Рішення

від 29.10.2013 по справі 917/1719/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

29.10.2013р. Справа № 917/1719/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Українські аерозолі", юридична адреса: вул.Баумана, 1а, м. Донецьк,83030; фактична адреса: вул. Баумана, 1в, м.Донецьк, 83030

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-С", вул.Буровиків, 4, м. Полтава,Полтавська область,36034

про стягнення 16128,42 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Бардаков Д.В. дов. №1 від 28.10.2013р.

від відповідача: представник в друге не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 16128,42 грн., за договором купівлі-продажу № 71-ТД від 02.04.2012 року, із яких: основний борг - 7901,45 грн., пеня - 7308,84 грн., штраф - 790,15 грн., 3% річних - 120,15 грн., інфляційні витрати - 7,83 грн.

Відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, хоча і булв належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), вимоги п. 4 ухвали суду від 21.08.2013 року про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвали суду від 04.09.2013 року та 17.10.2013 року які були направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві( вул. Буровиків, 4, м. Полтава, Полтавська область,36034) повернулися до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

На вимогу ухвали суду представником позивача подані додаткові докази по суті предмету спору. Суд подані докази прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

02 квітня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Українські аерозолі» ( далі ТОВ «Українські аерозолі») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-С» (ДАЛІ тов "Лотос-С" було укладено Договір купівлі-продажу № 71 -ТД (далі - Договір).

Між сторонами Договору купівлі-продужу 02 квітня 2012 року підписаний протокол розбіжностей.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що ТОВ «Торговий будинок «Українські аерозолі» зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ "Лотос-С") зобов"язується прийняти та своєчасно оплатити Товарна умовах, встановлених даним договором.

Відповідно до пункту 1. Договору Позивач і Відповідач встановили, що порядок та умови постачання Товару визначаються Специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору. Тобто, Специфікація є документом, який фіксує волевиявлення Покупця та Постачальника щодо досягнення правових результатів, обумовлених Договором, носить характер порядку визначення істотних умов Договору та конкретизує їх виконання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Українські аерозолі» договірні зобов"язання виконало належним чином, здійснило поставки товару на суму 8 456 гри. 91 копійка, що підтверджується наданими Позивачем видатковими накладними № 264 від 05.06.2012 року; № 281 від 11.06.2012 року; № 311 від 18.06.2012 року; № 324 від 18.06.2012 року; № 350 від 25.06.2012 року; № 351 від 25.06.2012 року: карткою рахунком 361 за 01.06.2012р.-25.10.2013р., по якому контрагентом є ТОВ "Лотос-С"; оборотами рахунку 361 за 01.06.2012р.-25.10.2013р., по якому контрагентом є ТОВ "Лотос-С", податкові накладні.

Відповідачем договірні зобов"язання не виконані,

Згідно п. 2.2 Договору ТОВ «Лотос-С» прийняло на себе зобов'язання здійснити оплату за придбаний товар протягом ЗО (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Однак, ТОВ «Лотос-С» не виконало свої зобов'язання за Договором щодо оплати вартості поставленого товару. Фактично сплатив_суму 555 грн. 46 копійок.

Таким чином, станом на 09.07.2013 року у ТОВ «Лотос-С» виникла заборгованість перед ТОВ «Торговий будинок «Українські аерозолі» на суму 7 901 грн. 45 копійок.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За порушення строку оплати товару, у відповідності з п. 7.1. Договору, Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 0,5 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочи, що становить 7308,84 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку інфляційних та 3% з використанням калькулятора ІПС "Законодавство"; за результатами розрахунку суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 7,83 грн. інфляційних нарахувань та 120,15 грн. - 3% річних (дана позиція суду в частині стягнення інфляційних втрат узгоджується з судовою практикою, та викладена зокрема у постановах Вищого господарського суду України від 07.02.2013р. у справі №3/103-12, від 14.02.2013р. у справі №11/5007/1012/12 і ін. ).

Згідно п. 7.2. Договору Покупець сплачує Постачальнику, крім пені, передбаченої п. 7.1. Договору додатково штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару у разі прострочення оплати вартості переданого Покупцю товару більш ніж 15 календарних днів з дати настання строку оплати вартості переданого товару. Виходячи з викладенеого Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10 % відсотків, що становить 790, 15 грн.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 7901,45 грн., пені - 7308,84 грн., 3% річних в розмірі 120,15 грн., інфляційних втрат - 7,83 грн. та штрафу в розмірі 790,15 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню .

Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України ).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.49 ГПК України .

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-С» (36034, м.Полтава, вул.Буровиків, буд.4, п/р 26005011355501 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346, код ЄДРПОУ 32844368, ІПН 328443616019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Українські аерозолі» (83030, м.Донецьк, вул.Баумана, 1а, п/р 26003619941605 у "Пролетарське відділення ПАТ Промінвестбанк у Донецькій області", МФО 300012, код ЄДРПОУ 30837867, ІПН 308378605616) основну заборгованість за Договором в розмірі 7901,45 грн., пеню - 7308,84 грн., 3% річних в розмірі 120,15 грн., інфляційних втрат - 7,83 грн., штраф в розмірі 790,15 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 05.11.2013р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.