Ухвала

від 17.10.2013 по справі 823/1564/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1564/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - Теслі Василя Івановича на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський ливарний завод» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілянський ливарний завод» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої складено акт від 03.04.2013 року № 572/22/35505844 щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Рослит» встановлено порушення ТОВ «Смілянський ливарний завод» п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби № 0000342200 та № 0000352200 від 18 квітня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - Тесля Василь Іванович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ «Смілянський ливарний завод» як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 35505844, зареєстроване 11.12.2007 року, станом на час розгляду справи перебуває на обліку в Смілянській ОДПІ та зареєстроване платником податку на додану вартість.

Посадовою особою Смілянської ОДПІ 27 і 28 березня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Смілянський ливарний завод».

З результатами вказаної перевірки складено акт від 03.04.2013 року № 572/22/35505844, за змістом якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Смілянський ливарний завод» п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вищезазначеного акту 18.04.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000342200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 3520,00 грн. та № 0000352200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2631,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що Смілянською ОДПІ отримано лист № 40183/7/22-2 від 29.12.2012 року від ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк, яким повідомлено про перевірку ТОВ «Рослит» та надано акт перевірки з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Дніпрокамиш». В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Рослит» змінило своє місцезнаходження.

Вказані обставини були покладені податковим органом в основу висновків перевірки, за результатами якої прийнято спірні податкові-повідомлення-рішення.

Як зазначає у своїх запереченнях представник відповідача, 23.10.2012 року з ГВПМ ДПІ у м. Черкаси отримано відповідь, що ТОВ «Рослит» за адресою: 18016, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 289, не знаходиться та невідомо його місцезнаходження.

Відповідно до статуту ТОВ «Смілянський ливарний завод» предметом його діяльності є лиття металів. Підприємство в технологічному процесі сталевого лиття постійно використовує фарбу антипригарну, тип АПС-1, що підтверджується випискою з технологічної інструкції № 02-10 «Нанесення роздільного та протипригарного покриття, ґрунтовка виливок» та технологічними картами.

Судом першої інстанції було встановлено, що 25.05.2011 року начальником цеху Пашиним С.Д. на ім'я директора підприємства Завітневича О.М. було сформовано заявку на дачу розпорядження на забезпечення в червні 2011 року фарбою антипригарною, тип АПС-1 в кількості 800 кг.

26.05.2011 року директором ТОВ «Смілянський ливарний завод» та ТОВ «Рослит» була направлена оферта на поставку підприємству фарби в кількості 800 кг., яка була акцентована підприємством-продавцем.

Крім цього, в червні 2011 року між ТОВ «Смілянський ливарний завод» та ТОВ «Рослит» здійснювались операції з поставки фарби термостійкої для протипригарних покриттів тип АПС-1, кількість, асортимент та ціна якого було визначено у рахунках-фактурах № СФ-0000665 від 01.06.2011 року та № СФ-0000724 від 10.06.2011 року.

Згідно видаткової накладної № РН-0000636 від 01.06.2011 року вбачається, що ТОВ «Рослит» відвантажено на користь ТОВ «Смілянський ливарний завод» фарбу термостійку для протипригарних покриттів АПС-1 в кількості 300 кг.

Згідно видаткової накладної № РН-0000700 від 10.06.2011 року вбачається, що ТОВ «Рослит» відвантажено на користь ТОВ «Смілянський ливарний завод» фарбу термостійку для протипригарних покриттів АПС-1 в кількості 500 кг.

З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача вбачається, що розрахунки між сторонами за даною поставкою здійснені у повному обсязі. За наслідками вищезазначених операцій ТОВ «Рослит» були виписані на користь ТОВ «Смілянський ливарний завод» податкові накладні № 636 від 01.06.2011 року та № 700 від 10.06.2011 року.

Також судом першої інстанції було встановлено, що транспортування товару відбувалось підприємством-перевізником вантажів - ТОВ «Нова пошта» за рахунок ТОВ «Рослит», що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Крім цього, факт отримання фарби в кількості згідно видаткових та податкових накладних підтверджується документами на внутрішнє пересування на території заводу.

Відповідно до п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як зазначено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка згідно з п. 201.6 цього кодексу є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

З вищенаведеного вбачається, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Рослит» та скріплені печаткою та відповідають іншим вимогам, встановленим вказаними вище правовими нормами.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Смілянський ливарний завод» повністю оплатило поставлену контрагентом фарбу, що підтверджується відповідними документами.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже, і правомірність відображення їх уподатковій звітності.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних ТОВ «Рослит» знаходилось в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, було зареєстроване як платник податків в податковому органі. На момент здійснення господарської операцій та складання податкових накладних ТОВ «Рослит» мало право проводити податкові накладні на кожну поставку товару.

Що стосується позиції відповідача щодо невідповідностей в копіях документів, а саме: товарно-транспортних накладних іншим документам колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що транспортування товару відбувалося підприємством - перевізником вантажів - ТОВ «Нова пошта» за рахунок ТОВ «Рослит».

З товарно-транспортних накладних № 56510000191401 від 01.06.2011 року та № 56510000198384 від 10.06.2011 року, що знаходяться в матеріалах справи вбачається, що вини скріплені відповідними печатками юридичних осіб, містять інформацію про отримувача товару.

З наведеного вище вбачається, що ТОВ «Смілянський ливарний завод» дотримано необхідні умови для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - Теслі Василя Івановича - залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.