Ухвала

від 08.11.2013 по справі 5008/977/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 листопада 2013 року Справа № 5008/977/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В., суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Плюшка І.А., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Приватного підприємства "Аміра Т.Ч.Ч.К." про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2013 у справі№5008/977/2012 за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, Приватного підприємства "Аміра Т.Ч.Ч.К.", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 доПублічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.10.2012 за заявами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Приватного підприємства "Аміра Т.Ч.Ч.К." порушено провадження у справі №5008/977/2012 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" в порядку статей 1, 3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 28.11.2012 за результатами підготовчого засідання визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів на загальну суму 428699,43 грн.; призначено розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Дідича М.А..

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" задоволено, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 28.11.2012 скасовано, провадження у справі № 5008/977/2012 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Приватне підприємство "Аміра Т.Ч.Ч.К." звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2013 у справі №5008/977/2012, у якій просить скасувати зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції, в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" відмовити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судами положень пункту 7 частини першої статті 40 Закону про банкрутство, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2010 у справі №7/87-09, від 15.06.2005 у справі №Б26-Б15/153/01, від 28.02.2007 у справі №20-4/047-8/021-9/380, від 22.03.2006 у справі №20-9/075-4/026-10/050 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2008 у справі №16/89.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 09.07.2013 у справі №5008/977/2012, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо припинення провадження у справі про банкрутство, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи стосовно того, що в підготовчому засідання ініціюючими кредиторами не доведено наявності ознак неплатоспроможності боржника; з матеріалів справи вбачається, що боржник виконав свої зобов'язання перед кредиторами.

У постановах від 10.03.2010 у справі №7/87-09 та від 28.02.2007 у справі №20-4/047-8/021-9/380, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження у справах про банкрутство на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону про банкрутство з огляду на те, що: - боржником в повному обсязі було погашено заборгованість перед ініціюючими кредиторами, а відомості про інших кредиторів боржника у матеріалах справи відсутні (справа №7/87-09); - боржником у справі одночасно здійснено оплату всіх грошових вимог кредиторів у повній сумі відповідно до реєстру вимог кредиторів (справа №20-4/047-8/021-9/380).

Приймаючи постанову від 22.03.2006 у справі №20-9/075-4/026-10/050, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів передніх інстанцій щодо застосування відносно боржника процедури санації на строк до 12 місяців та призначення керуючого санацією. Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав про обґрунтованість відхилення судом першої інстанції клопотання боржника про припинення провадження у справі у зв'язку з погашенням конкурсної заборгованості (в частині, що стосується доводів заявника, оскільки в даному випадку на час введення процедури санації боржник не погасив грошових вимог кредиторів першої черги задоволення.

У постанові від 15.06.2005 у справі №Б26-Б15/153/01 Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновками суду першої інстанції стосовно того, що повне погашення боржником всіх вимог кредиторів є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство, при цьому, зазначив, що оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого відбувається у межах справи про банкрутство, однак, як встановлено судом першої інстанції заборгованості з вказаних виплат погашена не була, у зв'язку з чим ухвалу місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі скасовано, а справу в частині оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Крім того, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення питання по суті, а тому на відвідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим посилання заявника на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2008 у справі №16/89 є безпідставним.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Аміра Т.Ч.Ч.К." у допуску справи №5008/977/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Мирошниченко Судді: С.Владимиренко А.Демидова І.Плюшко С.Шевчук