Ухвала

від 25.10.2013 по справі 5024/1066/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 жовтня 2013 року Справа № 5024/1066/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Заріцької А.О., Малетича М.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р., розглянувши заяву комунального підприємства "Три кринички" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.05.2013 у справі№5024/1066/2012 за позовом колективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон" докомунального підприємства "Три кринички" про стягнення 100 575, 16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2012 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 100 575,16 грн. основного боргу, в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог відмовлено з огляду на те, що заяву подано після початку розгляду справи по суті.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 рішення місцевого господарського суду скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2013 касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон" задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 скасовано, рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2012 залишено в силі.

Комунальним підприємством "Три кринички" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.05.2013.

Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 16.05.2013 та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2012 у справі №2/116, від 25.07.2012 у справі №29/262, від 29.01.2013 у справі №5024/1207/2012 та від 17.04.2013 у справі №18/1841/12, від 04.01.2012 у справі №11/407, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, а саме, положення статей 256, 257, 261, 264, 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 16.05.2013 у справі №5024/1066/2012, про перегляд якої подано заяву, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав щодо стягнення основного боргу за договором про сумісну діяльність з огляду на встановлення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати робіт за договорами та обставин переривання позовної давності.

Водночас у постанові Вищого господарського суду від 25.07.2012 у справі №29/262, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості у зв'язку з закінченням строку на день подання позовної заяви позовної давності щодо вимог про стягнення суми вартості поставленого товару за видатковими накладними.

Приймаючи постанову від 17.04.2013 у справі №18/1841/12, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості, штрафу, інфляційних витрат, 3% річних, витрат на правову допомогу з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати позивачу вартості товару, при цьому судом враховано переривання строку позовної давності в цій частині шляхом здійснення часткових оплат протягом періоду.

Приймаючи постанову від 04.01.2012 у справі №11/407, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки позивач звернувся з позовом після спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення страхового відшкодування.

Таким чином, постанова, про перегляд якої подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання заявником, свідчать про відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу названих постанов суду касаційної інстанції, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що внаслідок оцінки різних доказів та визнання різних фактичних даних і обставин у різних справах господарський суд касаційної інстанції, однаково розуміючи зміст норм матеріального права щодо строку позовної давності і порядку його відновлення у разі пропущення, ухвалив різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, в одному випадку вважаючи наведені стороною у справі докази, фактичні дані і обставини справи достатньою підставою для відновлення порушеного строку позовної давності, а в іншому - ні.

Колегія суддів зазначає, що постановами Вищого господарського суду України від 01.10.2012 у справі №2/116 та від 29.01.2013 у справі №5024/1207/2012, на які посилається заявник, скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справи передано на новий розгляд по суті до суду першої інстанції .

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити комунальному підприємству "Три кринички" у допуску справи №5024/1066/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ. Козир Судді: А. Заріцька М. Малетич С. Мирошниченко С. Шевчук