Ухвала

від 07.11.2013 по справі 5024/1698/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 листопада 2013 року Справа № 5024/1698/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В., суддів:Козир Т.П., Малетича М.М., Панової І.Ю., Шевчук С.Р., розглянувши заявуПриватного виробничого підприємства "М.А.Л." про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 03.07.2013 у справі№ 5024/1698/2012 за позовомПриватного виробничого підприємства "М.А.Л." до 1. Херсонської міської ради; 2. Виконавчого комітету Херсонської міської ради; 3. Управління комунальної власності Херсонської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівТовариство з обмеженою відповідальністю "Примор'я-Сервіс" прочасткове визнання незаконним та скасування рішення, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.02.2013 у справі № 5024/1698/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013, позовні вимоги задоволено частково: визнано частково недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 21.03.2011, видане Херсонською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю "Примор'я-Сервіс" на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради № 80 від 15.02.2011 у частині включення об'єкту нерухомого майна зазначеного № 1 - мостіння; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за Приватним виробничим підприємством "М.А.Л." права власності на мостіння, розташоване за адресою: м. Херсон. вул. Робоча, 64; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 80 від 15.02.2011 у частині включення мостіння як нерухомого майна до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.03.2011, виданого Херсонською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю "Примор'я-Сервіс".

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013 у даній справі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 скасовано, рішення господарського суду Херсонської області від 01.02.2013 змінено, викладено пункт 3 резолютивної частини у наступній редакції: "відмовити Приватному виробничому підприємству "М.А.Л." у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.03.2011, виданого Херсонською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю "Примор'я-Сервіс" на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 15.02.2011 за № 80 в частині виключення об'єкту нерухомого майна - мостіння № І"; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приватне виробниче підприємство "М.А.Л." звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 03.07.2013 у справі № 5024/1698/2012, у якій просить вказану постанову скасувати і прийняти нове рішення.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2008 у справі № 39/580-07(25/204), від 24.06.2008 у справі № 6/289-07-7387 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права стосовно пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2007 № 7/5, та пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 03.07.2013 у справі № 5024/1698/2012, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.03.2011, виданого Херсонською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю "Примор'я-Сервіс" на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 15.02.2011 за № 80 в частині виключення об'єкту нерухомого майна - мостіння № І, і погодився з висновками суду першої інстанції у частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на мостіння та відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради у частині включення мостіння як нерухомого майна до свідоцтва про право власності на нерухоме майно. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із наступних встановлених господарськими судами обставин справи: оскільки позивач відмовився від позову в частині визнання за ним права власності на мостіння № І, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню; позивачем не доведено фактів порушення виконавчим комітетом норм чинного законодавства при прийнятті спірного рішення, не обґрунтовано свої вимоги обставинами, з якими він пов'язує незаконність рішення та порушення своїх прав; мостіння № І не є об'єктом нерухомого майна, а є лише складовою частиною об'єктів третьої особи, не вибувало із її власності і знаходиться на земельній ділянці, яка виділена саме третій особі; у зв'язку з тим, що рішення виконкому не визнано недійсним, не повинно визнаватись недійсним і свідоцтво про право власності, яке видано на підставі такого рішення та є лише посвідчувальним документом.

Водночас у постанові від 15.04.2008 у справі № 39/580-07(25/204) суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду (у частині, що стосується доводів заявника) щодо визнання права державної власності на приміщення № 202-225, визнання недійсним свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна та припинення провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету міської ради, виходячи із встановлених судами обставин справи. Так, рішення виконавчого комітету, яким оформлено право власності та яке було підставою для видачі спірного свідоцтва, скасовано іншим рішенням виконавчого комітету; спірна будівля будувалася за дольовою участю державної організації, а тому частина будинку (приміщення № 202-225) є об'єктом права державної власності у спільному майні.

У постанові від 24.06.2008 у справі № 6/289-07-7387 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, виданого міській раді на домоволодіння, та визнання права власності на домоволодіння, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи. Апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Одеської обласної ради нерухомі пам'ятки історії та культури в Одеській області, які перебували у державній власності, до яких відноситься спірне майно, були прийняті у комунальну власність Одеської обласної Ради; спірне майно залишено у власності обласної ради і не передано до комунальної власності Одеської міської ради; відповідач не набув права власності на спірне майно.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному виробничому підприємству "М.А.Л." у допуску справи № 5024/1698/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя О. Кот Судді Т. Козир М. Малетич І. Панова С. Шевчук