Постанова

від 10.10.2013 по справі 811/2738/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія:

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 811/2738/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ТОВ «Долинівка» до Гайворонської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинівка» (далі - позивач, ТОВ «Долинівка») звернулося до суду з адміністративним позовом до Гайворонської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Гайворонська ОДПІ) щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.07.2013 року №0000722200.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп..7.4.1,пп..7.4.5 п.7.4, пп..7.5.1 п.7.5. ст.7, ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15484,00 грн. (за червень 2010 року).

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом - ТОВ «Олерон» мали реальний характер. Крім того зазначає, що в 2010 році підприємство було сільськогосподарським підприємством та перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Долинівка» встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ «Олерон» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10 жовтня 2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 16 жовтня 2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинівка» зареєстровано як юридична особа 05.06.2002 року Гайворонською РДА Кіровоградської області.

Види діяльності за КВЕД: вирощування зернових та технічних культур; розведення великої рогатої худоби; розведення свиней; розведення птиці; виробництво продуктів борошномельнокруп'яної промисловості; виробництво борошна; виробництво цукру.

На підставі наказу начальника Гайворонської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» №12 від 12.07.2013 року посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку» ТОВ «Долинівка»з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Олерон» за липень, серпень 2009року та червень 2010 року, результати якої оформлено актом №43/2200/318269036 від 18.07.2013 року (а.с. 11-21).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013р. №0000722200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем - 15484,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 7742,00 грн. (а.с. 23).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 13.07.2010 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (скорочену) за червень 2010 року (а.с.32-33).

Крім того, 13.07.2010 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, в якій відображено суму податкового кредиту в розмірі «х» (а.с. 37-38).

09.01. 2010 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Олерон» (постачальник за договором) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 9-02/10. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, в кількості та за ціною вказаних в рахунках та накладних на кожну партію товару, а покупець оплатити та прийняти його на умовах, викладених в договорі (а.с. 88-89).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ «Олерон» в перевірений період поставило ТОВ «Долинівка» дизпаливо.

Факт поставки нафтопродуктів підтверджується наявними у матеріалах справи рахунком (а.с. 90),накладною (а.с. 91) та податковою накладною (а.с.92).

Розрахунки за отримані нафтопродукти проводились у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів ТОВ «Долинівка» на розрахункові рахунки ТОВ «Олерон», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.29-30).

При цьому, податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття підприємством нафтопродуктів містить всі обов'язкові реквізити , що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, та підписи уповноважених осіб.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, на підтвердження реальності транспортування товару по видатковій накладній у червні 2010 року позивачем надано належно оформлені товарно-транспортну накладні на відпуск нафтопродуктів (а.с. 131)

Перевізником придбаних нафтопродуктів виступало ТОВ «Олерон».

В судовому засіданні встановлено, що придбане дизельне пальне оприбутковане на складі паливно - мастильних матеріалів, що розташований за адресою - с. Долинівка, Гайворонський р-н, Кіровоградська область та належить ТОВ «Долинівка». Даний факт підтверджується письмовими поясненнями Хоменко Т.В., яка працює завскладом ПММ ТОВ «Долинівка» (а.с.123,110-111,132-133).

Крім того, встановлено, що придбане дизельне паливо використано у господарській діяльності підприємства, а саме для обслуговування автомобілів, які перебувають на баласті товариства (а.с.104-107,112-116).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 165, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 165 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних податкових та бухгалтерських документів, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Позивач, після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних, відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання, а відтак віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР є законним.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Ваговим аргументом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Олерон» є те, що придбане дизпаливо було використано у власній господарській діяльності по вирощуванні сільгосппродукції, інші постачальники дизпалива були відсутні.

Згідно п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла у березні 2009 року) сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Якщо сума ПДВ, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Спеціальний режим оподаткування передбачав звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1 статті 6 цього Закону; сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування ставок, визначених пунктом 8-1.2 ст.8 Закону повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей; не включається до складу валових доходів сільськогосподарського підприємства з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

TOB «Олерон» у 2010 році був суб'єктом спеціального режиму оподаткування, тому порушення, які допущені при декларуванні податкового кредиту в спеціальній декларації, ніяким чином не впливають на розрахунки з бюджетом, оскільки скорочена декларація (її форма та порядок заповнення) взагалі не передбачає розрахунки з бюджетом, внаслідок чого зобов'язання, які виникають за цією декларацією, не могли визначатись як податкові або грошові зобов'язання до бюджету

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (який діяв на момент порушення) передбачено в п. 1.2 ст. 1, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З правового аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ має спеціальний режим, і оскільки податок за скороченою декларацією не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно, ці кошти не являлись в перевіряємому періоді податковим зобов'язанням позивача. За таке порушення, як заниження податкового кредиту по скороченій декларації з ПДВ в 2010 році не передбачалось відповідальності у вигляді донарахування заниженої суми як податкового зобов'язання (тобто до бюджету) та застосування штрафної санкцій. Сума, визначена ДПІ як сума грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 15484,00 грн., має спеціальний режим, зокрема ця сума ПДВ повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва і оскільки зазначена сума не підлягає перерахуванню до бюджету, остання не являється податковим зобов'язанням позивача. Тому визначення спірним податковим повідомленням-рішенням цієї суми є безпідставним. При цьому судом враховується, що ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не передбачена можливість застосування штрафних санкцій за заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті не до бюджету, а залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства.

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що відповідачем у зв'язку з визначення суми грошового зобов'язання застосована штрафна санкція з посиланням на п.п.123.1 та 123.2 Податкового кодексу України.

Оскільки судом встановлено, що ОДПІ безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідно до змісту п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у податкового органу були відсутні також і підстави для застосування штрафних санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, ОДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення. позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000722200 від 19.07.2013 року Гайворонської ОДПІ ГУ Мі доходів у Кіровоградській області.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Долинівка» (код ЄДРПОУ 31826903) судові витрати з державного бюджету в розмірі 232,26 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2013 року.

Суддя (підпис) Н.В. Чубара

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В. Чубара