Рішення

від 12.11.2013 по справі 906/1433/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" листопада 2013 р. Справа № 906/1433/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю секретаря Ковальчука Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Свердзьолка Т.П. дов. №75/12 від 30.01.2013;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Приватного підприємства "АРТ-Лідер" (м.Житомир)

про розірвання договорів на розміщення зовнішньої реклами та стягнення 196827,15грн.

Комунальним підприємством "Реклама" Житомирської міської ради пред'явлено позов до Приватного підприємства "АРТ-Лідер" про стягнення 196827,15грн, з яких: 50734,80грн основного боргу за договором №386 від 23.07.2009, 146092,35грн основного боргу за договором №453 від 22.10.2009; розірвання укладених між Комунальним підприємством "Реклама" Житомирської міської ради та Приватним підприємством "АРТ-Лідер" договорів від 23.07.2009 за №386 та від 22.10.2009 за №453, у зв'язку із істотним порушенням умов договорів.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2013 подав суду клопотання за вх. №17814/13 від 12.11.2013 про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.11.2013 судом зроблено витяг з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є ДП "Інформаційно-ресурсний центр" щодо відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2013 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 31.10.2013 не виконав.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Реклама" - КП "Реклама" (позивач у справі) та Приватним підприємством "АРТ-Лідер" - розповсюджувач (відповідач у справі) були укладені: договір на розміщення зовнішньої реклами №386 від 23.07.2009 з додатками та договір на розміщення зовнішньої реклами №453 від 22.10.2009 з додатками (а.с. 11-25).

Пунктами 1 вищезазначених договорів на розміщення зовнішньої реклами сторони визначили, що згідно рішень Житомирського міськвиконкому відповідачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах визначених договором, перелік яких вказаний в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно із додатками №1 до договорів (а.с. 14,15,22,23), у користуванні відповідача перебувають місця тимчасового розташування спеціальних конструкцій (кронштейнів на опора) у м.Житомирі згідно переліку.

Пунктом 17 договору №386 від 23.07.2009 передбачено, що договір діє до 23.07.2014. Вказаний договір не пролонгується. По закінченню терміну дії договір може бути подовжений на новий строк за письмовою згодою сторін та при наявності дозволу на тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Пунктом 17 договору №453 від 22.10.2009 передбачено, що договір діє до 21.10.2014. Вказаний договір не пролонгується. По закінченню терміну дії договір може бути подовжений на новий строк за письмовою згодою сторін та при наявності дозволу на тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Отже, на умовах передбачених в укладених між сторонами договорах на розміщення зовнішньої реклами, у відповідача в результаті користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, виникло зобов'язання здійснювати оплату за користування ними.

Пунктами 2 договорів на розміщення зовнішньої реклами встановлено, що відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі розповсюджувач зобов'язується виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 8 договорів на розміщення зовнішньої реклами, відповідач зобов'язався, у тому числі, проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відповідно до тарифів встановлених міськвиконкомом у відповідності до зони розташування рекламних засобів у строки передбачені цим договором.

Оплата по договорах здійснюється розповсюджувачем на підставі тарифів, затверджених рішеннями виконкому Житомирської міської ради та диференціюються із змінами в податковому законодавстві (п. 9 договорів на розміщення зовнішньої реклами).

Пунктами 10 договорів на розміщення зовнішньої реклами, передбачено, що оплата проводиться щомісячно, згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згідно розрахунку викладених в додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно із додатком №2 до договору №386 від 23.07.2009 (а.с. 16-18) розмір плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (кронштейнів на опорах) та розмір плати за тимчасове користування ними за місяць становить 5073,48грн.

Згідно із додатком №2 до договору №453 від 22.10.2009 (а.с. 14,15) розмір плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (кронштейнів на опорах) за місяць становить 9739,49грн.

У відповідності до п. 11 договорів на розміщення зовнішньої реклами, платежі по цьому договору здійснюються відповідачем до 25 числа поточного місяця на підставі рахунків та актів наданих послуг КП "Реклама". За несвоєчасно проведену оплату відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. У разі виникнення заборгованості по оплаті за 1 місяць позивач має право поставити питання перед міськвиконкомом про скасування дозволу на розміщення рекламних засобів та про її демонтаж без попередження відповідача. Оплата проводиться по день здачі місця розташування рекламного засобу позивача.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати за користування переданим йому місцями для розміщення зовнішньої реклами згідно договору на розміщення зовнішньої реклами №386 від 23.07.2009 та договору на розміщення зовнішньої реклами №453 від 22.10.2009 належним чином не виконував, в результаті чого, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати в сумі 196827,15грн, з яких: 50734,80грн основного боргу за договором №386 від 23.07.2009, 146092,35грн основного боргу за договором №453 від 22.10.2009.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем виставлено відповідачу до сплати рахунки-фактури за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, що підтверджується описом вкладення (а.с. 35).

Проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що дійсно відповідач зобов'язаний був своєчасно, а саме по 25 число поточного місяця здійснювати платежі за договорами у визначеному додатками №2 до них розмірі, які враховуючи відсутність погоджених сторонами змін до договорів в частині оплати увесь період був незмінним, про що, відповідно відповідач був обізнаний.

В порушення умов договорів відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в розмірі 196827,15грн, з яких: 50734,80грн основного боргу за договором №386 від 23.07.2009, 146092,35грн основного боргу за договором №453 від 22.10.2009.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У позовній заяві, позивач крім стягнення з відповідача заборгованості по сплаті платежів за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, просить розірвати укладені між Комунальним підприємством "Реклама" Житомирської міської ради та Приватним підприємством "АРТ-Лідер" договори від 23.07.2009 за №386 та від 22.10.2009 за №453, у зв'язку із істотним порушенням умов договорів (несплата відповідачем плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів).

Суд вважає, що дані вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку має місце невиконання відповідачем умов договорів в частині сплати платежів.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання договору) або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Слід зазначити, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Такої ж правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 01.12.2009 у справі №3-1795к10.

Нормою ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із п.1 ч.1 ст.611 ЦК України одним із правових наслідків порушення зобов'язання є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Суд вважає, що спір правомірно передано на вирішення господарського суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку в наявності істотне порушення умов договорів від 23.07.2009 за №386 та від 22.10.2009 за №453, оскільки істотною умовою договорів є їх оплатність.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договорів від 23.07.2009 за №386 та від 22.10.2009 за №453 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АРТ-Лідер", 10003, м.Житомир, вул. Перемоги, буд. 32, кв. 72, ідентифікаційний код 35099923 на користь Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, вул. Щорса, 4, ідентифікаційний код 32520027 - 196827,15грн заборгованості, 6230,54грн витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати укладені між Комунальним підприємством "Реклама" Житомирської міської ради та Приватним підприємством "АРТ-Лідер" договори на розміщення зовнішньої реклами від 23.07.2009 за №386 та від 22.10.2009 за №453.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.11.13

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2-відповідачу (рек. з повід.).