Рішення

від 14.11.2013 по справі 910/15296/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15296/13 14.11.13

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джил"

про стягнення 217 900,33 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Стражник Т.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джил" (далі-відповідач) про стягнення 217 900,33 грн., з яких 178 150,75 грн. - основної заборгованості, 6 969,84 грн. - 3% річних, 32 779,74 грн. - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору підряду №73 від 14.10.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду від 09.08.2013р., від 29.08.2013р., від 10.10.2013р., від 31.10.2013р., від 07.11.2013р. про час та місце розгляду даної судової справи, отримання яких від 09.08.2013р., від 29.08.2013р., від 10.10.2013р. підтверджується повідомленнями про вручення (в матеріалах справи), проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

З приводу повідомлення про дане судове засідання, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.08.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3-Г.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.11.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джил" був укладений договір підряду №73, умовами якого передбачено, що предметом договору є виконання позивачем сантехнічних робіт на будівництві об'єкту, відповідно до проектної документації, договірної ціни та графіка виконання робіт, погоджених та затверджених у встановленому порядку сторонами договору.

Згідно п. 2.3. договору роботи за договором вважаються виконаними позивачем і прийнятими відповідачем після підписання сторонами останнього акта виконаних робіт (форма №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) підписанням яких завершується виконання робіт, а також наданням усієї необхідної технічної та виконавчої документації, що відповідає видам робіт, що виконуються позивачем.

Відповідно до п. 3.2. договору кінцева сума договору визначається сумою підписаних актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що вартість послуг генерального підряду за договором складає 1% від вартості будівельно-монтажних робіт, вартості матеріалів та обладнання, згідно форми №КБ-3.

Згідно п. 4.2. договору оплата виконаних робіт за договором проводиться щомісяця, на підставі підписаних сторонами актів за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3 не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, протягом 15 днів з дати підписання таких актів.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що відстрочка платежу за кожен місяць фактично виконаних робіт за цим договором, погоджена сторонами, не може перевищувати строк 3 місяців з моменту підписання сторонами актів за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3, згідно п. 4.2. цього договору.

У п. 8.3.9. договору відповідач зобов'язується здійснювати оплату виконаних позивачем робіт за договором у порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 12.2. договору у випадку порушення позивачем термінів фінансування виконання робіт та/або затримки платежів, визначених п. 4.3. цього договору, відповідач сплачує позивачу штраф за кожний день затримки платежів у розмірі 0,1% від загальної суми невиконаного зобов'язання за договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, ним були виконані роботи на загальну суму 2 093 435,55 грн., однак відповідач за виконані роботи розрахувався частково, на суму 1 915 284,80 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 178 150,75 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 32 779,73 грн. та 3% річних у сумі 6 969,84 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №73 від 14.10.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 2 093 435,55 грн., що підтверджується актами виконаних будівельних робіт, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості, підписані сторонами і скріплені печатками (копії в матеріалах справи).

Однак, відповідач сплатив за виконані позивачем роботи лише 1 915 284,80 грн., в результаті чого за останнім рахується заборгованість у сумі 178 150,75 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.2., та відстрочку платежів п. 4.3. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 178 150,75 грн. настав з моменту підписання актів приймання будівельних робіт та повинен бути виконаний до 01.02.2012 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду №73 від 14.10.2010 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 178 150,75 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 32 779,73 грн. за період з 01.03.2012 р. по 01.09.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що фактично сторони в договорі погодили пеню, назвавши штрафом, так як заявлені до стягнення штрафні санкції обчислюються у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу та встановлено, що в останньому допущено помилки у визначенні моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання, помилку у визначенні відсотків з яких від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання розраховується штраф та суми, з якої останній вираховується.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума штрафу у розмірі 13 485,43 грн., розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, за період не більше 6 місяців та не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.02.2012 р. по 01.08.2012 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 969,84 грн. 3 % річних за період з 01.03.2012 р. по 20.07.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає обґрунтованою суму 3% річних у розмірі 6 969,84 грн. за період з 01.03.2012 р. по 20.07.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джил" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3-Г, ідентифікаційний код - 33936792), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 18, ідентифікаційний код - 24975031) 178 150 (сто сімдесят вісім тисяч сто п'ятдесят) грн. 75 коп. - заборгованості, 13 485 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 43 коп. - штрафу, 6 969 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 84 коп. - 3% річних та 3 972 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 12 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 18.11.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.