Постанова

від 17.10.2013 по справі 804/11710/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. Справа № 804/11710/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Станкевич Н.Є. Величко О.В., Макушенцевої А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000381420 від 16.05.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровагонмаш» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000381420 від 16.05.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки, необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, та зазначили, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, також надали до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Дніпровагонмаш» (код за ЄДРПОУ 05669819) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податковою кредиту за серпень 2012 року у сумі 33 062 599 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9057382667 від 20.09.12 року) з урахуванням уточнюючих розрахунків №9061072595 від 08.10.12, №9067501673 від 31.10.12, №9070365727 від 09.11.12, №9074982972 від 28.11.12, №907745769 від 07.12.12, №9078467757 від 13.12.12, №9082403023 від 28.12.12, №9001150508 від 18.01.13, №92004389108 від 05.02.13 року.

За наслідками проведеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, було складено Акт №299/14.2-05669819 від 23.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Публічним акціонерним товариством «Дніпровагонмаш» (код за ЄДРПОУ 05669818) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно із висновками викладеними в акті позивачем порушено п.198.1, 198.2, н. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. ПАТ «Дніпровагонмаш» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (ряд. 19) за серпень 2012 року на суму 63503,67 грн..

На Акт перевірки 29.04.2013 року були подані заперечення, відповідно до статті 86 Податкового кодексу України, згідно наданої відповіді на заперечення до акту перевірки від 19.05.2013 року №14428/10/142-16, висновки акту визнанні правомірними.

На підставі встановлених порушень в акті перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, було винесено податкове повідомлення-рішення №0000381420 від 16.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 63504,00 гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Між позивачем (Замовник) та ПП «Альтекс Еко Груп» (Виконавець) укладено договір №120 від 19.12.2011 року про надання послуг з утилізації відходів, до перевірки надано податкові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг (робіт), довіреності, перепустки, докази сплати послуг.

З ТОВ «ТВК «Електроконтинент» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір №1344 від 21.11.2011 року про постачання продукції визначеної в специфікаціях до договору, до перевірки наданні податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, докази сплати.

З ТОВ «Горн» (Виконавець) позивачем (Замовник) укладений договір №1117 від 26.10.2010 року про постачання продукції визначеної в специфікаціях до договору, до перевірки надані податкові накладні, видаткові накладні. прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, докази сплати поставки.

В обґрунтування встановлених порушень податковий орган посилається на завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (ряд.19) за серпень 2012 року на суму 63 504,00 гривень, а саме в періоді, що перевірявся позивач мав відносини з підприємствами, по яких наявні дефектні первинні документи.

СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ отримано акти перевірок Лівобережної МДПІ у м.Дніпропетровську (акт від 15.01.2013 року №157/22-7/36962760), ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС (акт від 18.02.2013 року №279/224/34408434) та Індустріальної МДПІ м. Харкова (акт від 21.11.2011 року №2290/23-30/37190945) по ПП «Альтекс Еко Груп», ТОВ «ГП Горн», ТОВ «ТВК «Електроконтинент», у вищенаведених актах перевірки зроблено висновок щодо не підтвердження здійснення господарської діяльності зазначеними підприємствами.

В актах перевірок зазначено, що по ПП «Альтекс Еко Груп» код ЄДРПОУ 36962760, ТОВ «ГП Горн» код ЄДРПОУ 37190945 та ТОВ «ТВК «ЕЛЕКТРОКОНТИНЕНТ» код ЄДРПОУ 34408434 не встановлено фактичне місцезнаходження, також, у даних підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації (отриманих матеріалів перевірок підприємств - постачальників), одержаних в ході проведення перевірки, встановлено, що ПП «Альтекс Еко Груп» код ЄДРПОУ 36962760, ТОВ «ГП Горн» код ЄДРПОУ 37190945, ТОВ «ТВК «ЕЛЕКТРОКОНТИНЕНТ» код ЄДРПОУ 34408434 укладались цивільно-правові відносин та проводились безтоварні операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Враховуючи те, що у зазначених підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення), то операції з ПАТ «Дніпровагонмаш» не є господарською діяльністю.

Крім того, до перевірки надані невірно заповнені товарно-транспортні накладні, не надано сертифікати якості продукції (передбачені п.2.3. договорами поставки) до покупця - ПАТ «Дніпровагонмаш» від наступних постачальників: ТОВ «ГП Горн», ТОВ «ТВК «ЕЛЕКТРОКОНТИНЕНТ».

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. Наявність отриманого товару (послуг) та використання його у господарській діяльності позивача відповідачем не спростовано. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів.

Висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

За таких обставин окремі недоліки в оформленні первинних документів та ненадання сертифікатів якості товару під час перевірки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування валових витрат та податкового кредиту та бути самостійною підставою для нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій.

Основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» п.38.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000381420 від 16.05.2013 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000381420 від 16.05.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000381420 від 16.05.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» (код ЄДРПОУ 05669819) судові витрати у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев'ять) гривень 45 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко