Рішення

від 15.01.2007 по справі 12/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

15.01.2007                                                                                              Справа  № 12/263

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства „Текстиль –Контакт - Львів”, м. Львів

до приватного виробничо –торгового швейного підприємства „Копанські джерела”,   с. В. Копаня Виноградівського району

про стягнення суми 29 406,76 грн. –основного боргу; 368,03 грн. –3% річних та  2 232,28 грн. –інфляційних збитків.

                              Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача –Козак Я. В., (представник за довіреністю № 1 від 02.01.2007 року)

Від відповідача –Федоранич П. П., директор

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Текстиль –Контакт - Львів”, м. Львів до приватного виробничо –торгового швейного підприємства „Копанські джерела”, с. В. Копаня Виноградівського району про стягнення суми 29 406,76 грн. –основного боргу; 368,03 грн. –3% річних та  2 232,28 грн. –інфляційних збитків.

         Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Письмовою заявою наданою належним чином №2 від 10.01.2007 року позивач уточнив позовні вимоги в частині нарахованих до стягнення 3% річних та інфляційних збитків збільшивши їх з 1 972,24 грн. до 2 232,28 грн. – 3% річних та з 310,87 грн. до 368,03 грн. –інфляційних збитків, надавши при цьому докази доплати дермита і розширений письмовий розрахунок позовних вимог.

Водночас, тією ж заявою позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем 29.12.2006 року основного боргу в сумі 8 000,00 грн.

Письмовим відзивом на позов поданим в судовому засіданні представник відповідача визнав залишок основного боргу в сумі 21 409,74 грн.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 29 406,76 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлений товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          видатковими накладними з січня по серпень 2006 року;

          -  довіреностями з січня по серпень 2006 року;

          -  актами звірки взаєморозрахунків з 01.04.2006 року по 31.08.2006 року;

          -   розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу заслуговує на увагу суду.

    Заявлені вимоги позивача (вимога № 131 від 31.08.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

        Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем 29.12.2006 року основного боргу в сумі 8 000,00 грн., тому провадження в цій частині позову підлягає припиненню відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, а задоволенню підлягає сума 21 409,74 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 368,03 грн. –3% річних та 2 232,28 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору та не реагування на вимоги ухвал суду.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 77; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

  2. Стягнути з приватного виробничо –торгового швейного підприємства „Копанські джерела” (с. В. Копаня Виноградівського району,  вул. Леніна, 40; код 13585410) на користь приватного підприємства „Текстиль –Контакт - Львів” (м. Львів, вул. Зелена,147; код 31215068)  суму  21 409,74 (двадцять одну тисячу чотириста девять  грн. 74 коп.) –основного боргу; 368,03 (триста шістдесят вісім грн. 03 коп.) –3% річних; 2 232,28 (дві тисячі двісті тридцять дві грн. 28 коп.) –інфляційних збитків та  320,10 (триста двадцять грн. 10 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

      3. В частині стягнення решти суми основного боргу –провадження у справі припинити.

    Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                              Тисянчин В. М.