Ухвала

від 28.10.2013 по справі 370/2164/13-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2013 року Справа № 370/2164/13-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Лікоінгруп» про звільнення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Лікоінгруп», Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просив розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_4, та Приватним підприємством «Лікоінгруп» (код ЄДРПОУ 34832679) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та звільнити його з посади директора вказаного підприємства з 29 квітня 2013 року. Також просив зобов’язати Головне управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району у місті Києві внести запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про звільнення ОСОБА_4, із посади директора ПП «Лікоінгруп».

В обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що 26.12.2006 року було створено Приватне підприємство «Лікоінгруп», власниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

03.01.2007 року на виконання рішення власників Приватного підприємства «Лікоінгруп» (Протокол № 1 від 22.11.2006 року) ОСОБА_4, приступив до виконання обов’язків директора підприємства .

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні.

11.04.2013 року ОСОБА_4, було написано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ з 29 квітня 2013 року, а тому він вважається звільненим із обійманої посади директора з 29.04.2013 року.

Проте, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та базах органах Міністерства доходів і зборів України все ще існує інформація про те, що ОСОБА_4, є керівником ПП «Лікоінгруп», що прямо суперечить його волевиявленню.

Власники ПП «Лікоінгруп» проігнорували заяву ОСОБА_4, та не зібралися для вирішення питання про зміну керівника підприємства, чим порушили його трудові права та унеможливили внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру.

ОСОБА_4, намагався зібрати власників підприємства для вирішення цього питання, зокрема, ним було направлено на розгляд власників ПП «Лікоінгруп» на поштову адресу підприємства заяву про звільнення за власним бажанням, яка залишена без задоволення.

Таким чином, позивач вважає, що його трудові права порушені, а відповідні зміни про керівника підприємства не внесені в Єдиний державний реєстр.

Ухвалою суду від 28.10.2013 року провадження у справі в частині вимог до Головного управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району у місті Києві щодо зобов’язання внести запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про звільнення ОСОБА_4, із посади директора ПП «Лікоінгруп» - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В судове засідання позивач не з’явився, подав суду письмову заяву, згідно якої свої вимоги за позовом підтримав, просив їх задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв’язку із чим суд ухвалив заочно розглянути справу заочно на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

26.12.2006 року було створено Приватне підприємство «Лікоінгруп», засновниками якого відповідно до статуту Підприємства є громадянин України ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яким належить по 50% статутного капіталу вказаного товариства.

03.01.2007 року на виконання рішення засновників Приватного підприємства «Лікоінгруп», а саме протоколу № 1 від 22.11.2006 року, ОСОБА_4 приступив до виконання обов’язків директора підприємства, що підтверджується копією відповідного наказу.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні.

11.04.2013 року ОСОБА_4, було написано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ з 29.04.2013 року.

Власники ПП «Лікоінгруп» проігнорували заяву ОСОБА_4, та не зібралися для вирішення питання про зміну керівника підприємства.

В Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та базах органах Міністерства доходів і зборів України все ще існує інформація про те, що ОСОБА_4, є керівником ПП «Лікоінгруп».

Позивач намагався зібрати засновників підприємства для вирішення питання його звільнення, зокрема, ним було направлено на розгляд відповідачів та на поштову адресу підприємства заяву про звільнення за власним бажанням, що підтверджується копією опису вкладення та квитанції про відправлення, однак вказана заява ОСОБА_4, була повернута відділенням поштового зв’язку за закінченням строку зберігання .

В подальшому ОСОБА_4, було направлено персональне повідомлення із заявою про звільнення кожному із засновників підприємства на адресу, що визначена Статутом ПП «Лікоінгруп», яку ОСОБА_5, отримав 14.06.2013 року, а ОСОБА_6, - 19.06.2013 року, однак станом на час звернення до суду із даним позовом жодної реакції засновників підприємства на заяву про звільнення ОСОБА_4, з посади директора ПП «Лікоінгруп» не поступило.

Відповідно до ст. 6 Статуту ПП «Лікоінгруп» управління діяльністю підприємства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання яких визначено Статутом. Такими органами є загальні збори учасників та директор - виконавчий орган. Питання обрання та відкликання директора належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (п. 7.2 Статуту).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як передбачено п. 3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996, реєстр ведеться з метою забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб'єктів (у тому числі і для податкових органів, органи статистики, пенсійного фонду).

Таким чином, зміна керівника юридичної особи, підлягає обов’язковому внесенню змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Реєстрі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи, подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб.

У даному випадку таким документом є рішення загальних зборів учасників підприємства про звільнення із обійманої посади директора ОСОБА_4

Згідно із ч. 6 ст. 19 вказаного Закону державний реєстратор залишає без розгляду документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо документи подані не у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Солом'янського району у місті Києві відповідно до Закону зобов’язаний відмовити позивачу у прийняті документів, що пов’язані зі зміною керівника юридичної особи без відповідного рішення органу управління юридичної особи, оскільки в даному випадку, цим документом може бути виключно рішення загальних зборів учасників підприємства про зміну керівника.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як було зазначено вище, ОСОБА_4, свій обов’язок щодо письмового попередження засновників підприємства за два тижні виконав у повному обсязі.

Проте, відповідачі рішення щодо звільнення ОСОБА_4, із посади директора підприємства не прийняли, у зв’язку із чим його права як працівника на звільнення порушені, факт його подальшого перебування на посаді директора підприємства зобов’язує до вчинення відповідних дій (здавання звітності, зберігання документів та печатки Підприємства, відповідальність за діяльність ПП «Лікоінгруп», наявність інформації про керівника в Єдиному державному реєстрі, що знаходиться у вільному доступі тощо), а тому його позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Лікоінгруп» про звільнення - задовольнити .

Трудовий договір, укладений між ОСОБА_4, та Приватним підприємством «Лікоінгруп» (код ЄДРПОУ 34832679) розірвати на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та звільнити ОСОБА_4, з посади директора вказаного підприємства з 29 квітня 2013 року.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Лікоінгруп» в рівних частинах на користь ОСОБА_1 114,70 грн., судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача судом, що його ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду набирає законної сили в загальному порядку відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир