Рішення

від 14.11.2013 по справі 910/16457/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16457/13 14.11.13

За позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум"

про розірвання договору оренди та примусове звільнення орендованої площі

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Чумаченко О.С.

від відповідача: Єлісєєв О.А., Ляшко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум" (далі-відповідач) про розірвання договору оренди №5781 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2011 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум", виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум" з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 81,70 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 24, на 1-му поверсі адміністративно-побутового корпусу (реєстровий номер ЄРОДВ 02224241.1.АААДДЛ 474). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 10.7 договору сторони погодили, що договір буде достроково розірваним на вимогу орендодавця, якщо орендар не переглядає орендну плату, в разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення орендної плати та враховуючи, що такі зміни були внесені, а відповідач жодним чином не реагує на звернення позивача переглянути розмір орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

16.09.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що позивач не повідомив відповідача про свої наміри змінити розмір орендної плати, а її збільшення погіршує становище орендаря в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

У судових засіданнях 17.09.2013 р., 03.10.2013 р. та 29.10.2013 р. судом оголошувалася перерва відповідно до 03.10.2013 р., 29.10.2013 р. та 14.11.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.11.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 р. між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум" був укладений договір №5781 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно загальною площею 81,70 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 24, на 1-му поверсі адміністративно-побутового корпусу, що перебуває на балансі меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни».

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2010 р. - 9 654,26 грн.

Згідно п. 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 5.10. договору визначено, що відповідач зобов'язався у разі припинення або розірвання договору повернути позивачеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачеві збитки в разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини відповідача.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.02.2011 р. до 24.01.2014 р.

У пункті 10.7. договору зазначено, що сторони погоджуються, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу позивача, якщо відповідач не переглядає орендну плату, в разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення орендної плати.

Як вказує позивач, Постановою Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 р. «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629 і від 4 жовтня 1995 р. N 786» було внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, і змінено орендні ставки за використання нерухомого майна.

Також позивач зазначає, що він звернувся до відповідача листом №30-15/14529 від 09.11.2011 р. з пропозицією про внесення змін та доповнень до договору щодо розміру орендної плати, з огляду на зміну методики розрахунку орендної плати за державне майно. Зазначене підтверджується копією фіскального чеку №5377 від 11.11.2011 р. та списку згрупованих внутрішніх листів позивача.

Проте відповідач жодним чином не відреагував на надісланий позивачем лист.

28.05.2013 р. позивач надіслав відповідачеві лист №30-06/5950 з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди №5781 від 24.02.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач на день подачі позову не відреагував на пропозицію достроково розірвати договір та у 20-денний термін повернути державне нерухоме майно.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сторони за власним волевиявленням в оспорюваному договорі погодили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку.

Судом встановлено вище, що розмір орендної плати змінився на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 р. «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629 і від 4 жовтня 1995 р. N 786», тому позивач звернувся до відповідача з пропозицією внесення відповідних змін до договору.

Однак, відповідач жодної відповіді у розумні строки не надав, доказів зворотного суду також.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом вище, сторони також погодили в спірному договорі, що договір буде достроково розірваний на вимогу позивача, якщо відповідач не переглядає орендну плату, в разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення орендної плати.

Судом встановлено, що на виконання своїх прав позивачем було направлено лист відповідачеві №30-06/5950 з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди №5781 від 24.02.2011 р., що не заперечувалося представниками відповідача у судовому засіданні, оскільки відповідачем так і не було переглянуто розмір орендної плати.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, відповідач жодної відповіді на фактичну пропозицію позивача розірвати договір та повернути об'єкт оренди останньому не надав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо перегляду розміру орендної плати та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №5781 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про розірвання договору оренди №5781 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2011 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум".

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, оскільки відповідачем не звільнено орендоване приміщення на те повернуто його позивачеві/балансоутримувачеві, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум" з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 81,70 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 24, на 1-му поверсі адміністративно-побутового корпусу (реєстровий номер ЄРОДВ 02224241.1.АААДДЛ 474).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву задовольнити.

2. Розірвати договір оренди №5781 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2011 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум".

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум" (04070, м. Київ, пл. Контрактова, буд. 10-А, ідентифікаційний код - 24374113) з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 81,70 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 24, на 1-му поверсі адміністративно-побутового корпусу (реєстровий номер ЄРОДВ 02224241.1.АААДДЛ 474).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро "Домініум" (04070, м. Київ, пл. Контрактова, буд. 10-А, ідентифікаційний код - 24374113), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код - 19030825) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. - судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.11.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.