Рішення

від 19.11.2013 по справі 905/6742/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.2013 Справа № 905/6742/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асманової Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства «Кевлар 07», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро Инвест», м. Донецьк

про стягнення 11092,14грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Єжов Д.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

По справі була оголошена перерва з 22.10.2013р. на 05.11.2013р. на 09год. 30хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Приватним підприємством «Кевлар 07», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро Инвест», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11067,00грн. та пені в сумі 25,14грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №ФО 1-13 від 01.05.2013р. на фізичну охорону об'єкта, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 11067,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 25,14грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, однак у попередніх судових засіданнях відповідач проти позову заперечував, позовні вимоги не визнавав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представників сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Між Приватним підприємством «Кевлар 07» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евро Инвест» (Замовник) 01 травня 2013р. був укладений договір №ФО-1-13 на фізичну охорону об'єктів, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець, починаючи з 01.05.2013р. приймає на себе зобов'язання, забезпечити фізичну охорону об'єкту «Замовника», розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Герцена, 34а (прилегла територія до льодового катка «Марабушта), охоронниками Виконавця щоденно у дні і години, зазначені в дислокації.

Відповідно до п.2.4. договору приймання (здавання) об'єкту підтверджується підписами відповідальної особи Замовника та уповноваженого працівника Виконавця в Журналі приймання-здавання об'єкту. Журнал є документом суворої звітності і підлягає обов'язковій реєстрації Виконавцем.

Згідно п.4.1. договору Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за даним договором.

Пунктом 8.1.договору передбачено, що сума договору та вартість послуг Виконавця визначена і узгоджена сторонами в дислокації (Додаток №1) та протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №3).

Оплата повинна бути проведена не пізніше 5-го числа поточного місяця, за послуги, які були надані в попередньому місяці(п. 8.4. договору).

За приписами п.6.2.11 договору Виконавець не несе відповідальності, якщо Замовник не сплатить послуги охорони у строк, передбачений п. 8.4. договору.

Відповідно до п.7.2. договору у разі порушення зобов'язання відносно оплати послуг Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору був підписаний Додаток №1 - Дислокація на 01.05.2013-31.12.2013р. та Додаток №2 - Протокол узгодження ціни за надання охоронних послуг, відповідно до яких щомісячна сума платежу за надані послуги охорони складає 8000,00грн.

В підтвердження надання послуг охорони у період з липня 2013р. по 10 вересня 2013р. позивачем були складені акти здачі-прийняття робіт, а саме акт №ОУ-0001202 від 31.07.2013р. на суму 8000,00грн., акт № ОУ-0001367 від 31.08.2013р. на суму 8000,00грн. та акт №ОУ-0001370 від 10.09.2013р. на суму 2667,00грн. З боку відповідача підписаний акт лише за липень 2013р.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачем на його адресу була надіслана претензія від 10.09.2013р. з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги охорони в сумі 11067,00грн. та пеню у розмірі 27,42грн.

10 вересня 2013р. позивачем був знятий пост фізичної охорони з прилеглої території до льодового катку «Марабушта» ТОВ «Евро Инвест», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Герцена, 34а, про що позивачем був складений акт зняття посту фізичної охорони від 10.09.2013р. від підписання якого відповідач відмовився.

В матеріалах справи мається лист №12/09-13 від 12.09.2013р., в якому відповідач пропонує позивачеві суму матеріальної шкоди погасити сумою боргу у розмірі 11067,00грн. за надані послуги.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги з охорони за період з липня 2013р. по 10 вересня 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 11067,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 25,14грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір №ФО 1-13 від 01.05.2013р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №ФО 1-13 від 01.05.2013р. на фізичну охорону об'єкту належним чином не виконав, оплату наданих послух охорони за період з липня 2013р. по вересень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 11067,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того в матеріалах справи мається лист №12/09-13 від 12.09.2013р., в якому відповідач пропонує позивачеві суму матеріальної шкоди погасити сумою боргу у розмірі 11067,00грн. за надані послуги, тобто, тим самим відповідач підтвердив наявність заборгованості, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 11067,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені відповідно до умов п.7.2 договору в сумі 25,14грн., суд зазначає наступне. За приписами пункту 5 частини 2 ст.54 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Так у позові позивач заявив до стягнення пеню, яка за його твердженням станом на 10.09.2013р. складає 25,14грн. Суд в ухвалі від 25.09.2013р. витребував у позивача детальний розрахунок суми пені. Позивачем в свою чергу до клопотання від 17.10.2013р. був наданий розрахунок пені (а.с.57), однак наданий розрахунок суд не може прийняти, оскільки сума пені за новим розрахунком складає 120,793грн., який здійснений станом на 10.10.2013р., однак заяви щодо збільшення розмір позовних в порядку ст. 22 ГПК України позивачем надано не було. Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 25,14грн., у зв'язку із ненаданням обґрунтованого розрахунку заявленої суми.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви, крім того в матеріалах справи мається лист №12/09-13 від 12.09.2013р., в якому відповідач пропонує позивачеві суму матеріальної шкоди погасити сумою боргу у розмірі 11067,00грн. за надані послуги, тобто своїм волевиявленням, а саме зазначеним листом, відповідач визнав наявність боргу за спірним договором, та пропонував якимось чином врегулювати боргові зобов'язання.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11 - 16, 202, 509, 526, 530, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 54, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Кевлар 07», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро Инвест», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11067,00грн. та пені в сумі 25,14грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Евро Инвест» (83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, буд. 19-З, кв. 27, код ЄДРПОУ 37379307, п/р №26004060363266 в ДРУ ПАТ «КБ «ПриватБанк», МФО 335496) на користь Приватного підприємства «Кевлар 07» (83005, м.Донецьк, вул. Річна, 18/67, код ЄДРПОУ 34828348, п/р №26004060089711 в ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Донецька, МФО 335496) заборгованість в сумі 11067,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1716,54грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 20.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький