Рішення

від 15.11.2013 по справі 910/19623/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19623/13 15.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксофт» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» простягнення 91 936,85 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Майданний О.А. - представник за дорученням б/н від 01.10.2013 року;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксофт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» про стягнення 90 289,38 грн. - основного боргу та 1 647,47 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 90 289,38 грн.

Ухвалою від 14.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/19623/13. Справу призначено до розгляду на 15.11.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2013 року надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позов підтримав в обсязі. Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2013 року не з`явився, вимоги ухвали суду від 14.10.2013 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.11.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно видаткової накладної № АХ000095 від 01.02.2013 року, яка підписана представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій чи зауважень, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксофт» здійснило поставку товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплексне рішення» на суму 90 289,38 грн.

Згідно з довіреністю типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) № 21 від 01.02.2013 року, виданої Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексне рішення» на ім'я Сеницького Михайла Юрійовича, останній був уповноважений на отримання товару від позивача.

Як зазначав позивач, сторони домовились, що оплату поставленого позивачем товару, відповідач здійснить не пізніше 28.02.2013 року, на підтвердження чого відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист, відповідно до якого зобов'язався оплатити, поставлений позивачем товар на суму 90 289,38 грн. не пізніше 28.02.2013 року.

Також позивач стверджував, що відповідач не здійснив розрахунок за поставлений відповідно до видаткової накладної № АХ000095 від 01.02.2013 року товар, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 90 289,38 грн., у зв'язку з чим 13.09.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію - вимогу № 13-2-09/13, в якій просив останнього сплатити існуючу суму заборгованості за поставлений товар, а також 3% річних від простроченої суми. Надсилання вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 13.09.2013 року.

Однак, як зазначає позивач у позові, претензія - вимога № 13-2-09/13 від 13.09.2013 року залишена відповідачем без відповіді та задоволення. На момент подачі позовної заяви до суду, відповідач вартість отриманого від позивача товару на суму 90 289,38 грн. - не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення коштів в сумі 90 289,38 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про те, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки, оскільки позивач, як продавець, поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № АХ000095 від 01.02.2013 року на суму 90 289,38 грн., проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 90 289,38 грн.

Також, суд дійшов висновку, що сторонами було визначено строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару згідно вищенаведеної видаткової накладної - не пізніше 28.02.2013 року, а тому відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в сумі 90 289,38 грн. в цей строк.

Відповідач свого обов'язку щодо сплати заборгованість в сумі 90 289,38 грн. у строк до 28.02.2013 року не виконав, заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 90 289,38 грн. згідно видаткової накладної № АХ000095 від 01.02.2013 року, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в наведеній сумі є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі 90 289,38 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 647,47 грн. за період прострочення з 01.03.2013 по 08.10.2013 року.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням прострочення відповідачем по сплаті грошового зобов'язання, періодів нарахування визначених позивачем, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимоги в частині стягнення 3 % підлягає задоволенню повністю у розмірі 1 647,47 грн. за період прострочення з 01.03.2013 року по 08.10.2013 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 9, кв. 40, код ЄДРПОУ 30723248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксофт» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 34481687) 90 289 (дев'яносто тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 38 коп. - основної заборгованості, 1 647 (одну тисячу шістсот сорок сім) грн. 47 коп. - 3% річних, 1 838 (одну тисячу вісімсот тридцять вісім) грн. 74 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено

20.11.2013 року

Суддя Спичак О.М.