Постанова

від 12.11.2013 по справі 820/9034/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 листопада 2013 р. №820/9034/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Журавльова М.С., відповідача - Полухіна А.В., прокурор - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія АРГО" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю прокурора Київського району м. Харкова про скасування припису частково ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія АРГО" , з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області , в якому просив суд, скасувати п.п. 2, 3 припису від 02.08.2013 року №06-22-167.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскільки у своїй діяльності підприємство не здійснює викидів забруднюючих речовин та використовує обладнання, яке не віднесено до типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, то позивач не має встановленого законом обов'язку щодо отримання відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин, а тому встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки про порушення останнім вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" є необґрунтованими. Також зазначив, що посилання відповідача на факт здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин є безпідставним, оскільки перевіряючими під час перевірки не здійснювалось жодних вимірів та відповідних досліджень. Враховуючи наведене, позивач вважає, що спірний припис в частині зобов'язання позивача усунути виявлені порушення (п.п. 2, 3 Припису) є незаконним та підлягає скасуванню.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи, були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскільки позивач, використовує у своїй діяльності стаціонарні джерела (в процесі виробництва використовується механізм висушування кондитерських виробів), які здійснюють викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не виконав встановленого законом обов'язку щодо отримання відповідного дозволу, то висновки перевіряючого щодо порушення останнім вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря " є обґрунтованими, та як наслідок, спірний припис в частині усунення вказаних порушень є законним.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову, з підстав зазначених у запереченнях на позов.

Прокурор в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія АРГО" зареєстроване як юридична особа. Основним видом діяльності згідно КВЕД є: 10.82 виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 10.72 виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

На підставі наказу від 12.07.2013 року №936/01-03 та направлення на проведення планового заходу співробітниками Державної екологічної інспекції у Харківській області у період з 15-19.07, 22-26.07, 29.07.2013 року було проведено перевірку ТОВ "Торгова компанія АРГО" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками якої складено Акт №936/01-03/06-11.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" в частині відсутності у підприємства на час проведення перевірки дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел утворення, а саме: машина темперуюча SELMI COMFIT ; машина темперуюча FUTURA SELMI; машина темперуюча TANK SELMI.

На підставі вищезазначеного акту 02.08.2013 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області було винесено припис №06-22-167 про усунення порушень природоохоронного законодавства, яким позивача було зобов'язано, серед іншого, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 2 Припису); не допускати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 3 Припису).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для висновків про порушення позивачем вказаних вимог діючого законодавства, слугувало те, що в процесі виробництва використовується механізм висушування кондитерських виробів, в результаті чого здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Перевіряючи правомірність та обґрунтованість прийняття спірного припису (п.п.2,3 Припису) про усунення порушень природоохоронного законодавства, суд дійшов наступного висновку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В силу положень частин сьомої та восьмої зазначеної норми права визначено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розкриваючи зміст припису, суд зазначає, що припис є актом владного реагування, що виноситься органом державної влади у випадках, коли виявлено порушення закону з боку суб'єкта господарювання. При цьому, таке порушення має очевидний характер, є дійсним (триваючим) і має бути припиненим внаслідок винесення припису.

Крім того, згідно з пунктом 4.7 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, також встановлено, що державні інспектори під час здійснення перевірок мають право, зокрема, вимагати усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 4.22 Порядку на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Враховуючи вищенаведені положення, суд дійшов висновку, що виявлені державними інспекторами під час проведення перевірки факти порушень суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства викладаються в акті перевірки з детальним описом виявленого порушення та посиланням на відповідну вимогу законодавства, причому право інспекторів вимагати усунення виявлених порушень реалізовується шляхом складання відповідного припису, тобто вимоги, що викладаються в приписі, мають відповідати детальному опису виявлених порушень, зазначених в акті перевірки.

Так, перевіряючи правомірність прийняття відповідачем спірного припису в частині зобов'язання позивача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 2 Припису) та не допускати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 3 Припису), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1598 "Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню".

Суд зазначає, що матеріали справи та акт перевірки не містить інформації, які саме викиди забруднюючих речовин, що визначені вищезазначеним переліком утворюються від джерел утворення, а саме: машина темперуюча SELMI COMFIT ; машина темперуюча FUTURA SELMI; машина темперуюча TANK SELMI.

На виконання вимог протокольної ухвали суду відповідач пояснив, що не може зазначити які саме викиди забруднюючих речовин утворюються при роботі вищезазначеного обладнання та подати відповідні докази, оскільки при проведенні перевірки будь-які виміри не проводились та відповідні докази у відповідача відсутні.

Отже твердження відповідача що в результаті використання вищезазначеного обладнання з'являються викиди забруднюючих речовин за якими здійснюється регулювання, з огляду на приписи ч. 2 ст 71 КАС України є непідтвердженим належними та допустимими доказами..

Згідно із положеннями ч.ч. 5,6,7 ст. 11 вказаного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Акт перевірки не містить інформації, щодо якої групи джерел забруднення відноситься обладнання позивача, в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити до якої групи таке обладнання віднесено.

Суд зазначає, що як було зазначено в акті перевірки та фактично не заперечувалось під час судового розгляду представником відповідача, виробнича діяльність, яка здійснювалась позивачем у перевіряємий період за допомогою обладнання, що на думку перевіряючих є джерелом утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме машин темперуючих SELMI COMFIT, FUTURA SELMI, TANK SELMI, була пов'язана з виробництвом кондитерських виробів.

З даного приводу суд зауважує, що Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №317 від 16.08.2004 затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Як вбачається з наданої позивачем технічної документації на обладнання, жодне із перелічених в акті перевірки обладнань не віднесено до вищезазначеного переліку типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Представник відповідача під час судового розгляду справи не надав суду жодних доказів та пояснень, на якій підставі та за яким критерієм вказане обладнання відноситься до того типу устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, та як наслідок, потребує отримання відповідного дозволу, акт перевірки таких відомостей не містить.

Натомість, під час судового розгляду представником позивача було зазначено, що жодних викидів забруднюючих речовин, під час виробничої діяльності не відбувається.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає неправомірними висновки відповідача про те, що використовуване позивачем обладнання є стаціонарним джерелом забруднення та підпадає під регулювання, визначене ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. № 48/16064 (далі- Методика №639)

Згідно із п. 1.4 вказаної Методики зазначено, що вона поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, згідно з пп. 2.1.2 Методики № 639, вважаються наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики № 639).

Відповідно до п. 2.3 Методики № 639 при визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання.

Суд зауважує, що представник відповідача у судовому засіданні не зміг надати пояснення щодо того, яким чином перевіряючими було встановлено факт здійснення позивачем забруднюючих викидів в атмосферне повітря та не надав жодних доказів на підтвердження того, у який період, які забруднюючи речовини та в якій кількості були здійснені.

Відповідачем під час судового розгляду не було надано належних доказів на підтвердження дотримання державними інспекторами під час проведеної перевірки суб'єкта господарювання вимог п.п. 2.2, 2.3 Методики № 639, а саме доказів фіксації в журналах первинної облікової документації даних, щодо факту проведення вимірювання та його наслідків.

З письмових пояснень відповідача, вбачається, що при проведенні перевірки будь-які вимірювання не здійснювались.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки та фіксації її наслідків у відповідному акті перевірки, відповідачем не було дотримано вимог ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки твердження посадових осіб відповідача про те, що в процесі господарської діяльності позивача утворюються викиди забруднюючих речовин, не розкрито з точки зору конкретних фактів, не деталізовано і жодним чином не підтверджується.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що полягало у відсутності у підприємства на час проведення перевірки дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел утворення.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів правомірності прийняття спірного припису (п.п. 2,3 Припису).

Таким чином, оскаржуваний припис в частині зобов'язання позивача: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 2 Припису) та не допускати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (пункт 3 Припису) є незаконним, а тому заявлені вимоги щодо його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія АРГО" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю прокурора Київського району м. Харкова про скасування припису частково - задовольнити.

Скасувати п.п. 2, 3 припису №06-22-167 від 02.08.2013 року Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія АРГО" (юридична адреса:61033 , м. Харків, 2-й Володарський в'їзд, б. 2, код ЄДРПОУ 33815474) витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.