Рішення

від 04.11.2013 по справі 914/3465/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 р. Справа № 914/3465/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО», м. Львів

До відповідача : Приватного підприємства ВКФ «Злагода», м. Львів

Про стягнення 30 427, 88 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Чернецький О.С. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ГалІО» до відповідача Приватного підприємства ВКФ «Злагода» про стягнення 30 427, 88 грн..

В судовому засіданні 03.10.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався з підстав та мотивів викладених в ухвалах господарського суду від 03.10.2013 року та від 17.10.2013 року.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 04.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

03.12.2012 року між Приватним підприємством «ВКФ «Злагода» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГалІО» (Субпідрядник) було укладено Договір підряду №3/12/12.

На виконання п. 1.1 Договору №3/12/12 позивач виконав відповідачу спеціалізовані роботи по капітальному ремонту будівлі №42 військового містечка №135 для розміщення військовослужбовців за контрактом м.Львів на загальну суму 52 637,64 грн. за які відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково в сумі 25 000,00 грн. Решта суми боргу залишилась не погашеною.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості (№043 від 04.02.13 р, №085 від 26.02.13 р., №107 від 19.03.13 р., №147 від 03.04.2013 р. та №235 від 14.06.2013 р.), які залишені без відповіді та задоволення.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 27 637,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які складають 540,64 грн. та інфляційні втрати в розмірі 55,25 грн. Крім цього, відповідно до п.9.2 Договору №3/12/12 позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 2 194,35 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №3/12/12 від 03.12.2012 року, позивач виконав відповідачу спеціалізовані роботи по капітальному ремонту будівлі №42 військового містечка №135 для розміщення військовослужбовців за контрактом м.Львів, згідно проектної документації, будівельних норм, в межах погодженої договірної ціни - 52 637,64 грн., які прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт формою №КБ-3 за грудень 2012 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, які підписані та скріплені мокрими печатками сторін.

Відповідно до п.4.5. Договору №3/12/12 оплата прийнятих робіт здійснюється, протягом десяти робочих днів з дня підписання Акту прийняття виконаних робіт та згідно з графіком фінансування капітального ремонту об'єкта.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, а саме за ремонтні роботи 03.01.2013 року перерахував відповідачу 25 000,00 грн., решту суми боргу в розмірі 27 637,64 грн. залишилась непогашеною.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості (№043 від 04.02.13 р, №085 від 26.02.13 р., №107 від 19.03.13 р., №147 від 03.04.2013 р. та №235 від 14.06.2013 р.), які залишені без відповіді та задоволення, а відтак станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 27 637,64 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період 09.01.2013 року по 03.09.2013 року три відсотки річних в розмірі 540,64 грн., які підлягають до стягнення. Крім того, за період з 09.01.2013 року позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 55,25 грн., однак згідно проведеного судом перерахунку за вказаний період індексу інфляції на суму заборгованості в розмірі 27 637,64 грн. не було, а відтак в цій частині слід відмовити.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.2 Договору №3/12/12, Підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за затримку оплати за виконані роботи на термін, що перевищує 30 календарних днів (за виключенням випадків відсутності фінансування на виконання робіт бюджету відповідного рівня) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неотриманого Субпідрядником платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період з 08.02.2013 року по 03.09.2013 року в розмірі 2 194,35 грн., що перевищує шестимісячний строк, а відтак згідно проведеного судом перерахунку пеня за період з 08.02.2013 року по 07.08.2013 року складає та підлягає до стягнення в розмірі 2 011,11 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати виконаних робіт в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВКФ «Злагода» (79010, м. Львів, вул.Кармелюка, 5/1, код ЄДРПОУ 35444075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» (79066, м. Львів, вул. Морозна, 31/35, код ЄДРПОУ 35620697) - 27 637,64 грн. - основного боргу, 2 011,11 грн. - пені, 540,64 грн. - трьох відсотків річних та 1 707,01 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.11.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.