, м. Сімферополь, вул. Петропаловська, 3 кв. 315 ідентифікаційний код 35109449) витрати зі сплати судового збору у сумі 1266 грн. (одну тисячу двісті шістдесят шість гривень) та витрати з проведення судово-економічної експертизи у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.