Рішення

від 18.11.2013 по справі 910/18577/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18577/13 18.11.13 За позовом Публічного акціонерного товариство "Крюківський вагонобудівний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ"

про стягнення 622 792,57 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача Логашкін С.С. (дов. № 49 кр-104 від 30.10.2012)

Від відповідача Прокопенко В.В. (директор)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.09.2013 Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою № 1-76 юр від 23.09.13 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" про стягнення заборгованості у сумі 622 792,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у частині оплати товару, відповідно до договору поставки №7612/010 026С від 28.02.2012, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 622 792,57 грн., з них: 566 070,00 грн. - основний борг, 47 312,66 грн. - пені та 9 409,91 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/18577/13, розгляд справи призначено на 14.10.2013.

В судове засідання призначене на 14.10.2013 з'явилися представники позивача і відповідача та надали пояснення по суті справи.

14.10.2013 в судовому засіданні була оголошена перерва до 04.11.2013.

В судове засідання призначене на 04.11.2013 з'явилися представники сторін та надали додаткові пояснення по суті справи.

04.11.2013 в судовому засіданні була оголошена перерва до 18.11.2013.

В судове засідання призначене на 04.11.2013, з'явилися представники сторін.

Представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог та клопотання про зміну банківських реквізитів позивача. Представник відповідача позовні вимоги позивача визнав.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2012 між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець) (разом - сторони), було укладено договір поставки №7612/010 026С (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується виготовити та поставити Покупцеві, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти та оплатити в 2012 р. напіввагони моделі 12-783 ТУ, виготовлені згідно ТУ У 3.06-05763814-203-96, а також напіввагони мод. 12-7023-02 ТУ У 35.2-05763814-065:2005 укомплектовані візками моделі 18-100 ГОСТ 9246-2004 (далі - Продукція), відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна одиниці продукції встановлюється в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Як встановлено п. 11.8 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2012 р., зі сплином якого всі зобов'язання повинні бути виконані.

Пунктом 3.2, Договору передбачено, що строки поставки партій продукції вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пункт 3.4 Договору зазначає, що датою поставки продукції є дата підписання акту приймання-передачі.

За твердженням позивача, відповідно до умов Специфікації №2, позивач зобов'язаний був у квітні 2012 року поставити на адресу Відповідача 5 одиниць Продукції (належним чином засвідчена копія специфікації міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Умовами Договору (п. 3.1.) передбачено, що Продавець зобов'язується передати (відвантажити) Товар протягом 3 днів з дня підписання Договору.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що платежі за Товар, що поставляється за Договором, здійснюється Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на р/р Продавця, відповідно до умов визначених в Специфікаціях.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору за поставка Продукції Позивачем була здійснена 24.04.2012 року, про що свідчить Акт прийому-передачі №2 від 24.04.2012 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Зауважень щодо якості поставленого товару відповідачем не наведено.

Відповідно до рахунку-фактури № КВ-04106 від 24.04.2012 року, сума поставленої партії продукції становить 3 402 675,00 грн. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, свій обов'язок щодо здійснення оплати за поставлений товар відповідач виконав частково на суму 2 836 605,00 грн., внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 566 070,00 грн.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за Актом-приймання передачі, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Станом на 23.09.2013 р., Відповідачем не виконано належним чином зобов'язання, щодо повної та своєчасної оплати за поставлену Позивачем Продукцію, відповідно до умов Специфікації №2.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем 18.11.2013 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.11.2013 р. становить 256 070,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором поставки №7612/010 026С від 28.02.2012 у розмірі 256 070,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 47 312,66 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 9.3 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 47 312,66 грн. у відповідності до п. 9.3 Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 9.3 Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 409,91 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 12 455,85 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-НАУКОВА ФІРМА «ДСВ» (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 5, літера В, ідентифікаційний код 25640924) на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, м. Кременчук, вул. І.Приходька, буд. 139; ідентифікаційний код 05763814) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: суму основного боргу - 256 070,00 грн. (двісті п'ятдесят шість тисяч сімдесят гривень 00 копійок), пеню в сумі - 47 312,66 грн. (сорок сім тисяч триста дванадцять гривень 66 копійок), 3 % річних у сумі - 9 409,91 грн. (дев'ять тисяч чотириста дев'ять гривень 91 копійок) та судовий збір в сумі - 12 455,85 грн. (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень 85 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 20.11.2013

Суддя М.О. Лиськов