Постанова

від 14.11.2013 по справі 903/939/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа № 903/939/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Огороднік К.М. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Климов К. М.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" на рішення господарського суду Волинської області від 15.10.13 р. у справі № 903/939/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ"

про стягнення 84 458,54 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2013 р. у справі №903/939/13 (суддя Слободян П.Р.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" про стягнення 84 458,54 грн. задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2013 р. у справі №903/939/13 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2013 р. у справі №903/939/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи. Оскільки за умовами договору, передумовою для надання послуг з перевезень вантажів експедитором є подання заявки клієнту на організацію перевезень вантажів та місячні плани перевезень.

Крім того, в додатках доданих до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" відсутні заявки клієнта на організацію перевезень вантажів та місячні плани перевезень.

Разом з тим, апелянт звертає увагу на те, що акти виконаних робіт (наданих послуг), на які посилається суд першої інстанції є неналежним доказом у справі та не підтверджує факту надання послуг, погодження їх вартості, оскільки дані акти не підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Огороднік К.М., суддя Сініцина Л.М.

14.11.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2013 р. без змін.

У судовому засіданні представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" Климов К.М. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 15.10.13 р. у справі №903/939/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. Крім того, від директора ТзОВ "АЙ-ЕВ" Худієва А.І. 13.11.13 р. надійшло клопотання, в якому він повідомляє, що не зможе забезпечити явку повноважного представника товариства в судове засідання, оскільки сам перебуває на стаціонарному лікуванні, а інших уповноважених представників у товариства немає. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила клопотання, Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ", відхилити, оскільки воно не підтверджене належними доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" (експедитор, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" (клієнт) уклали договір № 9209714 від 31.01.2012 (надалі - Договір) про організацію перевезень вантажів, за умовами якого експедитор згідно даного договору, що діє за дорученням клієнта, на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує та приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що сторони зобов'язані виконувати всі умови даного договору та мають право на взаємне отримання інформації, необхідної для виконання ними своїх обов'язків за цим договором.

Відповідно до п. 2.2.12 договору клієнт проводить оплату за організацію перевезень та послуги, пов'язані з перевезенням, оплату інших затрат експедитора, та винагороду (плату) експедитору в порядку, передбаченому даним договором.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що не рідше одного разу на місяць експедитор і клієнт проводять звірку повноти розрахунків, результати якої оформляють актами. Підписаний та скріплений печаткою експедитора акт звірки має бути розглянутий клієнтом впродовж 3-х робочих днів, підписаний, скріплений печаткою клієнта, та наданий експедитору. У випадку заперечень з боку клієнта стосовно будь-яких наданих експедитором документів, які потребують підписання або узгодження їх клієнтом, клієнт впродовж 3-х робочих днів має повідомити експедитора про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо впродовж даного терміну не надійдуть письмові заперечення клієнта, документи будуть вважатися погодженими сторонами.

Згідно п. 4.4 договору, у випадку прострочення строків оплати, передбачених даним договором, клієнт сплачує експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.

Спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку. (п.6.1. договору)

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2012 включно. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо кожна із сторін не менше, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору (п.п 9.1., 9.2 договору).

Згідно заявок відповідача, позивач організував перевезення вантажу (щебінь гранітний):

- 11.02.2012р. по маршруту ст. Ушица (Україна) - ст. Стальной Конь (Російська Федерація) згідно залізничної накладної № 32360661 від 11.02.2012р. в 10 вагонах №№ 65082760, 65294522, 65302218, 65316127,065362709, 65757927, 66242124, 66780834, 67112854, 67674820;

- 11.02.2012р. по маршруту ст. Ушица (Україна) - ст. Стальной Конь (Російська Федерація) згідно залізничної накладної № 32365496 від 11.02.2012р. в 9 вагонах №№ 66032780, 66173204, 66377110, 66837824, 6768112, 67187633, 67197186, 67653360, 64074503;

- 29.03.2012р. по маршруту ст. Ушица (Україна) - ст. Стальной Конь (Російська Федерація) згідно залізничної накладної №32845810 від 29.03.2012р. в 10 вагонах №№ 65697336, 66196742, 66374901, 66577842, 66630120, 66962234, 67177444, 67614032, 60019726, 60415916;

- 21.08.2012р. по маршруту ст. Ушица (Україна) - ст. Лужки Орловские (Російська Федерація) згідно залізничної накладної № 34687103 від 21.08.2012р. в 9 вагонах № № 65350548, 66114927, 66199142, 66226168, 66722109, 67374108, 67379834, 60213923, 60413911.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" на виконання умов договору було надано відповідачеві послуги, за період з лютого 2012 року по вересень 2012 року, на загальну суму 237 401,16грн, що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг): № 36710147-0212 за лютий 2012р., № 36710147-0312 за березень 2012р., № 85 від 23.04.2012р., № 9209714-0812 за серпень 2012р., № 325 від 06.09.2012р., № 348 від 18.09.2012р..

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" частково здійснило оплатило наданих послуг на загальну суму 159 000, 00 грн., що підтверджується платіжними доручення №18 від 07.02.2012 р. на суму 55 000,00 грн.; №43 від 28.03.2012 р. на суму 55 000,00 грн.; №47 від 02.04.2012 р. на суму 22 000, 00 грн.; №130_8К033 від 20.08.2012 р. на суму 27 000, 00 грн.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №85 від 23.04.2012 р. на суму 18 017, 32 грн., №9209714-0812 за серпень 2012 р. на суму 30 780, 10 грн.; №325 від 06.09.2012 р. на суму 26 721,96 грн.; №348 від 18.09.2012 р. на суму 2 881,78 грн., заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" становить 78 401, 16 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" направляв лист від 12.11.2012 р. №1309/1 та №752 від 13.08.2013 р., претензії від 11.06.2012 р. №678 та від 12.12.2012 р. №1520 з доданими розрахунками штрафних санкцій, однак на даний час відповідач заборгованості не погасив, інших дій на регулювання даного питання не здійснив.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 627, 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Укладений позивачем та відповідачем Договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64,65 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ч.1 ст.929 ЦК України, ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Спір між сторонами виник при виконанні господарського зобов'язання. За змістом статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин з підстав, передбачених Кодексом. Підставами виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є вимога щодо їх належного виконання у відповідності до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір про організацію перевезень вантажів №9209714 від 31.01.2012 року, відповідно до якого експедитором були виставлені та направлені клієнту рахунки та акти виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 237 401,16 грн.

В порушення положень ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", п.п. 3.1-3.3 договору, відповідач здійснив оплату наданих послуг частково в сумі 159 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, загальна сума основного боргу склала 78 401,16 грн., яка й заявлена позивачем до стягнення при подачі позову до суду.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежно виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, в зв'язку з простроченням строків оплати, передбачених договором відповідач повинен сплатити позивачу неустойку в розмірі 4 460, 10 грн. (подвійна облікова ставка НБУ за шість місяців), що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено прострочення, строків оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ", відтак колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 597, 28 грн. є законними, обгрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Юридична оцінка наявних у матеріалах справи доказів дає підстави для висновку, що відповідач в порушення положень ст.ст. 610, 629 ЦК України ст.193 ГК України та положень договору не виконав господарського зобов'язання належним чином.

Посилання апелянта на те, що акти виконаних робіт (наданих послуг) є неналежними доказами у справі та не підтверджують факту надання послуг, погодження їх вартості, зокрема вони не підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ", колегія суддів оцінює критично.

Оскільки, згідно п.3.4. договору від 31.01.2012 р. №9209714 у випадку заперечень з боку клієнта стосовно будь-яких наданих експедитором документів, які потребують підписання або узгодження їх клієнтом, клієнт впродовж 3-х робочих днів має повідомити експедитора про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо впродовж даного терміну не надійдуть письмові заперечення клієнта, документи будуть вважатися погодженими сторонами. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь які заперечення відповідача, щодо факту, об'єму та вартості надання позивачем послуг, відтак, відповідно до п.3.4. договору всі надані позивачем є узгодженими.

Відтак заявлена позивачем сума стягнення, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕВ" на рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2013 р. у справі №903/939/13 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/939/13 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Сініцина Л.М.