Постанова

від 04.11.2013 по справі 804/12500/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 р. Справа № 804/12500/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Гончарова С.А. Гоцуленко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Проместетіка» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Проместетіка» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001551500 від 06.09.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Проместетіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Ларі-Інвест» (код ЄДРПОУ 23937206) за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2013 року №167/222/34339942.

Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001551500 від 06.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 646,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених вище норм вбачається, що податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість, без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця. Водночас, сама по собі наявність лише відповідних документів не дає право на податковий кредит, якщо судом встановлено, що господарські операції, зафіксовані в цих документа, у дійсності не відбувалися.

Так, на момент укладення угод та вчинення господарських операцій ПП «Ларі-Інвест» було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Судом встановлено, що приватним підприємством «Проместетіка» (покупець) з ПП «Ларі-Інвест» (постачальник) укладено договір №2 від 04.01.2012 року, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець - прийняти і оплатити на умовах цього Договору наступний товар: матеріли для прибирання по цінам, що обумовлені сторонами і вказані у специфікаціях чи накладних.

Даний договір має всі обов'язкові реквізити, юридичні адреси сторін, скріплений печатками та підписами.

На виконання умов договору №2 від 04.01.2012 року ПП «Ларі-Інвест» у січні 2012 року за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року поставлено товари, на які було оформлено (виписано) видаткові та податкові накладні, а також надано сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, декларацію про відповідність, в яких зазначено назва продукції, термін її придатності, виробник, інформація про даний вид продукції, код за УКТЗЕД. Розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

Придбані товари та продукція були використані позивачем для надання послуг по прибиранню приміщень та територій, а саме приміщень: ДП «Овація» ПАТ «ЦГЗК», ДП «Спорт-мастер» ПАТ «ЦГЗК», ПАТ «ЦГЗК».

Як вбачається з акту перевірки, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість ґрунтувався на тому, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, шляхових листів або інших документів, що підтверджують факт перевезення товару від ПП «Ларі-Інвест» до ПП «Проместетіка», а також неможливо встановити місце навантаження, розвантаження та передачі товару позивачу від ПП «Ларі-Інвест» у зв'язку з тим, що відсутні акти прийому-передачі товару, які містять відомості про місце його передачі, кількість, номенклатуру та вартість товару (матеріалів, обладнання), акти навантаження-розвантаження.

Проте суд не погоджується з наведеною позицією відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.3 договору №2 від 04.01.2012 року доставка товару здійснюється за рахунок постачальника. Так, здійснення перевезення товару від ПП «Ларі-Інвест» до ПП «Проместетіка» здійснювалось за рахунок постачальника з використанням особистого автомобільного транспорту директора ПП «Ларі-Інвест» Ковалкіна А.О., що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи. Оскільки перевезення товару здійснювалось не вантажним, а легковим автомобілем, у зв'язку з цим ПП «Ларі-Інвест» як вантажовідправником не були виписані дорожні листи та товарно-транспортні накладні.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, з огляду на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, сторони у договорі узгодили, що товар передається у власність покупця шляхом підписання видаткових накладних, які відповідають вимогам законодавства.

На підставі викладеного суд вважає, що документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки, що операції по придбанню ТМЦ ПП «Проместетіка» у ПП «Ларі-Інвест» заключено без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства та направлені виключно на отримання податкової вигоди для третіх осіб, зроблено відповідачем на підставі акту №39/224/23937206 від 07.03.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ларі-Інвест» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, відповідно до якого не підтверджується придбання та подальший перепродаж товарів покупцям.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з

питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство. Це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зауважує, що висновки про порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, зафіксовані в актах перевірки, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

На підставі викладеного, посилання податкового органу на акт перевірки контрагента позивача не може вважатись обґрунтованим.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 510,46 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Проместетіка» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001551500 від 06.09.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Проместетіка» судові витрати у розмірі 510,46 грн. (п'ятсот десять гривень сорок шість копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко