Рішення

від 12.11.2013 по справі 910/20109/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20109/13 12.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Бізнесполіграф»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Руське слово»

про стягнення 13 245,96 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ковальський С.В. (представник за довіреністю від 23.09.2013р.);

Музика В.І. (представник за довіреністю №41 від 23.09.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Бізнесполіграф» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Руське слово» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості виконаної роботи на суму 13 245,96 грн., в тому числі 12 957,00 грн. основного боргу та 288,96 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за усним договором в повному обсязі не виконав, повну вартість виконаних робіт не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2013р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/20109/13, розгляд було призначено на 12.11.2013р.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 12 листопада 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено усний договір згідно якого позивач зобов'язався виконати певну роботу за завданням відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити таку роботу.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача з замовленням про виготовлення журналу та книги, а саме:

- замовленням №12-112 відповідач просив позивача виготовити журнал «Русский язик и литература в учебных заведения» №2 (2012) форматом 60х84/16 (145х200 мм), накладом 2 400 примірників;

- замовленням №12-197 відповідач просив позивача виготовити книжку «Державне управління у сфері національної безпеки. Концептуальні та організаційно-правові засади» форматом 60х90/16, накладом 300 примірників.

На виконання умов усної домовленості позивачем було виготовлено та передано відповідачу замовлену продукцію на загальну суму 14 992,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме:

- на підставі видаткової накладної №05/163 від 25.05.2012р. позивачем було передано відповідачу журнал «Русский язик и литература в учебных заведения» №2 (2012) в кількості 2 400 шт. на суму 9 235,01 грн.;

- на підставі видаткової накладної №12/429 від 26.12.2012р. позивачем було передано відповідачу книгу «Державне управління у сфері національної безпеки…» в кількості 300 шт. на суму 5 757,00 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що засвідчується підписами його уповноважених згідно довіреностей представників (копії довіреностей №9 від 24.05.2012р. та №12 від 20.12.2012р. містяться в матеріалах справи).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідачем було оплачено частину вартості виконаних позивачем робіт, а саме в розмірі 2 035,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах платіжними дорученнями:

- №61 від 25.05.2012р. на суму 500,00 грн.;

- №65 від 31.05.2012р. на суму 500,00 грн.;

- №67 від 11.06.2012р. на суму 500,00 грн.;

- №74 від 12.07.2012р. на суму 535,01 грн.

Залишок вартості виконаних позивачем робіт, який не оплачений відповідачем, складає 12 957,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до частини 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Також, відповідно до ст. 843 ЦК України У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. (ст. 853 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на існування між сторонами усних договірних зобов'язань, позивачем у відповідності до ст. 530 ЦК України було направлено на адресу відповідача претензію №39 від 05.09.2013р. про сплату заборгованості в розмірі 12 597,00 грн., яка була отримана останнім - 18.09.2013р. (згідно наявній в матеріалах справи копії зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0214005475090).

Відповіді на претензію відповідачем на адресу позивача направлено не було.

Твердження позивача щодо того, що підписання відповідачем видаткової накладної є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, а також посилання на Постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011р.) є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011р. загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Однак, висновки викладені у вищезазначеній постанові, не можуть застосовуватись до спору в даному випадку, оскільки господарські відносини між позивачем та відповідачем в справі №910/20109/13 виникли з інших підстав, а саме з підстав виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду, укладеним в спрощений спосіб, в той час як у вищезазначеній постанові розглянуто питання щодо виникнення у сторін зобов'язань з причин існування правовідносин з договору купівлі-продажу.

Ототожнення господарських зобов'язань які виникли з різних підстав, а саме за главою 54 Цивільного кодексу України та зобов'язань, які виникли з підстав визначених главою 61 Цивільного кодексу України є недопустимим.

Таким чином, зважаючи на положення частини другої ст. 530 ЦК України обов'язок відповідача виконати зобов'язання по оплаті вартості виконаної позивачем роботи на суму в розмірі 12 957,00 грн. (вартість виконаних позивачем робіт в розмірі 14 992,01 грн. - проведений відповідачем розрахунок в розмірі 2 035,01 грн.) виник з моменту пред'явлення позивачем вимоги (претензії) та мав бути виконаний відповідачем протягом семи днів з дня отримання цієї вимоги, тобто до 25.09.2013р. включно.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт у строк, визначений вимогою (претензією) позивача, не виконав.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості виконаних позивачем робіт складає 12 957,00 грн.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовна вимога в справі №910/20109/13 щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 12 957,00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 288,96 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Однак, судом встановлено, що позивачем не наведено в позовних матеріалах розрахунку 3% річних та не визначено періоду і формули такого нарахування.

З огляду на відсутність в матеріалах справи обгрунтованого розрахунку суми 3% річних з зазначенням періоду нарахування, у суду відсутня можливість здійснити перевірку обґрунтованості і правильності нарахування суми 3% річних в розмірі 288,96 грн.

Таким чином, позовні вимоги в справі №910/20109/13 про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 288,96 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/20109/13 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 12 957,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 682,96 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Руське слово» (код ЄДРПОУ 37819650, адреса: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 35, офіс 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Бізнесполіграф» (код ЄДРПОУ 33405191, адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 8) суму основного боргу в розмірі 12 957,00 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 1 682,96 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят дві гривни 96 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013р.

Суддя С.М. Морозов