Постанова

від 04.11.2013 по справі 801/7100/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7100/13-а

04.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 07.08.2013 року у справі №801/7100/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим (вул. 50 років СРСР, 4а, смт. Совєтський, Автономна Республіка Крим, 97200)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у сумі 1154,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 року в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 1154,01 грн. відмовлено в повному обсязі .

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 року та задовольнити позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 04.11.2013 року сторони та їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 1154,01 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що всупереч вимогам діючого законодавства України відповідачем не був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 1 квартал 2013 року, у зв'язку з чим були порушені інтереси держави в особі Пенсійного фонду України, як розпорядника зазначених коштів та за відповідачем рахується заборгованість у сумі 1154,01 грн. за період з 20.04.2013 року по 31.05.2013 року. Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим відповідачу була направлена вимога про сплату боргу №Ф-168 від 07.05.2013 року, проте заборгованість на час звернення до суду з позовом не сплачена.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу вимоги про сплату боргу на суму 1154,01 грн. відповідно до норм, встановлених чинним законодавством.

З наведеними висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, закріплені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.5).

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Відповідно до частини 8 статті 9 вказаного Закону встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Згідно положень частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

З матеріалів справи слідує, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у строк до 20.04.2013 року єдиний внесок за 1 квартал 2013 року не був сплачений, у зв'язку з чим позивачем самостійно задекларовано зобов'язань зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 1154,01 грн. за період часу з 20.04.2013 року по 31.05.2013 року.

07.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим складено вимогу про сплату недоїмки №Ф-168, згідно якої станом на 01.05.2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 становить 1154,01 грн. (а.с.56).

Зазначена вимога була направлена відповідачу та отримана ним 14.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.57).

Протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки боржником сума недоїмки не сплачена, вищевказана вимога з органом Пенсійного фонду не узгоджена та не оскаржена в судовому порядку, у зв'язку з чим Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим звернулось до суду з позовом про стягнення недоїмки.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач діяв у межах наданих йому повноважень та ним дотримано встановлену діючим законодавством України процедуру стягнення недоїмки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 1154,01 грн. підлягають задоволенню та суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції будь-яких дій, які б були направлені на фактичне з`ясування дійсних обставин справи, належне і детальне дослідження доказів не вчинено.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов`язаний вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною п'ятою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може збирати докази з власної ініціативи.

Тобто, лише після вжиття всіх наданих йому законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі, суд, за наявності відповідних підстав, з обов'язковим зазначенням про це у своїй постанові, може зробити висновок про доведеність або не доведеність сторонами своєї позиції та достатності доказів для прийняття правильного рішення.

Суд першої інстанції зазначені вимоги процесуального закону порушив, оскільки не вимагав від позивача надати на підтвердження заявлених позовних вимог вимогу про сплату боргу №Ф-168 від 07.05.2013 року та повідомлення про її вручення платнику, які були зазначені в додатку до позовної заяви, але з невизначених причин відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 року у справі №801/7100/13-а - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 року у справі №801/7100/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим заборгованість у сумі 1154,01 грн. (р/р №37193104000125 в ГУ ДКС України в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 22300323).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова